22 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/5379/25
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня за 2024 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю 2-ї групи внаслідок війни, недоплачену грошову допомогу до 24 серпня за 2024 рік у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком, в сумі 15988,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як особа з інвалідністю другої групи внаслідок війни, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зазначає, що у серпні 2024 року відповідач виплатив разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році». Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист, оскільки щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України мала бути виплачена йому в розмірі, визначеному статтею 13 Закону №3551-XII у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, відповідач виплату такої допомоги здійснив у розмірі 2900,00 грн, чим порушив права позивача, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 провадження у справі зупинено.
23.05.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву вх. №42393/25, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію. Позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України та отримав її у розмірі 2900,00 грн, що встановлено в додатку до Порядку, затвердженого Постановою №754. Також, щодо стягнення з відповідача недоплаченої частини щорічної разової допомоги, нарахування відповідної допомоги наразі не виконано, оскільки повноваженнями по нарахуванню відповідної допомоги наділений саме відповідач, визначення суми, яка підлягає доплаті є його дискреційним повноваженням.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 провадження у справі поновлено.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію, призначену на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має статус особи з інвалідністю наслідок війни 2 групи згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.01.2023 (а.с.6).
Позивач 23.01.2025 звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою в якій просив здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як інваліду війни 2 групи відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
У відповідь позивачу надійшов лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.02.2025 в якому вказано, що у серпні 2024 року позивачу нараховано разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі визначеному Постановою №369 (а.с.8).
Не погоджуючись із розміром виплаченої відповідачем суми щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як інваліду війни 2 групи, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, як особливої окремої категорії громадян, врегульовані приписами Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ).
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені статтею 13 Закону №3551, зокрема, частиною 5 цієї статті передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова виплата була запроваджена з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25.12.1998 №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту": статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Однак зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
У постанові від 14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду у справі №440/14216/23 вказує, що передбачена частиною 5 статті 13 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави у цій сфері. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом і конкретно не визначена у Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46.
Тож встановлена частиною 5 статті 13 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата є додатковою державною пільгою особам з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважає, що право саме на зазначену виплату не охоплюється поняттям "основоположні права і свободи людини" (Розділ ІІ Конституції України).
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 №2983-IX, який набрав чинності з 15.04.2023 (далі - Закон №2983-IX), частину 5 статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду цієї зразкової справи.
Отже, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни.
З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 2 квітня 2024 р. №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році"
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році" (далі - Постанова №369) установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: особам з інвалідністю II групи внаслідок війни - 2900 гривень.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №440/14216/23 у постанові від 14.05.2024 підтвердила правомірність дій Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо зменшення розміру щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік в умовах воєнного стану.
Ухваливши закон, Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок і визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними Конституцією України.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі №440/14216/23 дійшла висновку, що втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (шляхом визначення Кабінетом Міністрів України її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
Аналізуючи наведені вище норми законів №3551-ХІІ й №2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі №440/14216/23 зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відтак при вирішенні цієї справи суд, з огляду на приписи ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи №440/14216/23.
Позивачу нарахована та виплачена разова допомога, як інваліду війни 2 групи у розмірі 2900,00 грн, що відповідає розміру такої виплати, визначеному згідно з Постановою №369.
Зважаючи на введення воєнного стану в Україні та загальновідомі обставини значного дефіциту Державного бюджету України і переорієнтування спрямованості основного масиву бюджетних асигнувань на забезпечення ефективного покриття потреб Сил Оборони України, суд дійшов висновку, що у межах чинного правового регулювання та стану суспільних відносин виплата позивачу разової допомоги, як інваліду війни 2 групи у розмірі, визначеному Постановою №369, є правомірною.
Оскільки в межах встановлених обставин відповідач діяв з дотриманням встановленого зазначеними нормами права порядку та способу дій, позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позову та у зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, стягнення коштів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
22.09.25