22 вересня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6267/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Сідака Павла Петровича ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
05 серпня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника в особі представника Сідака Павла Петровича звернулася до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (13.10.2023) грошового забезпечення в законодавчо визначеному розмірі; 2) стягнути із НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 13.10.2023 по 13.04.2024 року (за шість місяців), в розмірі 161 044,75 грн.
18 серпня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументувала тим, що у день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 , а саме 13 жовтня 2023 року, грошове забезпечення, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, нараховані та виплачені не у повному розмірі. На виконання рішення суду у справі №260/2407/25 НОМЕР_3 прикордонний загін провів виплату 17 червня 2025 року та 09 липня 2025 року ОСОБА_1 частини належного їй грошового забезпечення загальному в розмірі 106 906,34 грн. Зазначене підтверджено копіями виписок Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» від 17 червня 2025 року та від 09 липня 2025 року про зарахування коштів. З урахуванням того, що НОМЕР_3 прикордонним загоном з часу видання наказу про виключення із списків прикордонного загону із ОСОБА_1 не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби (грошове забезпечення), то вона набула право на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку з 13.10.2023 по 09.07.2025 року.
01 вересня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що чинним законодавством України не визначений період за який слід проводити стягнення середнього грошового забезпечення, а тільки вказано що цей період не може перевищувати шість місяців. Разом з тим, позивачем самостійно, без жодного обґрунтування вибрано вказаний період, також позивачем не аргументовано, чому саме ним застосований період у шість місяців. Так, чинне законодавство передбачає, що не можна стягувати за період, який більший шести місяців, разом з тим не вказано, що суд зобов'язаний стягнути саме за шість місяців, а не за менший строк (статтею 117 КЗпП України не встановлений нижній строк за який можна стягнути середнє грошове забезпечення, а тому за нижню межу слід брати строк в 1 день). Враховуючи, що виплата середнього заробітку за своєю правовою природою є санкцією, то застосування максимального розміру санкції є неспівмірним та несправедливим покаранням. Окремо слід відмітити, що позивач не подавав відповідачу заяв чи клопотань про виплату йому середнього грошового забезпечення за час затримки здійсненого повного розрахунку. У зв'язку з цим вимоги позивача вважаємо передчасними. Також, звертають увагу суду, що відповідачем подана касаційна скарга на преюдиційне рішення (на Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року по справі № 260/2407/25) і відкрите касаційне провадження. На момент подання відзиву остаточне рішення по справі № 260/2407/25 відсутнє, у зв'язку з цим позовна заява є передчасною.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2023 року наказом НОМЕР_3 прикордонного загону № 783-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 , звільнено з військової служби наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 09 жовтня 2023 року № 768-ОС підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас з 13 жовтня 2023 року.
22 квітня 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/2407/25, яке набрало законної сили 02 червня 2025 року, зобов'язано НОМЕР_3 прикордонний загін здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 01 березня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
17 червня 2025 року відповідачем, на виконання рішення у справі № 260/2407/25, перераховано 77 000,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 .
09 липня 2025 року відповідачем, на виконання рішення, перераховано 29 906,34 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати всіх сум при звільненні з військової служби протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду про зобов'язання відповідача виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 13 жовтня 2023 року по 13 квітня 2024 року в розмірі 161 044,75 грн.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до статті 2 якого ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, на день виключення зі списків особового складу військової частини з особою, звільненою з військової служби, має бути проведений повний розрахунок.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні) передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
За змістом частини 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як встановлено з матеріалів справи, позивачку виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення з 13 жовтня 2023 року, а 09 липня 2025 року - дата повного розрахунку.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) у спірному випадку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Відповідно до положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди, допомоги.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 травня 2024 року у справі № 520/18807/23 вказав, що при розгляді такої категорії справ належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Відповідно до архівної відомості ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року грошове забезпечення позивачки, виходячи з розрахунку за два місяці перед виключенням зі списків особового складу становила 54 275,20 грн, середньоденний заробіток - 889,76 грн (54 275,20 грн/61 календарний день).
Таким чином, кількість днів затримки розрахунку в межах шести місяців становить 184.
Сума середнього заробітку позивача за шість місяців затримки розрахунку при звільненні з урахуванням статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352- ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») становить: 889,76 грн (середньоденна заробітна плата позивача) * 184 (кількість днів затримки розрахунку в межах шести місяців) = 163 715,84 грн.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у даній адміністративній справі та частини 2 статті 9 КАС України, з метою належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 жовтня 2023 року по 13 квітня 2024 року у сумі 163 715,84 грн.
Доводи відповідача, що позовна заява є передчасною, оскільки на момент подання відзиву остаточне рішення по справі № 260/2407/25 відсутнє є безпідставними, оскільки у відповідності до частини 2 статті 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Таким чином рішення у справі № 260/2407/25 набрало законної сили 02 червня 2025 року, після постановлення Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення апеляційної скарги.
Крім того, судом встановлено, що строки звернення до суду з даним позовом не пропущені, оскільки остаточний розрахунок з ОСОБА_1 здійснено 09 липня 2025 року, а позовну заяву подано 05 серпня 2025 року.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково з мотивів, що вищезазначені.
Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1610,45 грн, що підтверджується квитанцією від 13 серпня 2025 року № 2.259418675.1.
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника Сідака Павла Петровича до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - задовольнити частини.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 13 жовтня 2023 року по 13 квітня 2024 року.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 жовтня 2023 року по 13 квітня 2024 року у сумі 163 715,84 грн. (сто шістдесят три тисячі сімсот п'ятнадцять гривень, 84 коп.).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1 610,45 грн (одна тисяча шістсот десять гривень, 45 коп.) сплаченого судового збору.
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22 вересня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль