про повернення позовної заяви
22 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/21047/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько Оксана Григорівна, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення службового розслідування з метою встановлення дійсної причини травми, передбаченого Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332;
- зобов'язати відповідача провести службове розслідування з метою встановлення дійсної причини травми, передбачене Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, скласти акт щодо обставин отриманої травми та надати довідку про обставини травми згідно з додатком № 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Ухвалою від 02 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із позовом поза межами місячного строку із зазначенням підстав для поновлення строку та доданням доказів поважності причин пропуску цього строку.
15 вересня 2025 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача адвоката Соломонюка С.А. про поновлення процесуального строку, у якій він просить поновити ОСОБА_2 строк для звернення до суду для захисту своїх порушених прав із цим позовом до Військової частини НОМЕР_1 .
Подана заява мотивована тим, що ознайомившись з довідкою військово-лікарської комісії від 13 серпня 2024 року № 5300 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення службового розслідування по отриманню травми, й у відповідь Військовою частиною НОМЕР_1 листом за № 4042 від листопада 2024 року повідомлено про непроведення розслідування через відсутність звернення (доповіді, рапорту) ОСОБА_1 до командування частини.
20 січня 2025 року позивач звернувся до відповідача щодо видачі наказу про призначення службового розслідування щодо отриманої травми 12 травня 2023 року біля населеного пункту Преображенка, Пологівського району, Запорізької області з видачею довідки про обставини травми (поранення, контузії) за вказаною подією згідно з Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Не отримавши відповіді, 10 квітня 2025 року позивач повторно звернувся до відповідача щодо наказу про призначення службового розслідування щодо отриманої травми 12 травня 2023 року та видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії), отримавши 11 червня 2025 року у відповідь лист від 10 травня 2025 року за вих. № 1692 щодо відсутності підстав для проведення службового розслідування.
По тому, 09 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду й ухвалою від 19 серпня 2025 року у справі № 240/17743/25 позовну заяву повернуто позивачу без розгляду, чим не позбавлено, як зазначає представник, права повторного звернення до суду.
Надаючи оцінку доводам заявника та визначаючись щодо підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами у цій справі суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами статті 122 КАС України перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою у розумінні КАС України, а згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивач звернувся до суду із позовом 28 серпня 2025 року (через систему "Електронний суд"), а вимоги позову стосуються подій 12 травня 2023 року. При цьому свою обізнаність щодо непроведення спірного розслідування позивач згідно з поданою заявою про поновлення процесуального строку пов'язує з отриманням листа Військової частини НОМЕР_1 від 10 травня 2025 року за вих. № 1692, стверджуючи про отримання цієї відповіді 11 червня 2025 року.
Такі доводи дають підстави вважати позивача обізнаним щонайпізніше з отриманням цієї відповіді щодо непроведення службового розслідування, з приводу якого подано цей позов. Водночас, слід враховувати, що вже з отриманням листа відповідача від 30 грудня 2024 року № 4796 позивачу було достеменно відомо про непроведення цього розслідування за відсутності у командування ані доповіді щодо отриманої травми 12 травня 2023 року під час виконання позивачем спеціальних (бойових) завдань на Запорізькому напрямку, ані рапорта позивача до безпосереднього командира щодо травмування, записи у Журналі бойових дій щодо обставин поранення чи травмування відсутні.
В ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 02 вересня 2025 року суд звертав увагу позивача на встановлений місячний строк звернення до суду у такій категорії спорів із наданням строку для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з обґрунтуванням поважності підстав пропуску цього строку, підтверджених належними доказами.
У поданій суду заяві на виконання вимог ухвали суду від 02 вересня 2025 року не вказано жодної поважної причини у розумінні процесуального закону, а саме, такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Доводи про те, що позивач вже звертався до суду й ухвалою від 19 серпня 2025 року у справі № 240/17743/25 позовну заяву повернуто позивачу без розгляду не підтверджує існування реальних фактичних перешкод для звернення до суду, як і не утворює поважних причин пропуску процесуального строку звернення до суду з позовом у розумінні процесуального закону.
До того ж, доводи заявника про те, що ухвала про повернення позовної заяви від 19 серпня 2025 року у справі № 240/17743/25 мотивована тим, що відповідь на заяву датована 10 травня 2025 року, а відповідно саме з цього дня і починається відлік строку для звернення до суду, тобто без урахування отримання цієї відповіді позивачем 11 червня 2025 року та, відповідно, звернення до суду у справі № 240/17743/25 у межах встановленого строку, - зводяться до незгоди із висновками суду та судовим рішенням від 19 серпня 2025 року у справі № 240/17743/25. Однак не підтверджують жодним чином поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі.
Жодних інших доказів, як і повідомлення щодо відповідних їм обставин, стороною позивача не надано та не заявлено про неможливість самостійного їх подання (клопотання щодо витребування їх судом).
Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого місячного строку звернення до суду не додавши жодних належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, як і не навівши жодних обґрунтовано вмотивованих доводів.
Такої ж позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 160/33822/23.
Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що при вирішенні питання строку звернення до суду враховується момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення, а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
На противагу посиланням представника позивача на низку Рішень Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) суд зауважує на тому, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", ЄСПЛ дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" (Заява № 23436/03) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Згідно з пунктом дев'ятим частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд знову зауважує, що ухвалою про залишення позову без руху позивачу надавався строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із зазначенням підстав для поновлення строку та доданням доказів поважності причин пропуску цього строку. Проте будь-яких реальних обставин, які б слугували об'єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з цим позовом із заявленими вимогами у межах встановленого місячного строку позивачем не наведено, а судом не встановлено. Жодних доказів до заяви не додано.
За таких обставин, вказані представником позивача підстави пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом не можна визнати належними та поважними у розумінні процесуального закону, що утворює підставу для повернення позовної заяви відповідно до положень статті 123 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Визнати неповажними вказані представником ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом у цій справі.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Г. Приходько