19 вересня 2025 року справа № 320/3420/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виразилася у відмові закінчити виконавче провадження №70350222 протиправною;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №70350222.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 70350222 з виконання постанови від 08.09.2015 про стягнення виконавчого збору, прийнятої у межах виконавчого провадження № 46606616.
Позивач зазначає, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 46606616, визнано судом таким, що не підлягає виконанню, що є самостійною підставою припинення стягнення виконавчого збору безвідносно до того, чи було виконавче провадження відкритим на момент такого визнання.
Також позивач зазначає, що обов'язок боржника по сплаті виконавчого збору відсутній повністю, оскільки рішення суду, з метою примусового виконання якого стягується виконавчий збір, не підлягає примусовому виконанню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у справі №320/3420/24 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
26.04.2024 матеріали адміністративної справи №320/3420/24 повернулись на адресу Київського окружного адміністративного суду та були передані судді Кушновій А.О. для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого позивачу необхідно було надати уточнену позовну заяву, в якій відповідачем зазначити відповідний орган державної виконавчої служби; надати копію позовної заяви з додатками для відповідача.
28.07.2024 на адрес суду від представника позивача надійшли докази усунення недоліків, направлені засобами поштового зв'язку.
Позивачем була подана позовна заява від 01.07.2024 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-1), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виразилася у відмові закінчити виконавче провадження №70350222 протиправною;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №70350222.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Витребувано від відповідача-1: копію Положення про Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); копії всіх матеріалів ВП №70350222 з примусового виконання постанови №46606616, виданої відповідачем 08.09.2015 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 524431,89 грн.) докази направлення та вручення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №70350222 від 15.11.2022.
Витребувано докази у справі від відповідача-2: копію Положення про Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ); витяг із ЄДР на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
26.11.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання відповідача-1 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до якого додано витребувані судом докази, зокрема матеріали виконавчого провадження 70350222.
Відповідачі правом подачі відзиву не скористались.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 30.09.2013 у справі № 360/1360/13-ц позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/2564/81/54644 від 19.04.2014 у сумі 229 681 (двісті двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят один) доларів США 17 центів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» понесені судові витрати у сумі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн.
На виконання зазначеного вище рішення суду, 04.03.2014 Бородянським районним судом Київської області видано виконавчий лист №360/1360-ц/2/360/639/13 (а.с. 10-11).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Київській області від 06.02.2015 відкрито виконавче провадження № 46606616 з виконання виконавчого листа від 04.03.2014 №360/1360-ц/2/360/639/13, виданого Бородянським районним судом Київської області (а.с.12-13).
08.09.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 46606616 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 531 609,97 грн. (а.с.14).
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.11.2022 у виконавчому провадженні № 46606616, виконавчий лист від 04.03.2014 №360/1360-ц/2/360/639/13, виданий Бородянським районним судом Київської області повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.15-16).
Пунктом 3 вказаної постанови від 15.11.2022 постанову про стягнення виконавчого збору № 46606616 від 08.09.2015 виведено в окреме виконавче провадження.
15.11.2022 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70350222 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 08.09.2015 № 46606616 (а.с.17-18).
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.11.2022 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 70350222 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 (а.с. 19-19а).
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 360/1660/13-ц визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №360/1360-ц/2/360/639/13, виданий 04.03.2014 Бородянським районним судом Київської області (а.с.8-9).
Ухвала Бородянського районного суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 360/1660/13-ц набрала законної сили 19.07.2023.
09.08.2023 позивачем подано заяву до відповідача-1 про закінчення виконавчого провадження № 70350222 про стягнення виконавчого збору за виконавчим листом, визнаним таким, що не підлягає виконанню (а.с.20-21).
Листом від 05.09.2023 відповідач-1 повідомив позивача про те, що з огляду на те, що виконавче провадження № 46606616, в межах якого 06.02.2015 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 531 609,97 грн. на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» не закінчувалось, заява щодо закінчення виконавчого провадження № 70350222 залишається без задоволення (а.с.22-23).
Не погоджуючись із такими діями відповідача-1, позивач звернувся до суду щодо захисту порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до норм частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №46606616) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального
підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання
цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат,
пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №46606616) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків
розпочинає примусове виконання рішення.
У відповідності до норм частини 1 статті 28 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент винесення постанови від 08.09.2015) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з
боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Частиною 6 статті 28 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент винесення постанови від 08.09.2015) визначено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47 (письмова заява стягувача), пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
05.10.2016 набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VII (далі - Закон № 1404-VII), згідно з яким виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У пункті 7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
У частині 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Відповідно до статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У силу вимог статті 27 Закону № 1404-VII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Дії державного виконавця по стягненню виконавчого збору унормовані в положеннях п. 8 розділу ІІІ, п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої 02.04.2012 № 512/5.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно, за вказаними вище редакціями Закону України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця звернути постанову про стягнення виконавчого збору до примусового виконання та єдиною відмінністю правового регулювання стягнення виконавчого збору у зазначених редакціях Закону України «Про виконавче провадження» є те, що за правилами Закону № 606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору приймається під час виконавчого провадження окремим документом, а згідно з Законом № 1404-VIII - сума виконавчого збору визначається у постанові про відкриття виконавчого провадження, а постанова про стягнення виконавчого збору приймається вже за умов, зазначених у попередньому абзаці.
Таким чином, факт початку процедури примусового виконання рішення - відкриття виконавчого провадження, встановлення строку для добровільного виконання рішення тощо, є достатньою підставою для подальшого стягнення з боржника виконавчого збору.
Водночас, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Також, відповідно до частини 7 статті 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Положення частини 3 Закону №1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
При цьому згідно з пунктом 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Таким чином правові наслідки завершення виконавчого провадження у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою не є тотожними правовим наслідкам визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з підстав, визначених статтями 40, 41 Закону №1404-VIII.
Зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою має наслідком поновлення йому перебігу строку на повторне пред'явлення виконавчого документу для виконання, тоді як у випадку визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, наведеним правовим регулюванням передбачено лише можливість відновлення раніше закінченого виконавчого провадження в порядку Закону №1404-VIII.
Поряд з цим, у разі визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. У той же час, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою нестягнута сума виконавчого збору підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідно, необхідно розмежовувати правові наслідки завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону №1404-VIII у випадку повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою та на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України №1404-VIII у випадку визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Як вже судом зазначено вище, ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 360/1660/13-ц визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №360/1360-ц/2/360/639/13, виданий 04.03.2014 Бородянським районним судом Київської області.
Слід зазначити, що у виконавчому провадженні № 46606616 стягувачем реалізовано процесуальне право повернення виконавчого документа без виконання за власною заявою, що стало підставою для правомірних дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 70350222 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
При цьому суд зауважує, що постанова державного виконавця від 08.09.2015 № 46606616 про стягнення виконавчого збору є окремим виконавчим документом в силу пункту 7 частини 2 статті 17 Закону № 606-XIV та пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відмінним від виконавчого листа, який по матеріалах справи визнано таким, що не підлягає виконанню.
На підставі постанови державного виконавця від 08.09.2015 № 46606616 про стягнення виконавчого збору відкрито окреме виконавче провадження № 70350222.
Постанова державного виконавця від 08.09.2015 № 46606616 про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом у виконавчому провадженні №70350222 і така не була скасована чи визнана судом такою, що не підлягає виконанню, що автоматично виключає застосування державним виконавцем, конкретно до виконавчого провадження № 70350222, такої процесуальної дії як закінчення згідно з пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на це, а також на те, що державним виконавцем чітко дотримано алгоритм законодавчо визначених дій, доводи позивача про необхідність закінчення виконавчого провадження № 70350222 є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях, суб'єктивній оцінці позивачем обставин та помилковому тлумаченні останнім норм закону.
Обраний позивачем спосіб відновлення порушеного права у цій справі суперечить правовому регулюванню спірних правовідносин.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 480/3069/19 та від 06.04.2023 у справі №320/8585/20.
Згідно ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають. Інші доводи не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255, 287 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення або розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суддя Кушнова А.О.