ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" вересня 2025 р. справа № 300/2634/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.04.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - третя особа), про визнання протиправними дії та зобов'язання зарахувати періоди роботи з 04.07.2001 до 19.04.2006, з 06.11.1986 до 05.12.1989, з 06.12.1989 до 31.12.1991 до стажу державної служби та з 01.04.2008 до 31.08.2008 і перевести з 20.12.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків, шляхом зазначення змісту позовних вимог зобов'язального характеру до належного відповідача.
12.05.2025 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що відповідач протиправно не зарахував до стажу державної служби періоди роботи: з 06.11.1986 до 05.12.1989 на посаді ведучого інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднанні «Долинаагропром», з 06.12.1989 до 31.12.1991 на посаді головного інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднані «Долинаагропром», з 04.07.2001 до 19.04.2006 на посаді голови Болехівської міської ради в Болехівській міській раді, та не зарахував до загального страхового стажу періоду роботи з 01.04.2008 до 31.08.2008 на посаді начальника головного управління регіонального розвитку та капітального будівництва облдержадміністрації, внаслідок чого протиправно відмовив у переведенні з 20.12.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ. Вважає такі дії протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що за доданими позивачем документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Страховий стаж позивача склав 44 роки 10 місяців 16 днів, з них стаж державної служби позивача становить 9 років 2 місяці 6 днів. До стажу державної служби не зараховано період з 04.07.2001 до 19.04.2006 в Болехівській міській раді на посаді голови Болехівської міської ради, а також період з 01.04.2008 до 31.08.2008 через відсутність в індивідуальних відомостях персоніфікованого обліку за формою ОК-5. Рішенням №092850006945 від 26.12.2024 Головним управлінням відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки позивач станом на 01.05.2016 не має 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування при переході на посади, віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, не можуть бути зараховані до стажу державної служби. Отже, відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби спірні періоди роботи, оскільки позивачу присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Третя особа направила пояснення, обґрунтовані тим, що враховуючи відсутність у позивача 10-річного стажу роботи на посадах державної служби станом на 01.05.2016 рішенням територіального органу Пенсійного фонду відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону №889. Період роботи в органах місцевого самоврядування не може бути врахований до стажу державної служби, оскільки 04.07.2001 набрав чинності Закон України № 2493-ІІІ від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування». Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зі зверненням від 20.02.2025 (вх. від 20.02.2025 № 1469/С-0900-25). Листом від 18.03.2025 № 2216-1469/С-02/8-0900/25 Головне управління повідомило позивача, про те, що стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців з 02.05.2016 не враховується до стажу роботи державної служби. Додатково зазначено, що до розрахунку пенсійної виплати не враховано стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців за наступні періоди роботи: з 06.11.1986 до 05.12.1989 на посаді ведучого інженера по охороні праці, протипожежній охороні та безпеці руху в Долинському районному агропромисловому об'єднанні, з 06.12.1989 до 31.12.1991 на посаді головного інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднанні «Долинаагропром», оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні документи, які б підтверджували, що дані організації відноситься до органів державної служби; з 01.04.2008 до 31.05.2008 в Головному управлінні регіонального розвитку та будівництва облдержадміністрації, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 з червня 2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
20.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про переведення його на пенсію за віком, як державному службовцю, згідно Закону України «Про державну службу», яку після реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за № 092850006945 від 26.12.2024 відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу».
Вказане рішення за № 092850006945 від 26.12.2024 обґрунтоване тим, що оскільки позивач не має 10 років стажу на 01.05.2016, на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статте 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України (стаж державної служби становить 9 років 2 місяці 6 днів). До стажу державної служби не зараховано період з 04.07.2001 до 19.04.2006 в Болехівській міській раді на посаді голови Болехівської міської ради, а також період з 01.04.2008 до 31.08.2008 відсутній в індивідуальних відомостях персоніфікованого обліку за Формою ОК-5.
Крім того, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за № 2216-1469/С-02/8-0900/25 від 18.03.2025, на заяву позивача від 20.02.2025, повідомлено позивача про те, що стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців з 02.05.2016 не враховується до стажу роботи державної служби. Додатково зазначено, що до розрахунку пенсійної виплати не враховано стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців за наступні періоди роботи: з 06.11.1986 до 05.12.1989 - на посаді ведучого інженера по охороні праці, протипожежній охороні та безпеці руху в Долинському районному агропромисловому об'єднанні, з 06.12.1989 до 31.12.1991 - на посаді головного інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднанні «Долинаагропром», оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні документи, які б підтверджували, що дані організації відноситься до органів державної служби; з 01.04.2008 до 31.05.2008 - в Головному управлінні регіонального розвитку та будівництва облдержадміністрації, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» за № 092850006945 від 26.12.2024, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Предметом даного адміністративного позову, з врахуванням його обґрунтувань, є не зарахування відповідачем періодів роботи: з 06.11.1986 до 05.12.1989 на посаді ведучого інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднанні «Долинаагропром», з 06.12.1989 до 31.12.1991 на посаді головного інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднані «Долинаагропром», з 04.07.2001 до 19.04.2006 на посаді голови Болехівської міської ради в Болехівській міській раді до стажу державної служби, та до загального страхового стажу період роботи з 01.04.2008 до 31.08.2008 на посаді начальника головного управління регіонального розвитку та капітального будівництва облдержадміністрації.
Згідно з частиною 2 статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого враховують суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому суд зазначає, що висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі за № 688/947/17, провадження № К/9901/35103/18 встановлено, що фактично внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України працівник позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії періодів роботи на такому підприємстві.
Суд встановив, що трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач в період з 06.11.1986 до 05.12.1989 працював на посаді ведучого інженера по охороні праці, протипожежній охороні та безпеці руху в Долинському районному агропромисловому об'єднанні, з 06.12.1989 до 31.12.1991 - на посаді головного інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднанні «Долинаагропром», з період з 04.02.2001 до 19.04.2006 в Болехівській міській раді на посаді голови Болехівської міської ради, з 01.04.2008 до 21.04.2008 призначений тимчасово виконуючим обов'язки начальника Головного управління регіонального розвитку та будівництва облдержадміністрації, з 21.04.2008 до 31.05.2010 - працював на посаді начальника Головного управління регіонального розвитку та будівництва облдержадміністрації.
Таким чином, вказані періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, в тому числі і період роботи з 01.04.2008 до 31.08.2008 на посаді начальника головного управління регіонального розвитку та капітального будівництва облдержадміністрації.
Перевіряючи наявність підстав для зарахування періодів роботи позивача до державної служби, суд зазначає наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статі 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-XII) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон від 07.06.2001 № 2493-III).
Служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (стаття 1 Закону від 07.06.2001 № 2493-III)
Згідно з статтею 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2493-III, дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховуються: час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283) (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в органі місцевого самоврядування), визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Пунктом 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), в тому числі, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" за №2493-14, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Таким чином, посада в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Як наслідок, період роботи позивача на посаді голови Болехівської міської ради з 04.07.2001 до 19.04.2006 зараховується до стажу державної служби.
За таких обставин, відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача на посаді голови Болехівської міської ради з 04.07.2001 до 19.04.2006 до стажу державної служби.
Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, як у редакції станом на 26.10.2001, так і в подальшому було передбачено сім категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів і присвоєння їм рангів державних службовців» (втратила чинність 27.10.2001), передбачено, що до сьомої категорії посад відносяться посади радників, консультантів, спеціалістів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; спеціалістів апаратів виконкомів районних у містах, міських Рад міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади.
Пунктом 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби включається час роботи, зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, у тому числі у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.
Постановою ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 27.03.1962 «Про перебудову управління сільським господарством Української PCP» були створені територіальні виробничі колгоспно-радгоспні (радгоспно-колгоспні) управління по керівництву сільськогосподарським виробництвом, які підпорядковувались обласним управлінням і Міністерству виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів.
Згідно з постановою ЦК Компартії України і Ради Міністерств УРСР від 03.04.1965 №334 «Про заходи по поліпшенню керівництва сільським господарством республіки», обласні управління виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів були реорганізовані в обласні управління сільського господарства, а в районах - у районні виробничі управління сільського господарства. Постановою ЦК Компартії України і Ради Міністерств УРСР від 30.01.1970 районні виробничі управління сільського господарства перетворені в управління сільського господарства райвиконкому.
Згідно з пунктами 10, 11 Постанови Ради міністрів Української РСР від 11 липня 1983 року №299 «Про порядок створення, реорганізації і ліквідації підприємств, об'єднань, організацій і установ республіканського та місцевого підпорядкування» реорганізація підприємств, об'єднань, організацій і установ провадиться в порядку, встановленому для створення відповідних підприємств, об'єднань, організацій і установ. Ліквідація підприємств, об'єднань, організацій і установ повадиться тими органами, за рішенням яких вони створені.
Постановою від 10.12.1985 №429 "Про подальше удосконалення управління агропромисловим комплексом УРСР" було визначено, що Державний агропромисловий комітет УРСР, агропромислові комітети областей, районні агропромислові об'єднання, підвідомчі їм радгоспи, підприємства, установи, організації та колгоспи утворюють систему Держагропрому УРСР і входять до єдиної системи Держагропрому СРСР. Державний агропромисловий комітет Української PCP являється центральним органом державного управління агропромисловим комплексом республіки.
В абзаці 3 пункту 3 цієї постанови зазначено, що слід забезпечити відповідну перебудову районних агропромислових об'єднань передбачивши їх організаційне укріплення як єдиних органів територіального управління господарствами, організаціями та підприємствами, що входять в агропромисловий комплекс. У зв'язку з цим визнати необхідним ліквідувати обласні та районні управління сільського господарства.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 16.10.1989 №253 «Про вдосконалення управління в агропромисловому комплексі республіки» було передбачено удосконалення функцій, форм і методів роботи створених на демократичній основі госпрозрахункових агропромислових об'єднань, всемірне поширення нових організаційних форм агропромислової інтеграції та кооперування - агропромислових об'єднань, агрокомбінатів, агрофірм, виробничих об'єднань, асоціацій та інших формувань, створюваних на добровільній основі. Агропромислове формування здійснює свою діяльність відповідно до положення, яке затверджується його вищим органом управління - зборами (конференцією) уповноважених представників підприємств і організацій, що входять до складу цього формування. Утворення замість існуючих агропромислових комітетів областей виборних органів господарського самоуправління - рад агропромислових формувань областей.
Згідно з Законом України «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української PCP» від 13.05.1991 та постановою Кабінету Міністрів УРСР «Про порядок реалізації Закону України «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української PCP» від 24.05.1991 №12 створено Міністерство сільського господарства і продовольства та відповідні обласні і районні управління сільського господарства.
Пунктом 4 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про Представника Президента України» від 05 березня 1992 року встановлено, що місцева державна адміністрація в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міст Києва і Севастополя формується на базі виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, їх відділів і управлінь. Після створення місцевої державної адміністрації діяльність виконавчих комітетів цих Рад припиняється. Їх майно, а також майно, що належить до комунальної власності області, міст Києва і Севастополя, району, району міст Києва і Севастополя, за рішенням Ради народних депутатів передається в управління відповідної місцевої державної адміністрації.
Таким чином, Виробниче об'єднання «Долинаагропром» відносяться до місцевих органів державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР.
Відповідно до спільного листа Міністерства фінансів України від 17.06.1994 №16-102-15 та Міністерства праці України від 20.06.1994 №05-2258 до стажу державної служби зараховуються періоди роботи на посадах керівних працівників та спеціалістів в обласних і районних органах управління сільським господарством, за винятком роботи в агропромислових об'єднаннях, агрокомбінатах, агрофірмах, виробничих об'єднаннях та інших формуваннях, які не було реорганізовано в управління сільського господарства.
Системний аналіз проведених змін у структурі управління сільським господарством, що проводилися відповідно до постанов Уряду, свідчить про те, що періоди роботи керівних працівників і спеціалістів у вищезазначених органах підлягали зарахуванню до стажу державної служби, за винятком роботи в агропромислових об'єднаннях, агрокомбінатах, агрофірмах, виробничих об'єднань та інших формувань, які не були реорганізовані в управління сільського господарства і продовольства та не підпорядковувались Уряду, і відповідно ним не фінансувались.
Суд встановив, позивач у період з 06.11.1986 до 05.12.1989 працював на посаді ведучого інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднанні «Долинаагропром», з 06.12.1989 до 31.12.1991 - на посаді головного інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднані «Долинаагропром», а тому ці періоди підлягають зарахуванню до державної служби.
Як наслідок, відповідач протиправно не зарахував до стажу державної служби позивача період роботи з 06.11.1986 до 05.12.1989 на посаді ведучого інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднанні «Долинаагропром» та з 06.12.1989 до 31.12.1991 - на посаді головного інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднані «Долинаагропром».
Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що на момент звернення позивача 20.12.2024 із заявою про переведення його на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ від 16.12.1993, у позивача був необхідний стаж державної служби більше десяти років, а тому відповідач протиправно відмовив у переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
При цьому, суд зазначає, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо заяви позивача від 20.12.20.2024, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
За таких обставин, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача зарахувати позивачу періоди його роботи: з 06.11.1986 до 05.12.1989 на посаді ведучого інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднанні «Долинаагропром», з 06.12.1989 до 31.12.1991 на посаді головного інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднані «Долинаагропром», з 04.07.2001 до 19.04.2006 на посаді голови Болехівської міської ради в Болехівській міській раді до стажу державної служби, та період роботи з 01.04.2008 до 31.08.2008 на посаді начальника головного управління регіонального розвитку та капітального будівництва облдержадміністрації, та перевести його з 20.12.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню відповідно до змісту заявлених вимог.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією № 7674-1030-5985-6718 від 14.04.2025 підтвердив сплату судового збору на суму 1 211, 20 гривень за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1 211, 20 гривень.
Крім того, позивач долучив договір № 27/25 від 10.01.2025 про надання правової допомоги адвокатом Зелінським Павлом Любомировичем, розрахунок витрат на професійну правову допомогу від 10.01.2025, акт від 12.06.2025 приймання-передавання наданих послуг на суму 9000 гривень. Однак, на підтвердження сплати витрат на професійну правничу допомогу позивач не долучив квитанцію до прибуткового касового ордера або інший платіжний документ, тому суд не вирішив питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (індекс 65012, вулиця Канатна, будинок 83, місто Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) періоди роботи: з 06.11.1986 до 05.12.1989 на посаді ведучого інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднанні «Долинаагропром», з 06.12.1989 до 31.12.1991 на посаді головного інженера по охороні праці, техніці безпеки протипожежних заходів у виробничому об'єднані «Долинаагропром», з 04.07.2001 до 19.04.2006 на посаді голови Болехівської міської ради в Болехівській міській раді до стажу державної служби, та період роботи з 01.04.2008 до 31.08.2008 на посаді начальника головного управління регіонального розвитку та капітального будівництва облдержадміністрації, та перевести його з 20.12.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (індекс 65012, вулиця Канатна, будинок 83, місто Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.