19 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/22150/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу (в частині), поновлення на посаді,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 08.07.2024 року № 364 о/с в частині: "Відповідно до пункту 8 частини 10 статті 62, підпункту 5 пункту 3 частини 1 та частини 8 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" призначити: старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0182768) поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Житомирській області, встановивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 посадовий оклад у розмірі 2470 гривень та надбавку за специфічні умови служби в поліції у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Житомирського районного управління поліції Головного управління, з 09.07.2024 року. Підстава: подання заступника начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області полковника поліції Юрія ІВАНЮКА";
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектора поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області.
Ухвалою суду від 27.11.2024 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом у даній справі, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В обґрунтування позову зазначає, що в основу оспорюваного наказу покладено норму підпункту 5 пункту 3 частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію", яка встановлює підставою для переміщення поліцейського у вигляд звільнення з посади як виконання накладеного дисциплінарного стягнення. Однак, підстави для застосування наведеної норми по відношенню до позивача відсутні, оскільки відповідач не зазначив, на підставі якого дисциплінарного стягнення позивача звільнено та в подальшому призначено на іншу посаду.
Позивач зауважує, що саме лише посилання в наказі на підпункт 5 пункту 3 частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" без обґрунтування підстав для накладення такого стягнення та рішення про накладення такого стягнення не дає можливості встановити конкретну підставу для винесення посадовою особою наказу про переміщення поліцейського.
Відтак, виданий наказ в частині, що стосується позивача, суперечить нормам законодавства і має бути скасований з поновленням позивача на попередній посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Житомирського райуправління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Крім того, позивач зауважує, що підставою для переміщення поліцейського за ініціативою начальника є скорочення штатів, проведення реорганізації; необхідність проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними умовами; службова необхідність - для більш ефективної служби, виходячи з інтересів цієї служби.
Водночас, стверджує позивач, переміщення поліцейського із зміною місця несення служби повинно переслідувати легітимну мету та бути пов'язаним з певними об'єктивними чинниками - інтересами служби, але в будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання, а поліцейські повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідають меті цього інституту.
Не містить оспорюваний наказ, за твердженням позивача, і посилання на Закон України № 2136-ІХ щодо врегулювання особливостей трудових правовідносин під час воєнного стану.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що переміщення позивача відбулось для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби за ініціативою керівництва за відповідним поданням, на рівнозначну посаду в межах граничного спеціального звання "старший сержант поліції", які визначені розділом VІІІ "Переліку посад поліцейських і відповідних їм граничних спеціальних звань", затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 року № 142.
Вказує, що в зв'язку з введенням на території України воєнного стану на батальйон поліції особливого призначення (далі - БПОП) покладено обов'язки щодо забезпечення безпеки та порядку на прикордонній території Житомирської області, яка межує з кордоном республіки білорусь, та виникла потреба в укомплектуванні вакантних посад, через що керівництвом було ініційоване питання щодо переміщення позивача, як особи, яка має практичний досвід роботи, здобуті навички, морально-ділові і професійні якості та проходження військової служби на посаді "стрілець", на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 БПОП (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУНП в Житомирській області).
Відповідач зазначає, що переміщення позивача на рівнозначну посаду з ініціативи керівника відбувалось у повній відповідності до вимог пункту 8 частини 10, підпункту 1 пункту 2 частини 1 статті 65, частини 8 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію", однак, в наказі № 364 о/с від 08.07.2024 року, який оскаржує позивач в тій частині, яка стосується безпосередньо його, допущена технічна помилка в зазначенні підстави переміщення: підпункт 5 пункту 3 частини 1 статті 65 названого Закону, яка передбачає переміщення на нижчу посаду як виконання накладеного дисциплінарного стягнення, чого не відбулося в даному випадку.
Як стверджує відповідач, в подальшому вказану описку в частині зазначення правової норми було виправлено, шляхом прийняття наказу від 04.12.2024 року № 706 о/с про внесення відповідних змін до наказу № 364 о/с від 08.07.2024 року. Новоприйнятий наказ в усній формі доведено до позивача, який відмовився від підписання цього наказу, про що складено відповідний акт.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77 КАС України, судом встановлено таке.
Сторонами у справі не заперечується той факт, що до видання оспорюваного наказу позивач займав посаду поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції № 2 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області.
Як свідчать матеріали справи, 08.07.2024 року заступником начальника ГУНП в Житомирській області Юрієм Іванюком було складено подання до начальника ГУНП в Житомирській області, у якому, з посиланням на відповідний рапорт командира БПОП (стрілецький) від 04.07.2024 року щодо необхідності укомплектування відповідних посад інспекторів та поліцейських зазначеного батальйону з числа досвідчених поліцейських ГУНП в Житомирській області, а також на рекомендовану Житомирським районним управлінням поліції кандидатуру позивача, запропоновано ОСОБА_1 , позивача у цій справі, враховуючи його практичний досвід роботи, здобуті навички, морально-ділові і професійні якості, а також проходження військової служби на посаді "стрілець", з урахуванням інтересів служби перемістити на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Житомирській області, встановивши йому оклад у розмірі 2470 гривень та надбавку за специфічні умови проходження служби у розмірі 40 відсотків.
08.07.2024 року на підставі зазначеного подання начальником ГУНП в Житомирській області було видано наказ по особовому складу № 364 о/с, згідно Витягу з якого старшого сержанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Житомирській області, встановивши йому оклад у розмірі 2470 гривень та надбавку за специфічні умови проходження служби у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши його з попередньої посади з 09.07.2024 року.
Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасування з підстав, зазначених вище.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), норми якого суд застосовує у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а за статтею 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Стаття 60 Закону № 580-VIII встановлює: відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Як встановлено пунктом 8 частини 10 статті 62 Закону № 580-VIII, поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
Частина 7 статті 65 Закону № 580-VIII передбачає таку форму переміщення поліцейських як переведення, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
У відповідності до абзацу 1 частини 8 статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 року № 2123-IX тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього частину восьму статті 65 Закону № 580-VIII доповнено абзацом 2 такого змісту:
"Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади";
Як встановлено частиною 9 статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
За змістом статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на:
- вищу посаду;
- на рівнозначні посади;
- на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський.
В оспорюваному наказі зазначено, що його видано відповідно до пункту 8 частини 10 статті 62, підпункту 5 пункту 3 частини 1 та частини 8 статті 65 Закону України "Про національну поліцію".
Як зазначалося вище, позивач не погоджується з покладенням в основу виданого наказу норми підпункту 5 пункту 3 частини 1 статті 65 Закону № 580-VIII.
За наведеною нормою переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Водночас, матеріалами цієї не підтверджено факт переведення позивача на нижчу посаду в межах процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначеної Дисциплінарним Статутом Національної поліції України, що затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, із створенням дисциплінарної комісії у визначеному наказом Міністерства внутрішніх справ України порядку, проведенням службового розслідування, тощо.
Крім того, суд зауважує, що позивач стосовно нерівнозначності посади, на яку його було переведено, у порівнянні з попередньою посадою будь-якої незгоди не висловлював, фактично зводячи суть свого позову до незгоди із зміною місця несення служби в умовах воєнного стану у більш небезпечні райони.
Аналіз наявних матеріалів справи свідчить про те, що позивач був переміщений на рівнозначну посаду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 65 Закону № 580-VIII для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, з дотриманням процедури, установленої спеціальним законодавством, у тому числі з урахуванням положень Закону № 2123- IX, яким внесено зміни до спеціального Закону № 580-VIII, з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану.
Як встановлено судом, вирішенню питання щодо переведення позивача передувало відповідне подання заступника начальника ГУНП в Житомирській області до безпосереднього керівника, складене за результатом розгляду рапорта командира БПОП щодо необхідності укомплектування батальйону поліції особливого призначення досвідченими поліцейськими з числа ГУНП в Житомирській області, а також пропозицій щодо кандидатур, наданих керівником Житомирського районного управління поліції, у якому проходив службу позивач.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції може здійснюватися, зокрема, з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується.
Відповідно до розділу VІІІ "Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань", затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 року № 142, для посади "поліцейський патрульної поліції", яку обіймав позивач до складення оспорюваного наказу, а також для посади "поліцейський поліції особливого призначення" граничним спеціальним званням є старший сержант поліції.
Таким чином, в розумінні пункту 2 статті 65 Закону № № 580-VIII позивача переведено (переміщено) на рівнозначну посаду.
Рівнозначність посад додатково підтверджується схемою посадових окладів поліцейських з числа молодшого складу поліції, наведеною в Додатку 10 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", згідно з якою посадовий оклад поліцейського, командира відділення патрульної поліції, поліції особливого призначення у м.Києві становить 2470 грн.
Суд зауважує, що в даному випадку необхідно врахувати, що приписами статті 65 Закону України "Про Національну поліцію", у редакції, яка діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану та 60 днів після цього, передбачено право керівників на переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції з урахуванням інтересів служби (абзац 8 частини 8 статті 65 згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022 року), що і було здійснено в даному випадку з дотриманням критерію рівнозначності посад.
За обставин, що склалися у цій справі, відповідач, помилково зазначивши в преамбулі оспореного наказу норму підпункту 5 пункту 3 частини 1 статті 65 Закону та, водночас, наводячи й інші норми, за якими його дії з переведення позивача є цілком обґрунтованими, в подальшому усунув таку неточність, внісши виправлення у такий наказ.
З приводу покликань позивача на відсутність в оспорюваному наказі посилань на положення Закону України № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані нормами спеціального законодавства, яким є Закон України № 580-VІІІ "Про Національну поліцію".
Окремо слід зазначити, що норма законодавства, за якою позивача переведено (переміщено) на іншу посаду, не вимагає погодження керівництвом переміщення із самим поліцейським, попереднього отримання від нього згоди з цих питань тощо. Натомість, Закон України "Про Національну поліцію" уповноважує керівництво за власною ініціативою порушувати відповідне питання щодо переміщення поліцейського, реалізуючи дискреційні повноваження з питань переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в умовах правового режиму воєнного стану.
Вирішуючи цей спір, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформульовану у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19:
" 32. Що стосується згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду, то серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.
33. Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв'язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII).
34. В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
35. При цьому пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.
…..
39. Отже, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість...".
Відповідно до покладених на неї основних завдань, поліція, зокрема, бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII).
В частині 2 статті 24 Закону № 580-VIII наведені додаткові повноваження поліції, зокрема, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
В даному випадку, з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану було встановлено для поліцейських обов'язок проходження служби там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника поліції, в результаті і виникає у керівника ГУНП необхідність у негайному відновленні та підтриманні функціонування органів поліції (зокрема - у Головному управлінні Національної поліції, куди було призначено позивача) для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Суд зазначає, що переведення позивача слугувало не тільки цілям, поставленим керівництвом держави перед Національною поліцією України та необхідністю виконання завдань поліції, передбачених Законом № 580-VIII, а й мало на меті забезпечення дотримання прав і свобод людей, гарантованих їм Конституцією України, отже не може бути визнаним неефективним, або таким, що не відповідає інтересам служби.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених вище обставин та правового регулювання, суд дійшов висновку, що наказ № 364 о/с від 08.07.2024 року ГУНП в Житомирській області в частині звільнення позивача з посади поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Житомирського райуправління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та призначення його на посаду поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Житомирській області є правомірним та не підлягає скасування з підстав, наведених позивачем у позовній заяві.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу № 364 ос від 08.07.2024 року є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
В зв'язку з цим відсутні й підстави для задоволення похідних від неї решти позовних вимог, зокрема щодо поновлення на посаді.
Доводи позивача не спростовують висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко