в порядку судового контролю за виконанням судового рішення
22 вересня 2025 року м. Житомир Справа № 240/16667/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши заяву адвоката Дубка Сергія Миколайовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року, зобов'язано Житомирський військовий інститут ім. С.П.Корольова надати ОСОБА_1 грошовий атестат та оновлену довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення, осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (зі змінами) за період з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2023 року у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 240/26299/232.
Рішення суду набрало законної сили 19 серпня 2025 року.
11 вересня 2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Дубка С.М. про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення й визначаючись щодо встановлення судового контролю у цій справі суд виходить з такого.
Складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тож обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
19 грудня 2024 року набув чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" (надалі - Закон № 4094-IX), пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Статтею 381-1 КАС України у редакції Закону № 4094-IX передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Як встановлено у частинах третій і четвертій статті 382 КАС України у редакції Закону № 4094-IX якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
Суд враховує, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Згідно з частинами другою, третьою, шостою статті 382-1 КАС України у редакції Закону № 4094-IX за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.
За правилами частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, наведені процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень.
Ініціюючи встановлення судового контролю заявник зазначає про те, що на його звернення у травні 2025 року Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова надав відповідь від 30 серпня 2025 року № 591/8603 з відмовою видати грошовий атестат та оновлену довідку ОСОБА_1 , тож рішення суду не виконано з боку інституту.
З доданого листа Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова від 30 серпня 2025 року за вих. № 591/8603 суд встановив підтвердження доводів заявника щодо невиконання рішення суду у цій справі, яке набрало законної сили.
Отже, суд знаходить обґрунтованими доводи заявника, а тому, виходячи з приписів частини першої статті 382 КАС України, суд
ухвалив:
Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Дубка Сергія Миколайовича, про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 240/16667/24 задовольнити.
Зобов'язати Житомирський військовий інститут ім. С.П.Корольова подати до суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року упродовж трьох місяців з дня постановлення цієї ухвали суду.
Роз'яснити Житомирському військовому інституту ім. С.П.Корольова, що звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам частин другої та третьої статті 382-2 КАС України та попередити Житомирський військовий інститут ім. С.П.Корольова, що в силу положень частини третьої статті 382-3 КАС України суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту з підстав, визначених у частині другій статті 382-3 КАС України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 КАС України.
Суддя О.Г. Приходько