19 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/24478/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) у відмові провести перерахунок та виплатити розрахункові при звільненні, а саме одноразової грошової допомоги при звільненні 50% грошового забезпечення за кожний повний рік служби (5 повних календарних років служби), премії в розмірі 55% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50% від посадового окладу з урахування окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпуску за 2020 рік (45 днів), грошову компенсацію за невикористану додаткові відпуски за 2018, 2019, 2020 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за 2020 рік у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із визначенням розміру посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період 01.01.2020 року по 31.03.2020 р. та розрахункові при звільненні, а саме одноразової грошової допомоги при звільненні 50% грошового забезпечення за кожний повний рік служби (5 повних календарних років служби), премії в розмірі 55% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50% від посадового окладу з урахування окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпуску за 2020 рік (45 днів), грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки за 2018,2019,2020 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 роки, допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за 2020 рік у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із визначенням розміру посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, виплату провести з урахуванням п.п.2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ НОМЕР_3 ) надати довідку розрахунок з визначенням сум розрахункових та грошового забезпечення в розмірі всіх складових грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби з урахуванням зазначених вимог;
- визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) у відмові нарахувати та виплатити у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 31.03.2020 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 31.03.2018 по 31.03.2020 із застосуванням щомісячної індексації - різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 з урахуванням виплачених сум;
- визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) у відмові нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 31 березня 2020 року за весь час затримки виплати повного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 31 березня 2018 року по 31 березня 2020 року за весь час затримки виплати повного розрахунку при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) у відмові підготувати та надати оновлену довідку про грошове забезпечення та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", для перерахунку пенсії станом з 01 квітня 2020 року у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням в ній відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, та інших складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) підготувати та надати довідку про грошове забезпечення та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", для перерахунку пенсії станом з 01 квітня 2020 року у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням в ній відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, та інших складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідні відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,2, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу з серпня 2014 року по 31.03.2020 року та був звільнений з військової служби за станом здоров'я, але з ним провели неповний розрахунок при звільненні, оскільки неправильно нараховували грошове забезпечення та індексацію під час проходження служби. Також відповідач відмовився підготувати та надати до органу Пенсійного фонду довідку про грошове забезпечення та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення із урахуванням складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, а не на 01 січня 2018 року.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ НОМЕР_3 ) подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивач звільнений з військової служби в запас з ІНФОРМАЦІЯ_4 , розрахунок при звільненні позивача з військової служби здійснювало Північне регіональне управління Держприкордонслужби. Вказує, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених ІНФОРМАЦІЯ_1 коштів, розміри його посадового окладу та окладу за військове звання обчислювались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Позивачем помилково визначено, що після втрати чинності пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" у зв'язку з набранням законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, діє Постанова №704 в редакції, яка була чинною до 24.02.2018 (розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року), тому що Постанова №704 в редакції станом на 24.02.2018 не була ще чинною взагалі, так як вступила в силу лише 01.03.2018, але в іншій редакції, а тому не може бути застосована нечинна редакція Постанови Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в періоди з 09.01.2025 по 10.01.2025, з 03.02.2025 по 07.02.2025, з 20.03.2025 по 21.03.2025, з 02.06.2025 по 18.06.2025, з 15.08.2025 по 05.09.2025 включно та на навчанні в період з 10.02.2025 по 14.02.2025 включно.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з серпня 2014 року по 31.03.2020 року.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.03.2020 № 73- ос "Про особовий склад" підполковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.03.2020 №72-ОС за підпунктом "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У наказі вказано, що відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних років служби в розмірі 50351 гривень 25 копійок. Виплатити з 01 по 31 березня 2020 року премію в розмірі 55 відсотків посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної· відпустки за 2020 рік, тривалістю 45 календарних днів, в розмірі 30210 гривень 75 копійок. Грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік виплачена. Відповідно до статей 16-2 Закону України "Про відпустки" та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2018, 2019 та 2020 роки, тривалістю 42 календарних днів, в розмірі 28196 гривень 70 копійок.
Вважаючи, що грошове забезпечення під час проходження служби нараховувалось та виплачувалось не у повному розмірі і як наслідок проведено неправильний обрахунок належних йому при звільненні коштів та видано довідку для призначення пенсії, позивач звертався до відповідача із запитами щодо усунення вказаних порушень, проте отримав відмову, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон України № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі по тексту Постанова №704) затверджено: а) тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №1); б) схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №14).
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14.".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Державної прикордонної служби України" від 02.03.2018 № 169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 2018 року за № 318/31770, затверджено схему тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіального органу та Управління інформації.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що у 2020 році позивачу визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
У свою чергу, суд звертає увагу, що із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням при звільненні зі служби позивачу здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (допомоги, компенсаційні виплати, надбавку за особливості проходження служби, премія).
При цьому, Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону України № 2017-ІІІ).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Відтак, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VІІІ було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік не містить.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Суд, враховуючи ч. 3 ст. 7 КАС України, та беручи до уваги, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Законам № 1082-IX та № 1928-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Саме такі правові висновки сформував Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21 покликаючись на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах наголошуючи, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно - правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік) і такі висновки, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Аналогічні правові висновки сформував Верховний Суд у постанові від 11.09.2022 по справі № 500/1813/21.
Крім того, застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 є протиправним також з огляду на те, що 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, зміни внесені постановою № 103, зокрема до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункт 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, зокрема, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13, 14.
Таким чином, при виплаті грошового забезпечення з 01.01.2020 та проведенні розрахунку при звільненні відповідач мав нарахувати та виплатити усі належні позивачу виплати, виходячи із грошового забезпечення, розрахованого із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем розрахунковою величиною для визначення посадового окладу було взято прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Також суд враховує, що додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Крім того, Постановою № 704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Відповідно до пункту І Розділу 7 Глави IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306 (далі по тексту Інструкція № 558) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 1 Розділу 6 Глави IV Інструкції № 558 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Додатково слід врахувати, що відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону України № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Відповідно до пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції №558 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, які звільняються з військової служби за станом здоров'я.
Отже, вказані виплати розраховуються, виходячи із грошового забезпечення військовослужбовця, й застосування неправильної розрахункової величини (прожиткового мінімуму) призводить до їх невірного обрахунку.
Так, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму на 01 січня 2018 року встановлено на рівні 1762 грн, а станом на 01 січня 2020 року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" такий встановлено на рівні 2102 грн.
Таким чином, під час проходження служби з 01.01.2020 по 31.03.2020 та при звільненні із військової служби позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало розмірі грошове забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні, премія, надбавка за особливості проходження служби, грошова компенсація за невикористану основну щорічну відпустку та за невикористані додаткові відпуски за 2018, 2019, 2020 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за 2020 рік, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не станом на 01.01.2020, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи обґрунтованість вимог у вказаній частині, як наслідок підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов'язання відповідача надати довідку розрахунок з визначенням сум, належних позивачу при звільненні та грошового забезпечення в розмірі всіх складових грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби з урахуванням задоволених вимог.
Щодо індексації грошового забезпечення слід зазначити наступне.
Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 6 Закону №1282-XII передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру.
Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Вирішуючи позовні вимоги щодо неврахування відповідачем вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31.03.2018 по 31.03.2020, суд зазначає наступне.
Заявлені в цій частині позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що розмір підвищення його грошового забезпечення в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, а тому в силу абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач був зобов'язаний з 31.03.2018 виплачувати йому «індексацію різниці» грошового забезпечення, яка є різницею між сумою індексації і розміром підвищення доходу, однак такої виплати не здійснював.
Надаючи правову оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Із 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
При цьому, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо «поточної» індексації, то право на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини з приводу нарахування та виплати позивачу «поточної» індексації грошового забезпечення не є спірними.
Щодо "індексації-різниці" суд зазначає, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 мова йде про поняття «індексації різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить на користь висновку, що нарахування й виплата суми «індексації різниці» мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми «індексації різниці» за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд повинен встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
При цьому, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу «індексації різниці» до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. При цьому, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Із наявної у матеріалах справи довідки про суми виплаченого грошового забезпечення, вбачається, що у лютому 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становив 15179,04 грн, а у березні 2018 року - 15227,02 грн. Отже, грошовий дохід позивача у березні 2018 року збільшився на 47,98 грн.
Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року є добутком розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, та величини приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Як зазначалось, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", становив 1762,00 гривні.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%. Таким чином, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% було перевищено.
Отже, за офіційними даними Державної служби статистики України березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.
Величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 складала 253,30 %.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн х 253,30 % = 4463,15 грн.
З огляду на зазначене вище слідує, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (47,98 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), а тому у позивача виникло право на отримання «індексації різниці». Однак відповідач в спірний період з 31.03.2018 по 31.03.2020 таку індексацію позивачу не виплачував.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що всупереч вимогам абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в період з 31.03.2018 по 31.03.2020 позивачу не виплачено індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі, а тому слід зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування індексації грошового забезпечення ("індексації різниці") за період з 31.03.2018 по 31.03.2020 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених за цей період сум.
Стосовно доводів позивача про те, що при виплаті індексації грошового забезпечення відповідач одночасно має виплатити позивачу грошову компенсацію суми податків з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до п. 2 - 6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, після набрання рішенням у цій справі законної сили, або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається безумовний обов'язок виконати рішення суду.
Поряд із цим на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Виходячи з викладеного, наразі відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію та відрахування військового збору, оскільки відповідний обов'язок у відповідача виникає одночасно з виплатою спірної індексації як складової грошового забезпечення, тобто у майбутньому.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог.
Щодо виплати компенсації за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за весь час затримки виплати повного розрахунку при звільненні слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (Порядок №159).
Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За такої умови, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 по справі №816/379/16, від 30.09.2020 по справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2025 року справа №380/1607/24 дійшов до висновку, що суд першої інстанції, своєю чергою, правильно виходив із того, що, ураховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час невиплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по 25 грудня 2023 року.
Враховуючи наведене, обґрунтованими є вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 31 березня 2018 року по 31 березня 2020 року за весь час затримки виплати повного розрахунку при звільненні.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача підготувати та надати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії слід зазначити наступне.
Відповідно до п.1 Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 (далі - Постанова №45), пенсії призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, державний орган, з якого особа була звільнена із служби, видає довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій.
Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1, в редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби), в п.7 визначає, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються серед інших грошовий атестат або довідка про розмір грошового забезпечення і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з військової служби.
Також суд зазначає, що відповідно до пп.1 п.1 розд. І Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з інших соціальних питань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 року №760, ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Підпунктами 1-4 п.1 розд. ІІ Інструкції №760 визначено, що уповноважені структурні підрозділи: 1) організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; 2) розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; 3) приймають від підрозділів персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерських підрозділів) документи, передбачені Порядком та цією Інструкцією для призначення (перерахунку) пенсій; 4) готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.
У п.4. розділу ІІІ Інструкції №760 вказано, що підрозділи фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України, готують:
1) грошовий атестат;
2) довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як зазначалось, при нарахуванні грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.03.2020 та проведенні остаточного розрахунку при звільненні відповідач визначав усі належні позивачу виплати, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, відповідно й до грошового атестату і довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення включено ці суми. Разом з тим, в ході розгляду даної справи суд дійшов висновку, що вказані виплати мали бути розраховано, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року, відповідно їх необхідно врахувати при складенні вказаних документів.
Також суд визнав обґрунтованими вимоги про донарахування індексації грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Отже, особи, які отримують пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, мають право на включення до грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія, суми отримуваної ними індексації доходів.
Відтак, нараховані та виплачені суми індексації грошового забезпечення повинні бути включені до грошового забезпечення, з якого розраховується позивачу пенсія.
Вказана правова позиція щодо необхідності включення індексації до складу грошового забезпечення викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у справі №522/9659/16-а від 15 квітня 2019 року, у справі №820/4963/18 від 08 лютого 2021 року та у справі №240/7853/19 від 26 серпня 2021 року.
Таким чином, виходячи із положень Порядку №3-1 та Інструкції №760, саме на відповідача покладено обов'язок підготувати та подати до пенсійного органу документи, необхідні для призначення (перерахунку) пенсії позивача.
З урахуванням викладеного позовні вимоги про зобов'язання відповідача подати до пенсійного органу оновлену довідку після проведеного перерахунку сум грошового забезпечення на виконання даного рішення суду є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо визначення належного відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. (п.7 цього розділу).
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.12.2019 № 105 "Про зарахування на фінансове забезпечення" з 01 січня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_5 було зараховано на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Надалі, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №43 "Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби України" припинено діяльність, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Наказ про звільнення позивача зі служби від 31.03.2020 № 73- ос "Про особовий склад" було видано головою ліквідаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Враховуючи, що на день звільнення позивача зі служби та проведення остаточного розрахунку, ІНФОРМАЦІЯ_7 перебувало на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд вважає належним відповідачем у даній справі ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність судових витрат, їх розподіл не проводиться.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у відмові ОСОБА_1 провести перерахунок та виплатити грошове забезпечення та виплати, належні при звільненні у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із визначенням розміру посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період 01.01.2020 року по 31.03.2020 та виплати, належні при звільненні, а саме одноразову грошову допомогу при звільненні, премію, надбавку за особливості проходження служби з урахування окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпуску за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані додаткові відпуски за 2018, 2019, 2020 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 роки, допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за 2020 рік у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із визначенням розміру посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 довідку розрахунок з визначенням сум, належних при звільненні та грошового забезпечення в розмірі всіх складових грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби з урахуванням проведеного перерахунку.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 31.03.2018 по 31.03.2020 із застосуванням щомісячної індексації - різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 31.03.2018 по 31.03.2020 із застосуванням щомісячної індексації - різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 31.03.2018 по 31.03.2020 року за весь час затримки виплати.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", для перерахунку пенсії станом з 01 квітня 2020 року у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням в ній відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, та інших складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 19 вересня 2025 р.
19.09.25