ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"22" вересня 2025 р. Справа № 300/6632/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
Представник ОСОБА_1 , 17.09.2025 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 2 Закону України “Про оплату праці» передбачено, що до структури заробітної плати належить основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 24.06.2022 по 10.03.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, та інших, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020). Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.06.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок всіх інших належних за період з 24.06.2022 по 31.12.2022 додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань, та інших) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України па 2022 рік станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 10.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок всіх інших належних за період з 01.01.2023 по 10.03.2023 додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань, та інших) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що позивач у період з 24.06.2022 по 10.03.2023 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 . Позивач, 17.07.2025 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, починаючи з 24.06.2022 по 10.03.2023. Листом від 25.07.2025 відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача використано прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Суд зазначає, що предметом спору в цій справі є порядок обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, із яких позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення.
Грошове забезпечення виплачувалося позивачу щомісячно, а тому про ймовірне порушення свого права за червень 2022 року позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за вказаний місяць.
Далі, позивач був обізнаний кожного місяця (липень - грудень 2022 року, січень - березень 2023 року), в якому, на його переконання невірно обчислено розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, за кожний попередній місяць окремо.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (далі також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, строк звернення до суду із позовом, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно пункту 1 Глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, протягом усього цього періоду дії карантину та три місяці після його скасування, тобто до 01.10.2023 включно, позивач мав право в межах строку оскаржити бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі грошового забезпечення за періоди з 24.06.2022 по 10.03.2023.
До суду із цим позовом позивач через засоби поштового зв'язку звернувся 12.09.2025.
Отже, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із цим позовом. При цьому, позивачем не зазначено обставин та не надано доказів, що об'єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду у строк встановлений КАС України.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'', станом на дату звільнення позивача з військової служби 10.03.2023 про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
В спірному випадку позивач не погоджується із розміром грошового забезпечення, який нараховувався та виплачувався позивачу щомісяця в період з 24.06.2022 по 10.03.2023.
Тобто, в цій справі вимоги позивача стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а не виплат, що належать працівникові при звільненні.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не навів жодних об'єктивних і непереборних обставин, що перешкоджали вчасно реалізувати своє право на звернення до суду. Будь-які докази про поважність причин пропуску відповідного строку позивач також не подав.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду і доказів поважності причин його пропуску.
Представнику позивача ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.