22 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/7842/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-ХІІ) в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), починаючи з 01 жовтня 2024 року, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону 796-ХІІ в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, починаючи з 01 жовтня 2024 року, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що вона отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, а також є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), а тому відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-IV має право щодо збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж, встановлений частиною другою статті 56 Закону № 796-ХІІ. Вважає застосований відповідачем підхід щодо підстав для призначення пенсії із збільшенням на один відсоток з умовою призначення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV таким, що ґрунтується на неправильному тлумаченні закону та не відповідає правозастосовчій судовій практиці. Оскільки пенсія позивачці призначена до 11 жовтня 2017 року відмова відповідача у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із збільшенням її розміру на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років є протиправною.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-ІV. Зі змінами у правовому регулюванні спірних правовідносин Закон № 796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV. Оскільки пенсія позивачці не призначалася відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-ІV, відповідач вважає, що немає підстав для проведення перерахунку пенсії на умовах пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII. У своїх доводах покликається на висновки Верховного Суду у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 809/627/18, від 29 серпня 2022 у справі № 300/1390/19, від 10 січня 2024 року у справі № 300/168/21.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 05 червня 1994 року Житомирською облдержадміністрацією; з 16 березня 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 1058-ІV. Страховий стаж (повний) позивачки складає 36 років 8 місяців 24 дні.
На звернення позивачки із заявою від 13 грудня 2024 року щодо перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області листом від 27 січня 2025 року № 3846-34273/Х-02/8-0600/25 повідомило, що відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-ХІІ в редакції з 01 січня 2004 року призначення та виплата пенсій потерпілим від Чорнобильської катастрофи провадиться відповідно до Закону № 1058-ІV, статтею 28 якого передбачено збільшення на 1 % пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону. Оскільки з 11 жовтня 2017 року до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими на 1 % заробітку збільшуються пенсії, призначені на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-ІV, підстав для перерахунку пенсії позивачки без застосування двоскладової формули згідно з редакцією пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ до цих змін, - немає.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон № 796-ХІІ .
На час призначення позивачці пенсії (2009 рік) діяла редакція пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, згідно із якою право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
У подальшому Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (надалі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, зокрема до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось і у зв'язку із цими змінами Закон № 796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV.
Наведене дає підстави вважати, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статі 56 Закону № 796-ХІІ, які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV, тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).
Визначаючись щодо застосування норм права до спірних правовідносин суд виходить з конституційного принципу незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 12 лютого 2019 року № 5-р(I)/2019 щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Тому, право осіб на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-ХІІ, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, має зберігатися й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
Тобто у разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21.
У цій постанові судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суд відступила від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23 жовтня 2019 року у справі № 809/627/18, від 29 серпня 2022 року у справі № 300/1390/19, на які покликається відповідач, від 06 вересня 2023 року у справі № 300/2091/21, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж.
За результатом розгляду цієї адміністративної справи суд дійшов висновку про те, що оскільки пенсія за віком призначена позивачці до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивачку права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право вона набула значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII.
Суд вважає, що відповідач, не здійснюючи перерахунок і виплату пенсії позивачки відповідно до норм пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII з урахуванням її збільшення на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, тобто протиправно.
Як наслідок, порушене право позивачки підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, збільшивши її на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років.
Такі ж висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 16 липня 2024 року у справі № 300/5114/23, від 12 лютого 2025 року у справі № 380/26337/23, що в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при вирішенні цієї справи.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Враховуючи звернення позивачки щодо перерахунку пенсії 13 грудня 2024 року, порушене право на перерахунок пенсійної виплати підлягає судовому захисту та заявлені у цій справі вимоги слід задовольнити з 01 грудня 2024 року.
Тому, позовні вимоги слід задовольнити частково.
За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір у сумі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (оригінал квитанції від 14 березня 2025 року про сплату судового збору у сумі 1211,20 грн в матеріалах справи) пропорційно задоволеним немайновим вимогам.
Керуючись статтями 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01 грудня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01 грудня 2024 року, з урахуванням проведених виплат.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
22.09.25