Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 вересня 2025 року Справа №200/4810/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом адвоката Чернікова Дениса Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
01.07.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд», надійшов адміністративний позов адвоката Чернікова Дениса Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 04.11.2020 по 16.04.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 04.11.2020 по 16.04.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 04.11.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 у період з 04.11.2020 по 16.04.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , при цьому за час проходження військової служби йому нараховувалося грошове забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що на думку Позивача є протиправним, адже призвело до ненарахування та невиплати в повному розмірі грошового забезпечення, а тому порушує його законні права та інтереси.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у спірний період позивачу розрахунок складових грошового забезпечення проводився з показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного чинним законодавством. Відповідач вважає помилковою позицію позивача щодо незастосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, оскільки зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не є нормами права та не узгоджуються з п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, в задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Також відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із порушенням строку звернення до суду.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду 07.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні), витребувано докази у справі.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.12.2021.
Позивач у період з 04.11.2020 по 16.04.2025 проходив військову службу Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_3 , копією наказу наявних в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.
У період з 04.11.2020 по 16.04.2025 нарахування позивачеві грошового забезпечення проводилося, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік» - 1762 грн, що відповідачем не заперечується.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2025 №106 позивача виключено зі списків особового складу та направлено до нового місця несення служби.
На адвокатський запит від 28.04.2025 щодо надання підтверджуючих документів та перерахунку грошового забезпечення, відповідач відповідь не надав.
01.07.2025 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає, що строк звернення до суду може встановлюватися іншими спеціальними законами.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, оскільки, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак 19.07.2022 набрав чинності Закон України №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким викладено в новій редакції норму статті 233 КЗпП України, а саме: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином з 19.07.2022 строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати (грошового забезпечення) регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем карток особового рахунку (повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені за спірний період).
Також суд ураховує, що позивач продовжує військову службу, отже наразі є діючим військовослужбовцем та приймає участь в бойових діях, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, ураховуючи відсутність доказів отримання повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені за спірний період, та проходження військової служби позивачем з 2020 року по теперішній час, строк звернення до суду з цим позовом не порушено.
Отже, підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
На підставі викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв