Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 вересня 2025 року Справа№200/6380/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання виплатити заборгованість з пенсії у розмірі 153845,81 грн,
До Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Позивач просив суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати нарахованої ОСОБА_1 пенсії за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року у розмірі 153845,81 грн; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року у розмірі 153845,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсійної виплати за віко відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте в період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року не отримував пенсійні виплати. Вважає таку бездіяльність Пенсійного фонду протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
29.08.2025 року відкрито провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання рішення суду в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов'язань проведено перерахунок пенсії позивачу та нараховано доплату за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року у сумі 153845,81 грн.
Відповідачем зазначено, що для виплати заборгованості Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області потребує додаткового фінансування та підлягає виплаті після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на сьогодні не затверджено.
Відтак, виплата заборгованості з пенсійних виплат на виконання Рішення суду ОСОБА_1 буде проводитись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку № 21-2, після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік.
Представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, зазначивши, що Головним управлінням вжито конкретні заходи з метою виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі № 200/7019/24, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 19.10.2023 №1426-5003001839.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі № 200/7019/24, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 16.08.2024 року ОСОБА_1 про призначення за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням висновків рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 200/733/24 .
Вказане рішення набрало законної сили 13 лютого 2025 року.
На виконання вказаного рішення, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області в березні 2025 року повторно було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 16.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням висновків рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 200/733/24 та розпорядженням про призначення/перерахунок пенсії призначено пенсію позивачу з 16.08.2024 року.
Згідно довідки Пенсійного фонду України № 5708 7218 1077 8720 від 22.05.2025 року сума виплаченої ОСОБА_1 пенсії за березень та квітень 2025 року складає 47220 грн (помісячно 23610 грн). Сума виплаченої пенсії за період з 01.08.2024 року по 30.04.2025 року складає 47220 грн.
Таким чином, на підставі вищезазначеної довідки вбачається, що ГУ ПФУ в Донецькій області не нараховані та не виплачені належні ОСОБА_1 суми пенсії за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року.
31 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою в якій просив здійснити в липні 2025 року виплату належних йому, але не виплачених сум пенсії за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року, з урахуванням з компенсації згідно з ч. 4 Порядку «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, а також просив надіслати на мою поштову адресу розпорядження ГУ ПФУ в Донецькій області про призначення/перерахунок пенсії з 16.08.2025 року, довідку яка містить інформацію про розмір сум невиплачених пенсій помісячно за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 21033-18170/В-02/8-0500/25 від 30.06.2025 року було повідомлено позивача про те, що виплата заборгованості за рішеннями суду в свою чергу не передбачена бюджетом Пенсійного фонду України та потребує додаткового фінансування ПФУ для здійснення додаткових виплат.
Відповідно до розпорядження відповідача про перерахунок пенсії від 24.04.2025 року розмір пенсії ОСОБА_1 з 16.08.2024 року урахуванням обмеження максимального розміру пенсії складає 23610 грн.
Згідно довідки про розмір призначеної пенсії № 21033-18170/В-02/8-0500/25 від 30.06.2025 року, сума пенсії яка була нарахована за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року, але не виплачена складає 153 845,81 грн.
Згідно довідки № 7915739344796926 від 04.08.2025 року сума виплаченої пенсії за період з 01.02.2025 року по 31.07.2025 року складає 118050 грн.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області були нараховані, але не виплачені належні позивачу суми пенсії за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року у сумі 153845,81 грн.
Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати заборгованості з пенсії у розмірі 153845,81 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (Далі - Закон № 1706-VII).
Відповідно до частини 1 статті 1, частини 1 статті 4 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
За правилами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року за № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок № 365). Пунктом 2 зазначеної постанови установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до пункту 4 Порядку № 365, соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено нарахування позивачу пенсії у розмірі 153845,81 гривень, однак, не проведено її виплату.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надано доказів щодо виплати даної суми позичу.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що пенсія позивача за минулий період обліковується в управлінні, але її виплата не проводиться у зв'язку із відсутністю коштів.
Разом з тим, суд не погоджується з вищезазначеними діями відповідача, з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1058-IV, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Пунктом 9 частини 1 статті 16 Закону № 1058-IV передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
З аналізу вищенаведених норм можна прийти висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Відповідно до части 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Тому, не виплачуючи нараховану позивачу заборгованість з пенсії за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року, за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Відповідно до статті 13 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року, право позивача на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з у рахуванням уточнення позовних вимог, в повному обсязі.
Посилання відповідача як на підставу невиплати позивачеві заборгованості з пенсії на те, що її виплату буде здійснено розпорядниками вищого рівня, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність відповідного фінансування, не є передбаченою законом підставою для невиплати пенсії.
Більш того, суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому акумулюється заборгованість по пенсії позивача, не надано жодних підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу для виконання рішення суду від 22.11.2024 року по справі № 200/7019/24, а також того які конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення були ним виконані.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання виплатити заборгованість з пенсії у розмірі 153845,81 грн, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1230,57 грн (чек № 2-Us6f-oCKE від 11.08.2025 року на суму 1211,00 грн та № nRTb95hqmbc від 26.08.2025 року на суму 19,57 грн).
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1230,57 грн.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання виплатити заборгованість з пенсії у розмірі 153845,81 грн - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) щодо невиплати нарахованої ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року у розмірі 153845,81 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 16.08.2024 року по 28.02.2025 року у розмірі 153845 (сто п'ятдесят три тисячі вісімсот сорок п'ять) грн 81 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1230 (одна тисяча двісті тридцять) грн 57 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко