22 вересня 2025 року Київ Справа № 640/11271/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 під час його перебування на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1;
- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 у день його виключення зі списків особового складу частини - 04.03.2020;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
В обґрунтування позву позивач вказує, що в період проходження служби та у день його звільнення, з ним не було проведено належних розрахунків грошового забезпечення, а саме не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, що пояснювалось відповідачем як відсутність підстав для такої виплати індексації.
28.04.2021, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
18.01.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 18.01.2024 справа розподілена судді Войтовичу І.І.
25.01.2024 ухвалою суду прийнято справу до свого провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду надійшов відзив від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні позову, вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій відповідача по не нарахуванню та невиплаті індексації грошового забезпечення позивачу протиправними, оскільки відповідач відповідно до Інструкції №260 виконувала роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, в якому була вказівка щодо не нарахування індексації грошового забезпечення до окремого роз'яснення. Службовим листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 № 248/1485 з додатками підтверджується, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у 2016 року та у 2018 у Міноборони не було. Відповідач також зауважив, що нарахування та виплата індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Щодо базового місяця - січень 2008 року, відповідач покликаючись на норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанову КМУ №1078 від 17.07.2003 (в редакції за спірний період), зазначає, що позивач просить визначити йому вказаний базовий місяць оскільки з 01.01.2008 змінилась структура грошового забезпечення та підвищилися оклади військовослужбовців Збройних Сил України, але до вказаної постанови КМУ №1078 були внесені зміни, але підвищення окладів військовослужбовців такі не стосувались. Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 згідно постанови КМУ №704 від 30.08.2017.
Також, відповідач наполягає на наявності дискреційних повноважень щодо обрахунку індексації військовослужбовця.
Відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 надано відзив на позов, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначив, що позивач під час служби перебував на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1, власне фінансове господарство військова частина НОМЕР_1 в той період не вела. Відповідач зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзиви відповідачів, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач в період з 1997 року по 04.03.2020 проходив військову службу у Збройних Силах України, а саме у Військовій частині НОМЕР_1 (яка перебувала у підпорядкуванні та на фінансовому утриманні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України до 31.03.2019), що не заперечується відповідачами.
Позивач звернувся до відповідачів із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із базовим місяцем січень 2008 року.
Листами відповідачі повідомили про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірні періоди.
Не погоджуючись із діями відповідачів щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
У силу вимог частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Судом установлено, що в період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексація грошового забезпечення не проводилась, у зв'язку з призупиненням такої виплати на підставі відсутності у відповідача можливості виплати індексації грошового забезпечення в межах наявного фінансового ресурсу, що підтверджується самим відповідачем у відзиві.
Суд зазначає, що згідно із листом Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №13700/з та від 29.12.2017 № 122/0/66-17, посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувались у січні 2008 року.
Згідно з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України 31.01.2018 № 1725/з, базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
Крім того, судом установлено, що згідно листів Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 08.08.2017 № 78/0/66-17 проведення індексації доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.
Згідно з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 № 248/1485, у січні 2016 року - лютому 2018 року у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міноборони не було.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців. У листі вказано, що відповідно до Порядку № 704, обчислення споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. У зв'язку із цим, передбачено забезпечити виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям із квітня 2018 року після надходження відповідного фінансування за умови перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка.
Виходячи з аналізу викладеного, суд зазначає, що зазначене вище стало підставою для призупинення та не здійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення протягом періоду з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" вiд 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі Закон № 2017-III) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку № 1078.
Тобто сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Натомість, як вже зазначалось вище, позивачу за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправність дій відповідачів в цій частині.
Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність можливості у Міноборони на виплату індексації грошового забезпечення у межах наявного фінансового ресурсу.
Крім того, суд зазначає, що відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних їй сум невиплаченого доходу.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 під час його перебування на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 у день його виключення зі списків особового складу частини - 04.03.2020.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 (надалі - Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Із пункту 13 постанови № 1294 випливає, що вона набрала чинності з 01.01.2008.
Вказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.
Ураховуючи те, що посадовий оклад за посадою, яку займала позивач до березня 2018 року востаннє підвищувався 01.01.2008 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, то відповідно до статті 102 постанови № 1078, обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, а саме - з лютого 2008 року та стосується як для діючих так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців.
Тобто виходячи з викладеного, суд зазначає, що з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року.
Крім того, суд наголошує, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
Таким чином, суд дійшов висновку, що починаючи з грудня 2015 року, січень 2008 року повинен бути застосований, як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені Порядком № 1078.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, в якій суд виснував, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватись січень 2008 року.
Разом з цим, суд зазначає, оскільки Військова частина НОМЕР_1 знаходилась на фінансовому забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_1, то позовні вимоги підлягають задоволенню в частині, а саме: зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із урахуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення такої індексації грошового забезпечення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі не довели правомірності своїх дій в частині не виплати позивачу спірної індексації грошового забезпечення за вказаний період, та такими протиправними діями не довели наявність дискреційних повноважень, виходячи зі встановлених судом порушених прав позивача.
Відповідно до ч. ч. 1-4, 5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору за п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Витрат до розподілу сторонами не заявлено.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 під час його перебування на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 у день його виключення зі списків особового складу частини - 04.03.2020.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із урахуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення такої індексації грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.