(про відмову у забезпеченні позову)
19 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/19758/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нагірняк М.Ф., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме - про виключення його з військового обліку по стану здоров'я згідно інформації наявної у його тимчасовому посвідченні;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку;
- визнати протиправною постановку (взяття) на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі ІНФОРМАЦІЯ_5 скасувати запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме - про його постановку на військовий облік в статусі військовозобов'язаного.
Ухвалою від 15.08.2025 року відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
До суду 19.09.2025 надійшла заява представника Позивача про забезпечення позову у прохальній частині якої просить: заборонити ІНФОРМАЦІЯ_7 та іншим ТЦК та СП (їх відділам) вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , до набранням законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №240/19758/25.
В обґрунтування заяви вказує, що що Позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних ще у 2003 році. Однак, станом на день подання заяви про забезпечення позову, в застосунку «Резерв+», він відображається як особа, яка є військовозобов'язаною та якою порушено правила військового обліку (перебуває в розшуку). Представник Позивача зазначає, що якщо Позивача буде викликано повісткою для повторного проходження ВЛК або призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь Позивача, оскільки занесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно Позивача, а саме про його непридатність до військової служби та про виключення з військового обліку буде неможливим. Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим». Представник Позивача вважає, що , наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пункту 1 частини 2 статті 150 КАС України.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступним.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною четвертою статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані докази на її підтвердження, суд зазначає, що до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів, які б свідчили про вчинення Відповідачем дій щодо призову Позивача на військову службу під час мобілізації (зокрема, вручення Позивачу повістки із вказаною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, посилання Заявника на те, що його може бути мобілізовано базуються виключно на припущеннях, які наразі не підтверджено жодним доказом. В той час, як існування порушення прав Заявника або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, що у даному випадку не має місця.
Також, як на іншу обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, Заявник посилається на те, що у разі призову його на військову службу незворотньо зміниться його правовий статус на статус військовослужбовця то підстав у нього для звільнення з служби передбачених ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не буде.
Однак, такі доводи Заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються також тільки на припущеннях. Крім того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Враховуючи зазначене вище суд зазначає, що поданими доказами не підтверджуються доводи Заявника про вірогідність на цей час набуття ним статусу військовослужбовця у зв'язку з призовом на військову службу, а отже не підтверджується й факт очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам такими діями відповідача.
З огляду на це суд вважає, що не підтверджені доводи Заявника про можливе вчинення дій щодо його мобілізації, не свідчать про наявність конкретних негативних наслідків невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав Позивача в такій мірі, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Посилання Заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, зазначені мотиви вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованими та такими, що не свідчать про можливість настання негативних наслідків для заявника та ймовірність виникнення складнощів під час виконання рішення суду.
Також суд зазначає, що сама лише незгода Позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Позивачем не обґрунтовано наявність правових підстав для забезпечення позову, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку із цим, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк