18 вересня 2025 року Київ №320/55908/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач).
Просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 104550007697 від 18.06.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.08.1989 по 24.01.1996, з 25.01.1996 по 30.11.2005 та призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку, починаючи з 28.06.2024 відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 28.06.2024 має право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача, та безпідставно відмовлено в реалізації вказаного права.
Ухвалою суду від 03.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до принципу екстериторіальності, заяву позивача від 10.06.2024 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 18.06.2024 № 104550007697 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Зі змісту рішення вбачається, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.08.1989 по 24.01.1996 відповідно до трудової книжки від 30.09.1986 серії НОМЕР_1 , оскільки записи про кількість відпрацьованих трудоднів та встановлений мінімум засвідчено не належним чином (відсутні підписи голови колгоспу та записи не завірено печаткою організації), а в архівній довідці від 03.07.2023 № 04-13/203 зазначено по батькові «Волод» не відповідає паспортним даним; з 25.01.1996 по 30.11.2005 період роботи в КСП «Комунар», СТОВ «Ісайки» відповідно до трудової книжки від 30.09.1986 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній наказ (протокол) про прийняття в КСП «Комунар».
Уважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 55 Закону Законом України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-ХІІ) визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років (абзац 5).
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз статті 55 Закону № 796-ХІІ свідчить, що обов'язковими умовами наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 5 частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 5 років; а також не менше 15 років страхового стажу.
Частинами третьою, четвертою статті 15 Закону № 796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17, та у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом у спірних правовідносинах.
Наявне у позивача посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986- 1993 роках серії НОМЕР_2 від 07.06.1993 (категорія 4), а також довідка Ісайківського старостинського округу виконавчого комітету Богуславської міської ради від 05.06.2024 № 137, підтверджує факт проживання і реєстрації позивача з 19.07.1986 по 13.10.1987 та з 17.07.1989 по 18.12.1990 за адресою: АДРЕСА_1 ; тут же відображено, що ОСОБА_1 з 18.12.1990 по теперішній час зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
Невідповідність зазначених даних судом не встановлена, а відповідачами не доведена.
Таким чином, позивач відповідає умові постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом не менше 4 років
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.08.1989 по 24.01.1996 та з 25.01.1996 по 30.11.2005, суд зазначає таке.
За правилами статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Так, як видно із трудової книжки від 30.07.1981 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , тут містяться наступні записи щодо періоду стажу, незарахованого до страхового:
- з 01.08.1989 - прийнята у члени колгосп «Комунар» с. Ісайки на посаду бухгалтера (запис №4);
- колгосп «Комунар» с. Ісайки реорганізовано в КСП «Комунар» (запис № 5);
- 25.01.1996 - в процесі реорганізації КСП «Комунар» реорганізовано в КСП «Комунар» с. Ісайки;
- 26.02.2000 - КСП «Комунар» с. Ісайки реорганізовано на СТОВ «Відродження» с. Ісайки;
- 26.02.2000 - зарахована на роботу по переводу;
- 31.03.2001 - СТОВ «Відродження» с. Ісайки реорганізовано на СТОВ «Ісайки» с. Ісайки;
- 30.11.2005 - звільнена з роботи за згодою сторін СТОВ «Ісайки» с. Ісайки.
До того ж, ОСОБА_1 надала засвідчені копії: архівної довідки від 03.07.2023 №04-23/202 про реорганізацію і перейменування колгоспу «Комунар»; архівної довідки від 08.07.2024 №01-22/218 про нараховану ОСОБА_1 за 1996-2003 роки згідно особових рахунків із заробітної плати, що зберігаються у документах архівного фонду СТОВ «Ісайки»; архівного витягу від 18.07.2024 протоколу №8 засідання правління колгоспу «Комунар» від 07.08.1989 стосовно затевердження оплати праці позивачу.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (пункт 8.1. Інструкції).
За нормами пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За нормами пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4).
Суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.
Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи до страхового стажу.
Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача з 01.08.1989 по 24.01.1996 та з 25.01.1996 по 30.11.2005. Разом з тим, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.
Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
У свою чергу, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи незазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
Окрім цього, відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких оформлення записів у трудовій книжці робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для незарахування оскаржуваних періодів роботи позивача до його страхового стажу.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач надала докази, які не спростовані відповідачем, про те що період її роботи з 01.08.1989 по 24.01.1996 та з 25.01.1996 по 30.11.2005 підлягає зарахуванню до страхового стажу та має бути врахований органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії.
У той же час, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо здійснення трудової діяльності на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Отже, стаж роботи в з 01.08.1989 по 24.01.1996 та з 25.01.1996 по 30.11.2005 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, обов'язок із чого суд вважає за необхідне покласти на відповідача.
Зважаючи, що підставою відмови у призначенні пенсії у досліджуваному випадку було саме незарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу і, як наслідок, недостатність цього стажу для призначення пенсії; то, враховуючи протиправність такого незарахування, і покладення судом обов'язку по зарахуванню названого стажу на відповідача, за наслідком чого позивач правомірно розраховує на призначення пенсії у відповідності із статтею 55 Закону № 796-ХІІ.
Отже, встановлені у ході судового розгляду обставини і надані докази підтверджують право позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку за положеннями статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Зважаючи на наведене, суд констатує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2024 № 104550007697 про відмову у призначенні пенсії у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
За приписами частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Ураховуючи первинну дату звернення позивача до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії - 27.06.2024, та дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд доходить висновку про те, що пенсію слід призначити позивачу саме з 28.06.2024.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на наведене вище і те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення повністю.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тож керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу 1211,20 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2024 № 104550007697 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1989 по 24.01.1996 та з 25.01.1996 по 30.11.2005 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 28.06.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 21318350; місцезнаходження: 29013, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.