ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" вересня 2025 р. справа № 640/20813/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця, адвоката Олійника Ігоря Володимировича до Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-220191-17 від 09.11.2018
Фізична особа-підприємець, адвокат Олійник Ігор Володимирович (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративним позовом до Головного управління ДФС в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати індивідуальний акт - Вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 за №Ф-220191-17 про сплату ФОП/адвокат Олійник Ігор Володимирович єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є інвалідом війни відповідно до Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та отримує пенсію в Дарницькому пенсійному фонді м. Києва. З метою звільнення від сплати за себе єдиного внеску, як підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, та подальшого звільнення від подання звіту, позивач звернувся до начальника ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві з заявою в якій він просив застосувати вказані пільги та звільнити від подання звітності. У відповідь на дану заяву ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві видало позивачу Виписку із державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців в якому вказано, що ОСОБА_1 не підлягає постановці на облік в Пенсійному фонді України у зв'язку із прийняттям Закону України від 04.07.2013 №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із проведенням адміністративної реформи». Пізніше позивач отримав від відповідача Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 за №Ф-220191-17 про сплату єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. Позивач не погоджується із такою вимогою, вважає її протиправною оскільки має пільги встановлені законодавством від сплати єдиного внеску, відтак звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 1-4).
24.01.2019 від Головного управління ДФС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що згідно електронної АІС «Податковий блок» ФОА ОСОБА_1 перебуває на обліку у Дарницькому районі ГУ ДФС в м. Києві як фізична особа-підприємець, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - 10.07.2015. Також як фізична особа-підприємець зареєстрований з 02.07.2015 та перебуває на спрощеній системі оподаткування з 02.07.2015. З 23.06.1994 ФОП ОСОБА_1 встановлена пенсія по інвалідності. Представник відповідача вказав, що в інтегрованій картці платника позивача відображено нарахування єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. Відтак представник вважає, що на дату подання відзиву законодавством не передбачено пільг щодо виконання зобов'язання платниками єдиного внеску, які проводять незалежну професійну діяльність та є пенсіонерами по інвалідності, тому нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органів доходів та зборів за основним місцем обліку позивач зобов'язаний на загальних підставах (а.с.28-33).
На адресу Окружного адміністративного суду м. Києва 28.01.2019 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначив, що з часу його реєстрації як фізичної особи-підприємця 07.07.2015 по грудень 2018 до позивача були застосовані вказані пільги про звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подання звітності на підставі законодавства жодних фінансових санкцій за цей час, ОСОБА_1 не мав. До даних пояснень позивачем долучена копія листа ГУ ДФС у м. Києві від 15.01.2019 за №3225/26-15-17-04-22 та довідку ГУ ПФУ України в м. Києві від 05.09.2018 №199 (а.с.38-41).
Також позивачем 01.02.2019 до суду подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій ОСОБА_1 заперечив щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.43-45).
04.02.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про доручення додаткових доказів по справі, а саме безкоштовного запиту від 30.01.2019 з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичний осіб підприємців та громадських формувань (а.с.47-48).
Пізніше, 20.06.2019 та 26.06.2019 та 31.07.2020 ОСОБА_1 надані до суду додаткові пояснення по справі (а.с.50-58).
На адресу Окружного адміністративного суду м. Києва 10.08.2021 від позивача надійшло клопотання з додатковими поясненнями в яких позивач зазначив, що він 09.07.2021 звертався із заявою до відповідача, на яку отримав відповідь листом від027.07.2021 за № 6/26-15-24-05-10 (а.с.65-67).
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судову справу №640/20813/18 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа № 640/20813/18 зареєстрована 28.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025, справу №640/20813/18 передано на розгляд судді Микитюка Р.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 прийнято до провадження справу 640/20813/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.19-21).
Розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 10.07.2021 за №1526510700513 ОСОБА_1 взятий на облік, як платник податків у ДПІ у Дарницькому районі ДФС у м. Києві (а.с. 17).
Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.09.2018 є інвалідом 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.22).
13.07.2015 ФОП ОСОБА_1 звернувся до начальника ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві з заявою в якій просив застосувати вказані пільги та звільнити від подання звітності посилаючись на пункт 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», де визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (а.с.9).
У відповідь на дану заяву ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві видало позивачу Виписку із державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців в якому вказано, що ОСОБА_1 не підлягає постановці на облік в Пенсійному фонді України у зв'язку із прийняттям Закону України від 04.07.2013 №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із проведенням адміністративної реформи» (а.с.10).
Пізніше позивач отримав від відповідача Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 за №Ф-220191-17 про сплату єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн (а.с.11).
Позивач, вважаючи, що винесенням вказаної податкової вимоги його права порушенні, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).
За пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У відповідності до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аргументуючи вищевикладене, суд зазначає, що фізичні особи-підприємці, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу з часу досягнення ними віку з якого призначається пенсія за віком або за умови якщо вони є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу - з моменту настання вказаних обставин.
Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статтею 1 якого визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, такий вид пенсії як пенсія по інвалідності.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 та посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.09.2018 (а.с.22) та довідкою, яка видана головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.09.2018 за №199 (а.с.41) та не заперечується відповідачем.
Таким чином, у позивача настали обставини за якими останній, звільняється від сплати за себе єдиного внеску, окрім випадку його добровільної участі в системі загальнообов'язкового страхування.
Порядок нарахування, обчислення i добровільної сплати єдиного внеску, врегульований статтею 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Так, частиною першою статті 10 Закону № №2464-VI визначено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, зокрема є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною сьомою статті 10 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа: підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті; подала неповні або недостовірні відомості; раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови; бажає укласти договір на строк менше одного року. В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.
В ходів розгляду справи не встановлено про подання позивачем заяви про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, укладення відповідного договору. Відповідач доказів таких обставин до справи не надав.
Тобто, позивач у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не перебував, а тому обов'язок сплачувати єдиний внесок у нього був відсутній.
Також суд звертає увагу, що відповідно до змісту листа відповідача, який був поданий позивачем разом із додатковими поясненнями 10.08.2021, від 27.07.2021 за № 72234/6/26-15-24-05-10 інтегрована картка ФОП ОСОБА_1 приведена у відповідність в частині зняття неправомірного нарахування за 2017, 2018 роки (а.с.67).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, а тому вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 09.11.2018 за №Ф-220191-17.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця, адвоката Олійника Ігоря Володимировича.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 24.11.2015 та посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.09.2018 (а.с.17), а тому позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04655) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-220191-17 від 09.11.2018 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04655) про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 за №Ф-220191-17 про сплату фізичною особою-підприємцем/адвокатом Олійником Ігорем Володимировичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн.
Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.