19 вересня 2025 року №320/46179/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 06.09.2024 № 12-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги державного службовця).
Позивач не згодна з оскаржуваним наказом, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язкутим, що не вчиняла дисциплінарного проступку, а дисциплінарне стягнення застосовано до неї з порушенням приписів статті 75 Закону № 889-VIII та без урахування її права на участь у процесі прийняття рішення.
Зазначає, що в період з дати внесення суб'єкту призначення подання дисциплінарної комісії про застосування дисциплінарного стягнення по дату прийняття за таким поданням рішення вона перебувала у стані тимчасової непрацездатності та була відсутня на робочому місці. Зазначене подання від 30.08.2024 отримала для ознайомлення лише 06.09.2024 о 17 год. 12 хв. - в день прийняття суб'єктом призначення оскаржуваного рішення.
Також позивач зазначає, що не надання їй можливості надати суб'єкту призначення пояснень до прийняття рішення в її справі свідчить про недотримання відповідачем приписів статті 75 Закону № 889-VIII та позбавлення права на участь в прийнятті рішення.
Державною податковою службою України до суду подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Так, відповідач вказує, що Державною податковою службою України листом від 30.08.2024 № 26593/6/99-00-01-ДК повідомлено позивача про те, що за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною комісією ДПС 30.08.2024 внесено в.о. Голови ДПС подання про результати розгляду дисциплінарної справи та запропоновано надати пояснення суб'єкту призначення в порядку статті 75 Закону України «Про державну службу».
Відповідач зазначає, що вчинений позивачем проступок слугував підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, оскільки вчинений проти інтересів служби, суперечить покладеним на ОСОБА_1 обов'язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, призводить до приниження державного авторитету ДПС та унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов'язків та несумісний з продовженням служби.
Вважаючи, що дисциплінарна комісія в повній мірі дослідила всі обставини справи та дійшла об'єктивного висновку про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, а оскаржуваний наказ правомірним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем подано письмові пояснення у справі, у яких остання заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Засобами системи «Електронний суд» представник позивача 13.01.2025 подав до суду заяву про зміну предмета позову, проте 26.02.2025 просив зазначену заяву залишити без розгляду, у зв'язку з чим справу розглянуто судом в межах позовних вимог, викладених в позовній заяві.
До суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін. Дане клопотання мотивоване складністю справи та зазначено, що для повного і всебічного встановлення обставин справи її розгляд необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, які б мали змогу особисто надати свої власні доводи та міркування щодо спірної ситуації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2025, з урахуванням клопотання сторін та обставин даної адміністративної справи, необхідності у встановленні обставин та заслуховуванні сторін, з метою повного та всебічного її розгляду, суд дійшов висновку про необхідність призначення даної адміністративної справи до розгляду у судовому засіданні.
В судовому засіданні 25.08.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача - заперечував. Протокольною ухвалою суду постановлено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила державну службу на посаді начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України.
Наказом Державної податкової служби України від 12.07.2024 № 16-дп «Про порушення дисциплінарного провадження» у відношенні позивача порушено дисциплінарне провадження та на час проведення дисциплінарного провадження позивача відсторонено від роботи.
Підставою для порушення дисциплінарного провадження стала доповідна записка Департаменту забезпечення відомчого контролю від 12.07.2024 № 800/99-00-02-03-03-13, в якій повідомлялось про те, що 30.05.2024 працівниками слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проведено обшук на робочому місці позивача, а також про отримання ухвал Солом'янського районного суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 760/12841/24 (вх. ДПС № 73587/5 від 08.07.2024) та від 07.06.2024 (вх. ДПС № 73586/5 від 08.07.2024) у справі № 760/12840/24, з яких вбачається допущення позивачем витоку інформації з баз даних ДПС.
Також матеріали справи свідчать, що в період з 28.08.2024 по 06.09.2024 позивач перебувала у стані тимчасової непрацездатності, про що повідомила відповідача листом від 28.08.2024.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання дисциплінарної комісії від 30.08.2024 № 41, на якому відбувся розгляд дисциплінарної справи позивача, члени дисциплінарної комісії проаналізували матеріали дисциплінарної справи, дослідили порушення, в частині використання інформаційних ресурсів ДПС в особистих (приватних) цілях, не передбачених посадовою інструкцією, а саме для перегляду, друку реєстрів податкових накладних по суб'єктах господарювання, які не є платниками акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, чим порушено вимоги відомчих документів ДПС, що свідчить про неналежне виконання посадових обов'язків та порушення Присяги державного службовця.
В той же день, 30.08.2024, за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною комісією Державної податкової служби України (протокол засідання Дисциплінарної комісії ДІС від 30.08.2024 № 41) суб'єкту призначення внесено подання, обгрунтовуючи яке члени дисциплінарної комісії зазначають, що позивач поза межами своїх посадових обов'язків, маючи право доступу до інформації, яка обробляється в автоматизованих системах ДПС у період з 01.01.2023 по 18.08.2024 здійснювала вибір даних, перегляд, друк реєстрів податкових накладних по суб'єктах господарювання, які не є платниками акцизного податку з реалізації пального (близько 300 підприємств), що свідчить про використання службових повноважень в особистих цілях, та чим порушено вимоги законодавчих та відомчих документів ДПС.
Резолютивна частина зазначеного подання містить висновок про те, що у діях начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 статті 65Закону, що полягає у порушенні Присяги державного службовця.
Дисциплінарною комісією ДПС вирішено рекомендувати на підставі статей 65, 66, 69 та 77 Закону застосувати до начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕА РСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади за неналежне виконання посадових обов'язків, у частині використання інформаційних ресурсів ДПС в особистих (приватних) цілях, не передбачених посадовою інструкцією, а саме для перегляду, друку реєстрів податкових накладних по суб'єктах господарювання, які не є платниками акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, що призвело до негативних наслідків та порушення Присяги державного службовця.
Листом ДПС від 30.08.2024 № 26593/6/99-00-01-ДК позивача повідомлено про те, що за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною комісією ДПС 30.08.2024 внесено в.о. Голови ДПС подання про результати розгляду дисциплінарної справи та запропоновано надати пояснення суб'єкту призначення в порядку статті 75 Закону України «Про державну службу». Інформації про зміст вказаного подання зазначений лист не містив.
01.09.2024 позивач звернулась до відповідача з проханням надати їй копію внесеного суб'єкту призначення подання.
Листом від 06.09.2024 № 27217/6/99-00-01-ДК, який надіслано на електронну адресу позивача 06.09.2024 о 17 год. 11 хв. відповідач направив позивачу копію внесеного суб'єкту призначення подання.
Наказом ДПС від 06.09.2024 № 12-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» на підставі подання дисциплінарної комісії від 30.08.2024 та акту про не надання пояснень від 06.09.2024 застосовано до начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону, у перший день після виходу на роботу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, а також засади дисциплінарної відповідальності та підстави для припинення державної служби визначено приписами Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №889, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон №889 є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби.
Статтею 61 Закону №889 передбачено, що службова дисципліна забезпечується шляхом: 1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку; 2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов'язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України; 3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців; 4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.
Відповідно до ст. 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Перелік дисциплінарних проступків визначено частиною другою статті 65 Закону № 889-VIII, за змістом якої дисциплінарними проступками, зокрема є: порушення Присяги державного службовця (пункт 1); невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5); використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб (пункт 9);.
Статтею 66 Закону №889-VIII встановлено види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини 2 статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
За приписами статті 67 Закону №889-VІІІ обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Згідно з частиною 3 статті 67 Закону №889-VІІІ під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність державного службовця.
Отже, дисциплінарне стягнення - це передбачена спеціальним законом міра примусу, що застосовується суб'єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто, вчинив дисциплінарний проступок. Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю, зокрема, Кодексом законів про працю України, Законом № 889-VIII, а також правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями та у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.
Згідно з частиною 1 статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - Дисциплінарна комісія).
Частинами 10,11 статті 69 Закону №889-VІІІ визначено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону №889-VIII).
За приписами статті 75 Закону №889-VІІІ перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Відповідно до статті 77 Закону №889-VІІІ рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі - Порядок № 1039), згідно із пунктом 2 якого, процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Комісія, дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком (п. 13 Порядку № 1039).
З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (пункт 24 Порядку № 1039).
Згідно з пунктом 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
За змістом пункту 26 Порядку № 1039 документи та матеріали, що долучаються до дисциплінарної справи, повинні відповідати вимогам щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами в державному органі.
Дисциплінарна справа формується з урахуванням вимог порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого НАДС (пункт 27 Порядку № 1039).
Відповідно до пункту 31 Порядку № 1039 державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника. Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.
Пунктом 33 Порядку № 1039 передбачено, що Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Відповідно до пункту 34 Порядку 1039 у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку в мотивувальній частині подання має бути зазначено, зокрема, про: факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів; обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; ступінь вини державного службовця; характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків.
У резолютивній частині подання у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку має міститись: висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону, та підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений відповідною частиною статті 66 Закону, або обставини, що виключають можливість накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно статті 74 Закону №889-VІІІ Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.
Згідно пункту 35 Порядку 1039 комісія, дисциплінарна комісія вносить суб'єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.
Одночасно із внесенням суб'єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб'єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб'єкту призначення відповідно до статті 75 Закону № 889-VIII.
Таке повідомлення державного службовця здійснюється шляхом вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у встановленому порядку. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу.
У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб'єктом призначення рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення.
Згідно статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
Згідно статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
Статтею 77 Закону № 889-VIII визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
У разі виявлення за результатами розгляду ознак кримінального чи адміністративного правопорушення суб'єкт призначення зобов'язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу.
Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.
У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Наведеними нормами передбачені підстави та порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, види дисциплінарних стягнень та умови їх застосування, гарантії прав державних службовців під час застосування уповноваженими суб'єктами дисциплінарного стягнення. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення необхідно встановити наявність складу дисциплінарного проступку, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення
Суд звертає увагу, що позивач в період з дати внесення суб'єкту призначення подання по дату прийняття рішення перебувала у стані тимчасової непрацездатності та була відсутня на робочому місці.
Як вже встановлено судом, листом ДПС від 30.08.2024 № 26593/6/99-00-01-ДК позивача повідомлено про те, що за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною комісією ДПС 30.08.2024 внесено в.о. Голови ДПС подання про результати розгляду дисциплінарної справи та запропоновано надати пояснення суб'єкту призначення в порядку статті 75 Закону № 889-VIII
Разом з тим, інформації про зміст внесеного подання зазначений лист не містив.
Системний аналіз норм статті 75 Закону № 889-VIII та положень Порядку № 1039 свідчить, що слід відмежовувати пояснення, які може надавати державний службовець дисциплінарній комісії в довільній формі, та пояснення, які він надає суб'єкту призначення після того, як дисциплінарною комісією буде розглянуто дисциплінарну справу, за результатами розгляду якої дисциплінарна комісія направляє суб'єкту призначення подання.
З наявного в матеріалах справи листа відповідача від 17.10.2024 № 31304/6/99-00-01-02-02-06 вбачається, що внесене подання надіслано відповідачем позивачу засобами електронної пошти о 17 год. 12 хв. 06.09.2024 - в день прийняття суб'єктом призначення оскаржуваного рішення.
Таким чином суд приходить до висновку, що Дисциплінарною комісією не дотримано норм Закону № 889-VIII, якими передбачено, що суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Направлення відповідачем позивачу копії внесеного суб'єкту призначення подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності одночасно із прийняттям оскаржуваного наказу мало наслідком позбавлення позивача права на участь в процесі прийняття оскаржуваного рішення, що зумовлює протиправність такого рішення.
Крім того, суд зауважує, що матеріали дисциплінарної справи не містять належних доказів, які підтверджували б вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII - порушення Присяги державного службовця.
Характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам частини другої статті 73 Закону № 889-VIII і бути належним чином обґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2024 у справі №260/5092/23 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 122069365).
Так, Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така оцінка повинна фокусуватися насамперед на встановленні наступного: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.
Як зазначено вище, спірним наказом до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби з підстав вчинення такого дисциплінарного проступку як порушення Присяги державного службовця.
З тексту Присяги, наведеної у частині першій статті 36 Закону №889-VIII, випливає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їхнє виконання.
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.
За такого правового врегулювання порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Водночас порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного авторитету органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, установлені внаслідок ретельного службового розслідування.
При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 у справі №420/6190/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 104487752).
Верховний Суд, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.
Отож, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження державної служби.
Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.
Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
Аналогічний правовий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №803/1303/16, від 05 червня 2019 року у справі №826/13803/16, від 14 квітня 2020 року у справі №815/6549/16, від 28 січня 2021 року у справі №803/1564/16.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання дисциплінарної комісії від 30.08.2024 № 41 дисциплінарний проступок позивача полягає у використанні нею інформаційних ресурсів ДПС в особистих (приватних) цілях, не передбачених посадовою інструкцією, а саме для перегляду, друку реєстрів податкових накладних по суб'єктах господарювання, які не є платниками акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, чим порушено вимоги відомчих документів ДПС, що свідчить про неналежне виконання посадових обов'язків та порушення Присяги державного службовця.
Неналежне виконання посадових обов'язків є дисциплінарним проступком, передбаченим пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII.
З подання дисциплінарної комісії від 30.08.2024 вбачається, що дисциплінарний проступок позивача полягає в тому, що позивач поза межами своїх посадових обов'язків, маючи право доступу до інформації, яка обробляється в автоматизованих системах ДПС у період з 01.01.2023 по 18.08.2024 здійснювала вибір даних, перегляд, друк реєстрів податкових накладних по суб'єктах господарювання, які не є платниками акцизного податку з реалізації пального (близько 300 підприємств), що свідчить про використання службових повноважень в особистих цілях, та чим порушено вимоги законодавчих та відомчих документів ДПС.
Використання повноважень в особистих (приватних) інтересах є дисциплінарним проступком, передбаченим пунктом 9 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII.
Неналежне виконання посадових обов'язків та використання службових повноважень в особистих цілях є окремими дисциплінарними проступками, відмінними за своєю об'єктивною стороною.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що зміст внесеного дисциплінарною комісією подання від 30.08.2024 в частині кваліфікації дисциплінарного проступку суперечить змісту рішення, прийнятого дисциплінарною комісією на засіданні 30.08.2024.
Підсумовуючи викладене, судом зазначається, що матеріали справи не містять достатніх належних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який може бути кваліфіковано як порушення Присяги державного службовця.
Відповідач, не встановив наявність об'єктивної сторони такого дисциплінарного проступку як порушення Присяги та не обґрунтував належним чином необхідності кваліфікації відповідних діянь як порушення Присяги державного службовця.
Державною податковою службою України, на яку покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не наведено належних обґрунтувань щодо наявності підстав кваліфікувати дії позивача саме як порушення Присяги державного службовця.
Суд критично оцінює викладені у спірному наказі обґрунтування щодо несумлінного, недобросовісного виконання обов'язків державного службовця в умовах дії воєнного стану, що вчинено проти інтересів служби, яке суперечить покладеним на позивача обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює виконання ним своїх обов'язків, надалі утворює факт порушення Присяги, як такі, що спростовані під час судового розгляду.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності в діях позивача обов'язкових складових дисциплінарного проступку: протиправних дій позивача у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього посадових обов'язків; вини позивача.
Твердження відповідача в оскаржуваному наказі про використання позивачем інформаційних ресурсів ДПС в особистих (приватних) цілях не підтверджується належними допустимими доказами у зв'язку з чим є таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.
Поза увагою відповідача залишився факт відсутності в діях позивача таких складових об'єктивної та суб'єктивної сторони дисциплінарного проступку як шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв'язок між дією чи бездіяльністю та шкідливими наслідками, ставленням особи до вказаних дій чи бездіяльності та їхніх наслідків. Не враховано особу працівника.
Недоведеність цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку, а відтак і підстави для дисциплінарної відповідальності.
Стосовно доводів відповідача про використання позивачем інформаційних ресурсів ДПС (перегляд, друк реєстрів податкових накладних щодо суб'єкті господарювання, які не є платниками акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового) в особистих (приватних) цілях суд також зазначає наступне.
Як вбачається з пункту 2.1.3 Положення про відділ організаційно-аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України, затвердженого в.о. Голови Державної податкової служби України 19.01.2024 основним завданням відділу є зокрема здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень вимог законодавства у сфері виробництва та обігу пального; проведення роботи пов'язаної з боротьбою з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом підакцизних товарів (продукції).
Як зазначає позивач у позовній заяві для виконання функцій очолюваного позивачем відділу інформації, що міститься у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - СЕАРПСЕ) недостатньо. СЕАРПСЕ забезпечує контроль за вже зареєстрованими платниками акцизного податку та дотриманням їх зобов'язань і порядку обігу пального в самій Системі, проте контроль за обігом пального не обмежується лише даними СЕАРПСЕ.
Позивач також зазначає, що виконання зазначеної функції потребує використання даних, що містяться не лише в СЕАРПСЕ, а й в інших системах, зокрема, в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки дані, що можуть підтвердити порушення законодавства відсутні СЕАРПСЕ.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що жодним нормативно-правовим документом не встановлено переліку систем та підсистем, які працівники структурного підрозділу можуть використовувати під час виконання основних завдань.
Позивач також пояснює, що з метою запобігання та виявлення незаконного обігу пального відділом, що вона очолює, на постійній основі проводиться аналіз даних по суб'єктам господарювання, в тому числі неплатників акцизного податку, зазначених в єдиному реєстрі податкових накладних та ІКС «Податковий блок», а саме при здійсненні:контролю за суб'єктами господарювання не платниками акцизного податку, які отримують пальне, та у разі перевищення допустимих обсягів здійснюється застосування до них штрафних санкцій за не реєстрацію платником акцизного податку; виявлення суб'єктів господарювання не платників акцизного податку, які здійснюють реалізацію пального за даними податкових накладних, без реєстрації платником акцизного податку; перевірки суб'єктів господарювання, які мають лише ліцензію на зберігання, виключно для власних потреб, на предмет реалізації пального іншим контрагентам;перевірки суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на оптову або роздрібну торгівлю, при цьому відсутні в реєстрі платників акцизного податку; перевірки суб'єктів господарювання не платників акцизного податку, які можуть зберігати пальне без наявності відповідної ліцензії, та у разі позитивного рішення внесення їх до реєстру.
З матеріалів справи вбачається, що результати аналізу відповідних даних направлялись ДПС до територіальних органів для здійснення фактичних перевірок та у разі встановлення порушень притягнення таких суб'єктів до відповідальності, що підтверджується листами Департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС від 10.05.2023 № 10481/7/99-00-09-03-01-07, від 20.06.2023 № 14185/7/99-00-09-03-01-07 та від 26.07.2023 № 17972/7/99-00-09-03-01-07.
Як пояснює позивач, з метою виявлення схем ухилення оподаткування акцизним податком та розширення бази оподаткування, за 2022-2023 роки було проведено відстеження по всьому ланцюгу реалізацію газового конденсату та розчинників за даними єдиного реєстру податкових накладних, так як на той час такий газовий конденсат та розчинники не відносились до підакцизних. При цьому реалізацію газового конденсату та розчинників здійснювали також і неплатники акцизного податку.
За результатами аналізу встановлено реалізацію газового конденсату транспортним компаніям, які використовували їх при виробництві сумнівної якості пального або як пальне, та надано пропозиції віднести нафту та газовий конденсат до групи підакцизних товарів. Як результат Верховна Рада прийняла за основу законопроект №10215 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо запровадження системи контролю за обігом нафти, газового конденсату та розчинників», який готується до другого читання, де нафту та газовий конденсат відносять до підакцизної групи товарів.
Отже, для забезпечення якісного виконання завдань і функцій очолюваного позивачем відділу позивач має службову необхідність використовувати дані не лише з СЕАРПСЕ, а і з інших систем, зокрема, з Єдиного реєстру податкових накладних, карток підприємств.
Як зазначає позивач, в Управлінні контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС України, доступ до єдиного реєстру податкових накладних включений до початкових ролей доступу та використовується кожним працівником управління при виконанні функціональних обов'язків та поставлених доручень
Зазначені твердження жодним чином не спростовані Державною податковою службою України.
Також суд критично оцінює посилання відповідача на ухвали слідчих суддів Солом'янського районного суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 760/12841/24 (вх. ДПС №73587/5 від 08.07.2024) та від 07.06.2024 у справі №760/12840/24 (вх. ДПС № 73586/5 від 08.07.2024), в яких йдеться про те, що начальник відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами ОСОБА_1 начебто передавала службову інформацію з метою отримання неправомірної вигоди.
Суд звертає увагу, що у відповідності із статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України ухвали слідчого судді не є носієм доказової інформації.
У відповідності з пунктом 18 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні
Отже, ухвали слідчого судді містять лише виклад припущень слідчого, які підлягають перевірці та доведенню або спростуванню в ході досудового розслідування.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, враховуючи означені вище обставини, суд дійшов висновку про недоведеність під час здійснення дисциплінарного провадження відносно позивача порушення ним пункту підпункту 1 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII, що має наслідком відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби спірним наказом.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується наявною у справі квитанцією від 09.10.2024 № 0.0.3931508359.1.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової служби України.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України до судових витрат крім судового збору належать витрати, пов'язані з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач надав до суду договір про надання правничої професійної (правової) допомоги вiд 16.07.2024 №07/24 МСВ, укладений з адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери», рахунок від 07.10.2024 №07-10 на суму 25000,00 грн, платіжну інструкцію від 08.10.2024 № @2PL756563 на суму 25000,00 грн, акт передачі-прийняття професійної правничої допомоги від 26.08.2025 № 26-08 на суму 29600,00 грн та рахунок від 26.08.2025 № 26-08 на суму 4600,00 грн.
За умовами зазначеного договору адвокатське бюро «Олег Зудінов та партнери» взяло на себе зобов'язання надавати позивачу професійну правничу (правову) допомогу у вигляді складання процесуальних документів та представництва з питань, що пов'язані із порушенням Державною податковою службою України її трудових прав.
У відповідності із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», сторони погодили, що за надання правничої (правової) допомоги, клієнт сплачує бюро гонорар в розмірі 2 000,00 грн. за одну годину роботи бюро без ПДВ, не включаючи виїзд для участі та безпосередню участь в судових засіданнях та 5 000,00 грн.) без ПДВ за один виїзд в судове засідання незалежно від тривалості судового засідання та часу витраченого на очікування початку такого засідання.
Згідно з детальним описом, що наведений в акті передачі-прийняття професійної правничої допомоги від 26.08.2025 № 26-08, позивачем у даній справі отримано наступну правничу допомогу: складання позовної заяви від 06.10.2024 обсягом 17 аркушів з додатками на 66 аркушах, на що витрачено 9 годин; складання додаткових пояснень від 04.01.2025 (з урахуванням відзиву на позов) обсягом 6 аркушів з додатками на 12 аркушах, на що витрачено 4 години; складання додаткових пояснень від 04.06.2025 обсягом 3 аркуші, на що витрачено 1 годину, участь в судовому засіданні Київського окружного адміністративного суду в режимі відеоконференції 11.06.2025, на що витрачено 0,35 години; участь в судовому засіданні Київського окружного адміністративного суду в режимі відеоконференції 04.08.2025, на що витрачено 0,12 години; участь в судовому засіданні Київського окружного адміністративного суду в режимі відеоконференції 25.08.2025, на що витрачено 0,33 години.
Загальний обсяг отриманої позивачем правничої допомоги 14,8 годин на суму 29600,00 грн за ціною 2000,00 грн за одну годину.
З огляду на зазначене, суд вважає доведеним позивачем належними доказами, що ним понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29600,00 грн.
Суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 29600,00 грн. є цілком співмірними із значенням справи для позивача та її складністю.
Відповідачем не надано доказів, які б спростували відповідний розмір витрат позивача на правову допомогу.
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 29600,00 грн.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової служби України підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі .
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 06.09.2024 № 12-дс «Про накладення дисциплінарногостягнення».
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової служби України судові витрати в розмірі 30811,20 (тридцять тисяч вісімсот одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.