ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" вересня 2025 р. справа № 300/50/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.01.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за № 092950014308 від 20.10.2023 та зобов'язання зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 19.08.1998 до 31.12.2003 та призначити пенсію за віком з 14.10.2023.
08.01.2024 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу належним чином підтверджений період здійснення підприємницької діяльності з 19.08.1998 до 31.12.2003 та рішенням за № 092950014308 від 20.10.2023 протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком. Вважає оскаржуване рішення протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що згідно з даними документами страховий стаж позивача становить 24 роки 7 місяців 6 днів. Підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 19.08.1998 до 31.12.2003 немає, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказаний період. Звернув увагу суду на те, що вразі зарахування до стажу спірних періодів роботи в колгоспі з 11.10.1988 до 25.04.1989 та з 18.01.1992 до 28.01.1993 страховий стаж становитиме 28 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком по досягненні 60 річного віку відповідно до Закону № 1058.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.10.2023 звернувся до із заявою про призначення пенсії за віком.
За наслідками розгляду заяви позивача від 16.10.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за № 092950014308 від 20.10.2023.
Згідно з змістом оскаржуваного рішення за № 092950014308 від 20.10.2023 відповідач визначив страховий стаж позивача 24 роки 7 місяців 6 днів, а стаж для визначення права - 29 років 17 днів. Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у 2023 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років, у 2026 році будуть мати відповідно до пункту 2 цієї ж статті у віці 63 роки - за наявності страхового стажу від 23 років, а у віці 65 років - за наявності страхового стажу від 15 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу враховано всі періоди робот згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1982; до страхового стажу для визначення права на пенсію не враховано період ведення підприємницької діяльності з 19.08.1998 до 31.12.2003 згідно довідки від 22.09.2023 № 0900-0604-8/46811, оскільки відсутня інформація про сплату заявником страхових внесків.
Позивач, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії за № № 092950014308 від 20.10.2023, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
Суд зазначає, що до набрання чинності Законом №1058-ІV відповідні правовідносини регулювались нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Як передбачено частинами 2 та 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 (в редакції станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (в редакції станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV «Перехідні положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме: з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку).
Суд зазначає, що чітко визначеною позицією є можливість зарахування до страхового стажу період провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року, при цьому, на підставі довідки про реєстрацію особи, як суб'єкта підприємницької діяльності, а не на підставі довідки про сплачені страхові внески.
Визначений період по 31 грудня 2003 року обумовлений тим, що з 01.01.2004 набрав чинність Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, яким вперше визначено поняття страхового стажу як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Суд встановив, що відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за № 0900-0604-8/46811 від 22.09.2023, виданої про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України в області з 19.08.1998. За період 19.08.1998 до 31.12.2000 не нараховував страхові внески/збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За період 01.01.2001 до 31.03.2001 перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок. За період 01.04.2001 до 31.12.2003 перебував на спрощеній системі оподаткування. Довідка видана на підставі електронної картки особового рахунку платника з баз даних АРМ РВ ПФУ та АРМ ОЗСЗ ПФУ.
Таким чином, суд вважає, що довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за № 0900-0604-8/46811 від 22.09.2023 підтверджує реєстрацію позивача суб'єктом підприємницької діяльності.
Як наслідок, враховуючи те, що позивач здійснював підприємницьку діяльність в період до набрання чинності Законом №1058, а законодавством передбачалась можливість зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності до 31.12.2003 на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, то враховуючи конституційне право особи на пенсійне забезпечення, а також приймаючи до уваги однаковий правовий статус «суб'єкта підприємницької діяльності» який існував як в період здійснення позивачем підприємницької діяльності так і в період з 01.01.1998 (період зазначений в Законі №1058), свідчить про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 19.08.1998 до 31.12.2003 на підставі вказаної довідки.
Враховуючи встановлені обставини, досліджені матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за № 092950014308 від 20.10.2023 та зобов'язання зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 19.08.1998 до 31.12.2003 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з 14.10.2023, суд зазначає, що у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Вирішуючи вказані вище вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає, що застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.10.2023 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду про те, що період здійснення підприємницької діяльності з 19.08.1998 до 31.12.2003 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказав на незараховані періодів роботи позивача в колгоспі з 11.10.1988 до 25.04.1989 та з 18.01.1992 до 28.01.1993. Однак, ці періоди не є предметом спору в даній адміністративній справі, тому суд не вирішував питання щодо зарахування цих періодів до страхового стажу позивача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, позивач квитанцією № 0.0.3322593701.1 від 23.11.2023 підтвердив сплату судового збору на суму 1 073 гривні за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину сплаченого судового збору в розмірі 900 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за № 092950014308 від 20.10.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 19.08.1998 до 31.12.2003 та повторно розглянути його заяву від 16.10.2023 про призначення пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) судовий збір в розмірі 900 (дев'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.