22 вересня 2025 року справа №320/15472/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 23.01.2025 р.;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Київської області від 26.07.2021 р. №121, з урахуванням періоду проходження в рядах радянської армії 2 роки 1 місяць, тобто 70 %, а саме 82 545 грн., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність дій відповідача щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення у справі №640/37047/21 з незастосуванням при перерахунку грошового утримання коефіцієнту 1,1, тобто повністю ігноруючи рішення по справі №640/26945/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/15472/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до суду документу (оригіналу або який прирівнюється до оригіналу), що підтверджує сплату судового збору за позов немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/15472/25 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Київської області виготовлено довідку №121 від 26.07.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої станом на 01.01.2021 суддівська винагорода позивача складає 117 922,20 грн.
Вказана довідка видана з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів із застосування регіонального коефіцієнта 1,1 (на 01.01.2025 року прожитковий мінімум складає 2102,00 грн.) відповідно до затвердженого штатного розпису на 2021 рік.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №640/26945/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Київської області від 26.07.2021 р. №121, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі №640/26945/21 - без змін.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №640/26945/21 було здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивачу з 19.02.2020 згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Київської області від 26.07.2021 р. №121. Після вказаного перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 склав 77 728,65 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №640/37047/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Київської області від 23.01.2020 р. №250, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням періоду проходження служби в рядах Радянської Армії - (2 роки 1 місяць 0 днів), з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року у справі №640/37047/21 повернуто особі, яка її подала.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із скаргою від 23.01.2025 року в якій зазначається, що на виконанні у відповідача знаходяться рішення у справі №640/26945/21 від 25.12.2023 року та рішення у справі №640/37047/21 від 06.09.2024 року, а тому просив перерахувати щомісячне довічне грошове утримання згідно виконавчого листа у справі №640/26945/21, але з врахуванням рішення у справі №640/37047/21, тобто 70%, а не 66%.
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25.02.2025 року №9052-5120/М-02/8-2600/25 відповідачем було проведено умовний розрахунок довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Київської області № 250 від 23.01.2020 та з урахуванням періоду проходження служби в рядах Радянської Армії. Суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, в довідці № 250 зазначена в сумі 107202,00 грн., що значно менше, ніж в довідці №121 (117922,20 грн.). Враховуючи те, що судове рішення не може бути виконано вибірково або частково, проведений умовний розрахунок показав недоцільність виконання судового рішення, оскільки це призводить до зменшення пенсійної виплати.
Водночас, з метою виконання рішення суду відповідачем в примусовому порядку на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження реєстраційний номер ВП №76684231 від 04.12.2024, рішенням № 932480169777 від 12.12.2024 було виконано перерахунок згідно рішення суду з 19.02.2020. Розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 складає 75041.40 грн. (107202,00 х 70%).
Вважаючи, що пенсійним органом протиправно на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №640/37047/21 здійснено перерахунок грошового утримання без застосування при такому перерахунку коефіцієнту 1,1 позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон 1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно частини 3, 4 статті 13 Закону 1402-VIII контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частиною 7 статті 13 Закону 1402-VIII встановлено, що судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як встановлено судом, з метою виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №640/37047/21 відповідачем в примусовому порядку на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №76684231 від 04.12.2024, рішенням № 932480169777 від 12.12.2024 було виконано перерахунок грошового утримання позивача згідно рішення суду з 19.02.2020. Розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача після такого перерахунку з 19.02.2020 складав 75041.40 грн. (107202,00 х 70%).
Згідно резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №640/37047/21 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зобов'язано здійснити на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Київської області від 23.01.2020 р. №250.
Згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №250 від 23.01.2020 року станом на 01.01.2020 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці складає 107 202,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 63 060,00 грн., доплата за вислугу років - 44 142,00 грн.
Водночас, згідно довідки №121 від 26.07.2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода позивача станом на 01.01.2021 складає 117 922,20 грн., оскільки вказана довідка видана з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів із застосування регіонального коефіцієнта 1,1.
Предметом спору в даній справі є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з його заявою від 23.01.2025 року.
Так, згідно із скаргою (заявою) від 23.01.2025 року, позивач просив Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати щомісячне довічне грошове утримання згідно виконавчого листа у справі №640/26945/21, але з врахуванням рішення у справі №640/37047/21, тобто 70%, а не 66%.
Отже, спір у даній справі стосується перерахунку грошового утримання на підставі рішення у справі №640/26945/21 (тобто на підставі довідки №121 від 26.07.2021 року, відповідно до якої суддівська винагорода позивача станом на 01.01.2021 складає 117 922,20 грн., оскільки вказана довідка видана з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів із застосування регіонального коефіцієнта 1,1), але з врахуванням періоду проходження служби в рядах Радянської Армії - (2 роки 1 місяць 0 днів), що передбачене рішенням у справі №640/37047/21.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер.
Преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових рішень щодо одного й того ж питання.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами.
Як вбачається зі статті 78 КАС України преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
- обставина встановлена судовим рішенням;
- судове рішення набрало законної сили;
- у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб'єктивними і об'єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Вищевказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 06.09.2022 року у справі № 640/10625/21.
Суд зазначає, що у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №640/26945/21 встановлено наступні обставини.
Саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону 1402-VІІІ і згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі 640/14832/20 від 26.05.2021 р., яким було визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці і зобов'язано здійснити перерахунок з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р.№2- р/2020, тобто позивач повинен отримувати довічне грошове утримання згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Київської області від 23.01.2020 року №250, в якій не враховувався коефіцієнт 1,1, але враховуючи те, що Колегія суддів КАС визнала помилковим висновок, що регіональні коефіцієнти до посадового окладу застосовуються лише у разі здійснення суддею правосудця і в зв'язку з цим позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, враховуючи вищевикладене, судова адміністрація надала позивачу довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням коефіцієнта 1,1, і на підставі довідки від 26.07.2021 року №121, виданої Територіальним управлінням ДСА позивач повинен отримувати довічне утримання із врахуванням коефіцієнта 1,1.
У рішенні Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №640/37047/21 встановлено наступне.
Законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової військової служби.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач з 29.11.1971 року по 19.12.1973 року проходив службу у лавах Радянської Армії (військовий квиток № НОМЕР_2 ).
Крім того, Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, визначено форму Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначається стаж, що дає право на відставку і призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тривалість стажу роботи ОСОБА_1 становить: Служба в рядах Радянської Армії - 2 роки 1 місяць 0 днів, Білоцерківський міський суд Київської області - суддя (безстроково) Білоцерківського міського суду - 12 років 9 місяців 27 днів, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області - суддя, за переведенням з Білоцерківського міського суду - 15 років 3 місяці 29 днів. Усього стаж роботи станом на 18.08.2015 року становить - 30 років 2 місяці 26 днів.
Як зазначає відповідач у листі від 25.11.2021 року №31715-32087/М-02/8-2600/21, розмір довічного грошового утримання з 19.02.2020 становить 70 753,32 грн. (107202,00 грн. (розмір суддівської винагороди згідно довідки) *66% (50%+16% (2% за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років згідно ч.3 ст.142, тобто за 8 років).
Отже, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової військової служби в лавах Радянської армії, є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, відмова відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Київської області №121 від 26.07.2021 року, з урахуванням періоду проходження в рядах радянської армії 2 роки 1 місяць, тобто 70 %, а саме 82 545 грн. починаючи з 19.02.2020 року згідно із його заявою від 23.01.2025 року є протиправною.
Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з метою відновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Київської області від 26.07.2021 р. №121, з урахуванням періоду проходження в рядах радянської армії 2 роки 1 місяць, тобто 70 %, а саме 82 545 грн., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 23.01.2025 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Київської області від 26.07.2021 р. №121, з урахуванням періоду проходження в рядах радянської армії 2 роки 1 місяць, тобто 70 %, а саме 82 545 грн., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.