22 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/5613/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яку прийнято судом ухвалою від 07.04.2025, просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії - переходу на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести мене на пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889 із 03.02.2025.
В обґрунтування позову вказує, що його стаж державної служби складає 23 роки 01 місяць 23 дні, що включає військову службу та службу в митних органах, тобто на дату звернення до відповідача із заявою, 03.02.2025, йому виповнилось повних 63 роки, загальний стаж державної служби становив 23 років 01 місяць 23 дні, тобто не менш як 20 років, у зв'язку з чим має право на призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу". Відмову у переході на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» вважає протиправною, а свої права та інтереси порушеними. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 06.03.2025 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов'язала Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов до суду 21.03.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та правомірним, а том відсутні підстави для задоволення позову.
До суду 02.04.2025 надійшла заява ОСОБА_1 від 28.03.2025 про зменшення позовних вимог. Ухвалою суду від 07.04.2025 постановлено розглядати адміністративну справу з урахуванням зменшених позовних вимог, зазначених у заяві ОСОБА_1 від 28.03.2025 (вх. №24905/25 від 02.04.2025).
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, надійшов до суду 22.04.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що позивач перебуває на обліку в Управлінні з 24.10.2013 та отримує пенсію за віком обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач 03/02/2025 звернувся до Управління із заявою щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 07.02.2025 №918250808852 про відмову у перерахунку пенсії через відсутність законних підстав. Дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вважає правомірними. Просить відмовити у задоволенні позову. До відзиву додано копії матеріалів пенсійної справи позивача.
У період із 30.06.2025 по 18.07.2025 та, із 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що 21.01.2014 позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с. 74), 15.01.2016 - із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 75).
На підставі заяви від 15.01.2016 позивачу призначено пенсію за віком, умови призначення: загальні (а.с. 63).
З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії. Вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії (перехід на державну службу, - напис від руки у заяві) (а.с. 72.)
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято "Рішення №918250808852 від 07.02.2025 про відмову у перерахунку пенсії".
У рішенні №918250808852 від 07.02.2025 вказано: "Пунктом 17 пункту 3 статті Закону України №889-VІІІ передбачено, що дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються звання, якщо інше не передбачено Законом.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 з 19.04.1994 по 10.06.2015 працював в органах митної служби. З 09.06.1995 прийнято присягу державного службовця; 24.06.1997 р. присвоєно персональне звання “Інспектор митної служби 2 рангу»; 24.06.1999 р. присвоєно персональне звання "Інспектор митної служби 1 рангу"; 01.04.2004 р. присвоєно персональне звання "Інспектор митної служби 3 рангу"; 25.06.2005 р. присвоєно персональне звання "Інспектор митної служби 2 рангу"; 28.11.2006 р. присвоєно персональне звання "Інспектор митної служби 1 рангу"; 21.12.2007 р. присвоєно спеціальне звання “Радник митної служби 3 рангу»; 11.09.2013 р. присвоєно 12 ранг державного службовця; 01.01.2014 р. присвоєно спеціальне звання “Радник податкової та митної справи 3 рангу».
Тому періоди, коли заявнику були присвоєні звання не можна зарахувати до державної служби. Таким чином права на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» ОСОБА_1 не має."
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважає оскаржувані дії протиправним, а свої права та інтереси порушеними.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 №822/254/18, від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті митного контролю.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Стаття 154 Митного кодексу України у редакції 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України у редакції 2002 року визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України у редакції 2012 року встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Відповідно до статті 588 Митного кодексу України у редакції 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Частиною 2 статті 588 Митного кодексу України у редакції 2012 року визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 (зразкова справа №822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа №591/6970/16-а.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України у редакції від 11.07.2002 та від 12.12.1991.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306), яка набрала чинності з 01.05.2016, затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців.
Додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 визначено співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів.
Постанову Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №306 доповнено додатком 13 згідно з Постановою КМ №709 від 12.08.2020, яким визначено співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями посадових осіб митних органів.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, визначено, що посадові особи державної митної служби, в тому числі ті, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
В митних органах позивач працював у період з 19.04.1994 по 10.06.2015.
Згідно з даних трудової книжки позивача, 24.06.1997 позивачу присвоєно персональне звання "інспектор митної служби ІІ рангу", 24.06.1999- "інспектор митної служби І рангу", 01.04.2004 - " інспектор митної служби 3 рангу ", 25.06.2005 - "інспектор митної служби 2 рангу", 28.11.2006 - "інспектор митної служби 1 рангу", 21.12.2007 "радник митної служби 3 рангу", 11.09.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця, 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІI рангу".
Вказані періоди Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не врахувало до стажу державної служби позивача, внаслідок чого, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, зроблено хибний висновок, що періоди, коли позивачу були присвоєні звання не можна зарахувати до державної служби.
Суд зауважує, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.02.2025, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення №918250808852 від 07.02.2025.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №918250808852 від 07.02.2025 підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Разом з тим, у спірному рішенні відповідач не надав оцінку наявності у позивача необхідного віку та страхового стажу, які необхідні для призначення пенсії державного службовця.
Отже, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії державного службовця відповідач не надав юридичної оцінки усім обставинам, які повинні враховуватись при призначенні такого виду пенсії, а суд в свою чергу не вправі перебирати на себе такі повноваження пенсійного органу.
За встановлених обставин суд вважає, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію державного службовця без попередньої перевірки відповідачем виконання позивачем усіх умов, необхідних для такого призначення.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви від 03.02.2025 за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком.
Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 19.04.1994 по 10.06.2015
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №918250808852 від 07.02.2025 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2025, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах митної служби з 19.04.1994 по 10.06.2015.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
22.09.25