Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 вересня 2025 року Справа№200/5529/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі-позивач) через свого представника, адвоката Рукавкову Лілію Богданівну, яка діє на підставі ордеру серії АН № 1734754 від 25 липня 2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 28.05.2025 № 092750012945;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 22.04.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності з 09.12.1986 по 04.04.1997 та з 08.07.1997 по 08.04.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1984.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що за роз'ясненням відповідача викладеним в оскаржуваному рішенні підставою про прийняття останнім відмови в призначенні позивачу пенсії слугувало те, що відсутній необхідний страховий стаж роботи. Зазначає, що трудова книжка НОМЕР_1 від 03.08.1984 містить належним чином здійснені записи щодо періодів її роботи. Позивач вважає незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії та таким, що порушує її право на належний соціальний захист.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19 серпня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов та додаткові докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у позивача витребувані додаткові докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про уточнення позовних вимог.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 не менше 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано згідно із трудовою книжкою від 03.08.1984 серії НОМЕР_1 :
- період роботи з 09.12.1986 по 04.04.1997, оскільки відсутня підстава внесення запису про звільнення;
- період отримання допомоги по безробіттю з 08.07.1997 по 08.04.1998, оскільки має місце виправлення в даті наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю, яке не завірене у встановленому порядку, що є порушенням вимог «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
Разом з тим, частково вищезазначені періоди зараховано до страхового стажу періодами догляду за дітьми до 3-х річного віку, а саме: з 30.04.1985 по 05.08.1986, з 09.12.1986 по 29.04.1988, з 03.12.1989 по 02.12.1992.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12 червня 2025 року №104650021939 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058- IV з 20.04.2025.
Відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відновлення законних прав та інтересів позивачки про визнання протиправним та скасування рішення від 28.05.2025 № 092750012945 є неможливим, у зв'язкуз призначенням останій пенісї.
У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову позивачу в повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно з паспортом серії НОМЕР_2 , який виданий Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області 21 липня 1999 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання згідно довідки від 04 жовтня 2022 року №3223-7001548414 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зареєстроване місцезнаходження: 84121, Україна, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
20 травня 2025 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
На момент звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком їй виповнилось 60 років 1 місяць 1 день.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092750012945 від 28 травня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні про відмову зазначено наступне.
Страховий стаж особи становить 30 років 9 місяців 28 днів.
При обчислення страхового стажу згідно записів трудової книжки від 03.08.1984 НОМЕР_1 не зараховані періоди:
- з 09 грудня 1986 року по 04 квітня 1997 року, оскільки відсутня підстава внесення запису про звільнення;
- безробіття з 08 липня 1997 року по 08 квітня 1998 року оскільки виправлення в дані наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю не завірене у встановленому порядку, що є порушенням вимог «Інструкції про порядок ведення трудових книжок».
У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років таза наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею ст. 62 Закону №1788-ХІІ 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (в редакції, чинній станом на час прийняття спірного рішення) (далі - Порядок № 637), також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (п. 1).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, відповідно до діючого законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, за період є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03 серпня 1984 року зазначені наступні записи:
- 09 грудня 1986 року прийнята кухарем в дитячий садок «Рибка» Генічеськ, рибоконсервнивний завод (запис №6);
- 03 червня 1992 року переведена рибообробницею у рибний цех (запис №7);
- 09 грудня 1992 року переведена в гардеробницею (запис №8);
- 28 липня 1995 року переведена рибообробницею у консервувальний цех (запис №9);
- 11 листопада 1995 року переведена сторожем контролером (запис №10);
- 09 вересня 1994 року Генічеський держаний рибоконсервний завод перейменований у Відкрите акціонерне товариство відкритого типу «Генічеський рибоконсервний завод» (запис №11);
- 04 квітня 1997 року звільнена у зв'язку зі скороченням штату (запис №12);
- 08 липня 1997 року призначено допомогу по безробіттю відповідно до п. 1б ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» Генічеським центром зайнятості (запис №13);
- 08 квітня 1998 року припинено допомогу по безробіттю відповідно до п. 1-3 ст. 30 Закону України «Про зайнятість населення (запис №14).
Суд вказує, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Правова позиція стосовно того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Тобто, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Отже, трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
При цьому, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В свою чергу згідно правової позиції, наведеної у п. 34 постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі №307/541/17 «однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці».
Враховуючи вказані правові висновки Верховного Суду, а також виходячи зі змісту заповнення трудової книжки його очевидності та ступеня суттєвості, суд приходить до висновку про необґрунтованість дій відповідача щодо не зарахування до стажу позивача спірних періодів роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03 серпня 1984 року.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем від 28.05.2025 № 092750012945 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та наявність підстав для його скасування.
В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.
05.06.2025 ОСОБА_1 звернулася із заявою засобами вебпорталу електронних послуг до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Як зазначає відповідач у відзиві, пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Полтавській та Тернопільській областях.
За результатами розгляду заяви від 05.06.2025 позивачки згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж становить 33 роки 06 місяців 25 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано згідно із трудовою книжкою від 03.08.1984 серії НОМЕР_1 :
- період роботи з 09.12.1986 по 04.04.1997, оскільки відсутня підстава внесення запису про звільнення;
- період отримання допомоги по безробіттю з 08.07.1997 по 08.04.1998, оскільки має місце виправлення в даті наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю, яке не завірене у встановленому порядку, що є порушенням вимог «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
Як зазначає відповідач у відзиві, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.06.2025 №104650021939 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058- IV з 20 квітня 2025 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (без дати) повідомлено позивача про незарахування до її стажу періодів роботи:
- з 08.12.1986 по 04.04.1997, оскільки відсутнє посилання на первинні документи в записі про звільнення (наказу про звільнення), а також наказ про реорганізацію підприємства;
- з 08.07.1997 по 08.04.1998, оскільки наявне виправлення в даті наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю, яке не завірено належним чином.
З представленої копії рішення Києво-Святошинського об'єднаного управління ПФУ №104650021939 від 23 червня 2025 року про перерахунок пенсії вбачається, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20 квітня 2025 року у сумі 4 434,20 грн. Страховий стаж (повний) складає - 33 роки 6 місяців 25 днів.
Враховуючі встановлені обставини, відповідач відповідно до норм діючого законодавства України повинен був при розгляді заяви від 20 травня 2025 року врахувати вищевказані періоди трудової діяльності з дня звернення, а саме з 20 квітня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).
Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд доходить висновку, що періоди роботи позивача не зараховані до стажу безпідставно, а тому, з урахуванням ст. 9 КАС України наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати періоди роботи позивача з 08.12.1986 по 04.04.1997 та з 08.07.1997 по 08.04.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1984, здійснивши перерахунок пенсії позивача з дня призначення позивачу пенсії з 20 квітня 2025 року.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 23.07.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає частково сума сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 84121, Україна, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 28.05.2025 № 092750012945.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 08.12.1986 по 04.04.1997 та з 08.07.1997 по 08.04.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1984, здійснивши перерахунок пенсії з дня призначення позивачу пенсії з 20 квітня 2025 року.
У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 84121, Україна, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова