23 вересня 2025 року Справа № 280/7020/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції період роботи в органах державної фіскальної служби (податковій міліції) з 07.03.2014 по 21.04.2021;
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату надбавки за стаж служби в поліції, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з моменту прийняття на службу до Національної поліції України (з 02.05.2023 року) та за час проходження служби в Національній поліції України з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної фіскальної служби (податковій міліції) з 07.03.2014 по 21.04.2021 (включно).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з наданням доказів поважності причин його пропуску за період спірних правовідносин з 02.05.2023 по 12.05.2025; позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, у якій необхідно чітко визначити зміст публічно-правового спору про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зазначивши в чому саме така бездіяльність полягає.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача, крім іншого, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в обґрунтування якої зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплати надбавки за стаж служби в поліції, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з моменту прийняття на службу до Національної поліції України з 02.05.2023 року та за час проходження служби в Національній поліції України з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної фіскальної служби (податковій міліції) з 07.03.2014 по 21.04.2021 - є похідними від первісної вимоги щодо зарахування стажу позивача, Відповідно, до моменту здійснення перерахунку стажу служби у відповідача не виникає обов'язку здійснювати перерахунок грошового забезпечення та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку, таким чином, спір з цього приводу між сторонами ще не виник. Водночас, оскільки листом від 16.07.2025 №3466/05/3-25 відповідач відмовив позивачу у зарахуванні до стажу служби в поліції часу попередньої роботи в органах державної фіскальної служби (податкової міліції), та перерахунку надбавки за стаж служби в поліції, позивач вважає, що він звернувся до суду з цим позовом в межах встановлених ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.
Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6 статті 161 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
При цьому, також слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).
В означеному судовому рішенні Верховний Суд сформував єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону. При цьому, з урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, у правовідносинах/, які виникли з 19.07.2022, почався 01 липня 2023 року.
Застосовуючи означені підходи при вирішення цієї справи, слід зазначити, що спірний період з 02.05.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, і такий строк у частині спірних правовдносин за період з 02.05.2023 (розпочався 01.07.2023) по 12.05.2025 (понад три місяці від дати подання даного позову до суду - 12.08.2025) сплив.
Слід звернути увагу на те, що положення “повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Необхідно зауважити, що розмір виплаченого грошового забезпечення відомий позивачу з дати отримання відповідної виплати, отже, позивач мав реальну можливість вчинити дії щодо захисту свого порушеного права у випадку, якщо він вважав отримане грошове забезпечення неналежним, та, з урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, повинен був звернутися за захистом свого порушеного права в цій частині спірних правовідносин в тримісячний строк, починаючи з 02.05.2023.
Водночас, позов подано до суду 12.08.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Отже, позивач мав реальну можливість вчинити дії щодо захисту свого порушеного права у випадку, якщо він вважав отримане ним грошове забезпечення неналежним, втім доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, у клопотанні про поновлення строку не наведено, а тому, можна дійти висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою є неповажними.
Крім того, аргументи позивача про те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату надбавки за стаж служби в поліції, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з моменту прийняття на службу до Національної поліції України (з 02.05.2023 року) та за час проходження служби в Національній поліції України з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної фіскальної служби (податковій міліції) з 07.03.2014 по 21.04.2021 (включно), є похідною від позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції період роботи в органах державної фіскальної служби (податковій міліції) з 07.03.2014 по 21.04.2021, не випливають на вищенаведений висновок, оскільки встановлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду поширюється на всі позовні вимоги, незалежно від їхнього взаємозв'язку, і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, оскільки позивач не подав до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а наведені підстави поновлення такого строку є неповажними, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу з частині позовних вимог за період з 02.05.2023 по 12.05.2025.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, вказані у заяві про усунення недоліків позовної заяви (вх.№44831 від 08.09.2025).
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату надбавки за стаж служби в поліції, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з моменту прийняття на службу до Національної поліції України (з 02.05.2023 року) та за час проходження служби в Національній поліції України з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної фіскальної служби (податковій міліції) з 07.03.2014 по 21.04.2021 (включно) - повернути позивачеві в частині, що стосується спірного періоду з 02.05.2023 по 12.05.2025.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23.09.2025
Суддя М.О. Семененко