22 вересня 2025 року м. Київ № 320/14974/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю Збройних Сил ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_2 з 24.02.2022 по 10.08.2022 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач проходить військову службу, однак, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу підвищену додаткову грошову винагороду у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) за спірний період, адже позивач приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, однак, належного грошового забезпечення за цей період не отримував.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи визначено суддю ОСОБА_3.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2023 провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого головуючим суддею визначено суддю Головенко О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 прийнято справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
13.07.2023 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн виплачується тим військовослужбовцям, які обов'язково перебували в районах ведення воєнних (бойових) дій та брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме за період виконання бойових завдань (в розрахунку на місяць пропорційно часу у таких діях та заходах), проте, жодних з вищевказаних перелічених завдань, позивач не виконував. У даному випадку, підставою для прийняття командиром військової частини наказу про не виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн (в період з березня по серпень 2022 рік) став факт невиконання безпосередньо ним бойових завдань у складі військової частини та бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти військової частини.
До того ж, зауважено, що Військова частина НОМЕР_1 не входила до складу військових частин, яка вела воєнні дії у складі діючих угрупувань військ Сил оборони держави та не була на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань, а перебування позивача в районні ведення бойових дій та невиконання безпосередньо ним бойових завдань у складі військової частини, не є підставою для включення його в наказ на виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період безпосередньої участі в бойових діях
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.12.2021 по теперішній час та з 24.02.2022 по 10.08.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Київської області яка була визначена наказом Головнокомандувача Збройних Сил України зоною проведення бойових дій.
Позивач зазначає, що з 24.02.2022 захищаючи суверенність незалежної України почав отримувати додаткову винагороду у відповідності постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, але за період проходження служби в зоні проведення бойових дій та прийняття участі в них, не отримав з 24.02.2022 по 10.08.2022 додаткову винагороду.
Позивач вважає, що відповідач не видаючи наказ на дозарахування додаткової винагороди передбаченої законодавством, порушує право позивача на її отримання.
Відповідно до довідки, яка надана згідно адвокатського запиту від 20.12.2022, починаючи з лютого 2022 року по листопад 2022 року, позивач отримав додаткової винагороди за лютий 0,00 грн; березень 29 550,69 грн; квітень 5806,45 грн; травень 30000,00 грн та червень 30000,00 грн; липень місяць 30 000 грн та серпень 30 000 грн, але, на переконання позивача, не доотримував додаткової винагороди в розмірі за лютий місяць (100000, 00 грн / 28 = 3571,42 грн на день), тобто 4 робочі дні 14285.7 грн, за березень повний місяць повинно бути 100 000,00 грн але виплатили 29 550,69 грн, тобто не виплатили 70 449,31 грн, за квітень місяць повний місяць повинно бути 100 000,00 грн але виплатили 5 806,45 грн, тобто не виплатили 94 193,55 грн, травень місяць повний повинно бути 10000.00 грн, але виплатили 30 000,00 грн, тобто не виплатили 70 000,00 грн, червень місяць повний повинно бути 100 000,00 грн але виплатили 70 000,00 грн, липень місяць повний повинно бути 100 000,00 грн але виплатили 70 000.00 грн, серпень (100 000,00 грн).
Таким чином, сторона позивача наголошує на тому, що бездіяльність відповідача призвела до невиплати позивачу належної йому додаткової винагороди за вказані вище періоди, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011).
Згідно норм п. 1 ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ був затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президенту України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022. На сьогоднішній день діє воєнний стан.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», прийнята Постанова № 168.
Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції від 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було надіслано (адресовано) військовому командуванню Збройних Сил України телеграму № 248/1298 від 25.03.2022.
У пункті 1 вищезазначеної телеграми зазначено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
07.07.2022 Урядом України була прийнята Постанова № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (набрала чинності 19.07.2022, оскільки вперше була опубліковано в газеті Урядовий кур'єр від 19.07.2022 №156), згідно якою, були внесені відповідні зміни до Постанови №168.
Так, згідно з п. 2-1 Постанови №168 (в редакції від 07.07.2022) порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Також, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення Міністра).
Пунктом 13 Окремого доручення Міністра вважається такими, що не застосовуються з 01.06.2022 телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 № 248/1196 (крім п. 5), від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529.
Згідно пункту 1 Окремого доручення Міністра, під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Так, п. 2 Окремого доручення Міністра, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000,00 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бонових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000,00 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Пункт 3 Окремого доручення зазначає, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Окремим дорученням Міністра встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до п. 4 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом № 260 від 07.06.2018, виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
Пункт 2 цього Розділу XXXIV, конкретизує у якому випадку, військовослужбовці отримують додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн, у якому випадку 50000 грн, та у якому випадку 30 000,00 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
На додаткову винагороду у 100 000,00 грн, мають право військовослужбовці які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Водночас, суд звертає увагу на те, що сума додаткової грошової винагороди, не є сталою, тобто не конкретно виплачується 30 000,00 грн та 100 000,00 грн, а розраховується пропорційно до відпрацьованих у конкретному місяці днів або днів перебування на стаціонарному лікуванні.
Так, додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн виплачується тим військовослужбовцям, які обов'язково перебували в районах ведення воєнних (бойових) дій та брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме за період виконання бойових завдань (в розрахунку на місяць пропорційно часу у таких діях та заходах).
У даному ж випадку, позивач не навів відповідного обґрунтування, а відповідач стверджує, що жодних з вищевказаних перелічених завдань, позивач не виконував, та, в даному випадку, підставою для прийняття командиром військової частини наказу про не виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 0000,00 грн (в період з березня по серпень 2022 рік) став факт невиконання безпосередньо позивачем бойових завдань у складі військової частини та бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти військової частини.
При цьому, суд зауважує, що не є підставою для включення військовослужбовця в наказ на виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн, саме перебування військовослужбовця в районні ведення бойових дій та невиконання безпосередньо ним бойових завдань у складі військової частини, яка веде бойові дії; перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій, якого включено до складу груп по охороні та обороні військових об'єктів (крім випадків виконання бойових завдань із відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються (згідно з даними журналу бойових дій, постових відомостей); перебування військовослужбовців на військових об'єктах, на яких здійснювалось вогневе ураження противником.
Позивач жодним чином не розкрив та не спростував доводів відповідача про те, що військова частина НОМЕР_1 не входила до складу військових частин, яка вела воєнні дії у складі діючих угрупувань військ Сил оборони держави та не була на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань. Фактично, у позовній заяві позивач прямо не вказує, що приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів безпосередньо в районах ведення бойових дій, а позовна заява містить загальні твердження про наявність у позивача права на спірні виплати через виконання бойових наказів.
Водночас, конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах позивач не навів не зважаючи на необхідність їх визначення для застосування пропорційності, що передбачена п. 1 Постанови № 168.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом не встановлено наявності обставин, які б давали підстави встановити безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
Відтак, у позивача відсутня обов'язкова умова виникнення права на спірні виплати, при цьому, твердження позивача, що він приймав безпосередню участь у бойових діях, а також виконував бойові завдання на території Військової частини НОМЕР_1 не підтверджуються, оскільки в період з 24.02.2022 по 10.08.2022 позивач відповідно до своїх функціональних обов'язків, які визначені у Положенні про батальйон аеродромно-технічного забезпечення НОМЕР_2 бригади тактичної авіації, затверджено наказом командира НОМЕР_2 бригади тактичної авіації від 25.03.2021 № 94, водій-механік аеродромно-експлуатаційного взводу технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 - позивач, у мирний та у воєнний час відповідає за збереження закріпленого за ним спеціального автомобіля, постійну його справність та готовність до використання.
Тобто, перебування позивача в районні ведення бойових дій та невиконання безпосередньо ним бойових завдань у складі військової частини, не є підставою для включення його в наказ на виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період безпосередньої участі в бойових діях.
Судом враховується й те, що відповідно до адвокатського запиту від 31.01.2023, який надійщов на адресу Військової частини НОМЕР_1 щодо надання довідки про нарахування грошового забезпечення та всіх виплат позивачу за період 24.02.2022 по 24.01.2023, було надано таку довідку, за змістом якої грошове забезпечення позивачу виплачувалося в поточному місяці за минулий. Так, позивач зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 - 02.03.2022, а тому, в березні 2022 року отримав додаткову винагороду в розмірі 30000 грн пропорційно дням в розрахунку на місяць, а саме за 24 днів березня (з 02 по 25 березня 2022 року) в сумі 23225,81 грн; у квітні 2022 року позивачу було доплачено в сумі 5 806,45 грн за 6 днів березня додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн, а саме за період з 26.03.2022 по 31.03.2022; у період з травня по жовтень 2022 року та з грудня по січень 2022 року, позивачу було виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн, пропорційно дням в розрахунку на місяць.
Суд вважає, що позовна заява містить лише загальні твердження про наявність у позивача права на спірні виплати через виконання бойових наказів, проте додаткову винагороду позивач отримував.
Суд зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач у спірний період виконував бойові завдання (розпорядження), які б відповідали зазначеним вище умовам, а відповідач недоплачував позивачу додаткову грошову допомогу.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У даному ж випадку, окрім як посилання на період виплати грошового забезпечення у меншому розмірі, сторона позивача не навела обставин та обґрунтувань, з якими останній пов'язує наявність протиправної бездіяльності відповідача, яка мала бути перевірена судом.
Отже, позивачем не надано належних та достатніх доказів своєї безпосередньої участі в бойових діях, як і не надано посилань на відповідні бойові розпорядження командира Військової частини, а судом не встановлено ознак протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу відповідно до Постанови № 168 додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, тому позовні вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є такими, що задоволенню не підлягають.
Водночас, позовні вимоги щодо зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду за цей період задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від оскаржуваної бездіяльності.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.