Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 вересня 2025 року Справа№640/10303/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітвіркунг» про стягнення санкцій та пені 308 647, 98 грн,
Позивач, Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітвіркунг» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 290957,46 грн та пені у розмірі 17690,52 грн санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 12.07.2022 (суддя Літвінової А.В.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/10303/22.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/10303/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб'єва І.Г.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 адміністративну справі №640/10303/22 прийнято до провадження судді Аляб'єва І.Г.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за що, відповідно до чинного законодавства, передбачено санкції.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що ТОВ «Мітвіркунг» доводи та вимоги, викладені у адміністративному позові Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не визнає в повному обсязі та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
У 2021 році відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХII на ТОВ «Мітвіркунг», були створені місця для працевлаштування осіб з інвалідністю на звичайному робочому місці.
Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Незважаючи на вищевказане, ТОВ «Мітвіркунг» вчиняв дії, щодо пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування: так, протягом серпня-вересня 2021 року Відповідач з метою працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю на створені ним робочі місця, щомісяця письмово, шляхом направлення листів звертався до Деснянської районної філії Київського міського центру зайнятості, Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості, Солом'янської районної філії Київського міського центру зайнятості, з в яких Відповідачем повідомлялось про наявність створених у нього робочих місць для осіб з інвалідністю та висловлювалось прохання сприяти в працевлаштуванні осіб з інвалідністю на ці атестовані місця.
Так, 02.08.2021 році Дніпровська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_1 , яка відмовилася від запропонованої роботи; 09.08.2021 році Дніпровська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_2 , яка відмовилася від запропонованої роботи; 06.10.2021 році Деснянська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_3 , яка відмовилася від запропонованої вакансії; 19.11.2021 році Деснянська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_4 , яка відмовилася від запропонованої вакансії.
Вважає, що Відповідачем були прийняті усі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю (створення робочих місць для осіб з інвалідністю, повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому вимоги позивача, відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України, вважаємо такими, які є безпідставними та не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітвіркунг» надало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік по формі 10-ПОІ (річна), затвердженій наказом Міністерства соціальної політики від 27.08.2020 №591.
Згідно звіту відповідач зазначив, що середньооблікова кількість працівників і облікового складу підприємства у 2021 році становила 141 особу, але відповідачем не працевлаштовано 3 особи з інвалідністю.
У зв'язку з несплатою у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій та пені, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з цим позовом.
ТОВ «Мітвіркунг» вчиняв дії, щодо пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування: так, протягом серпня-вересня 2021 року Відповідач з метою працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю на створені ним робочі місця, щомісяця письмово, шляхом направлення листів звертався до Деснянської районної філії Київського міського центру зайнятості, Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості, Солом'янської районної філії Київського міського центру зайнятості, з в яких Відповідачем повідомлялось про наявність створених у нього робочих місць для осіб з інвалідністю та висловлювалось прохання сприяти в працевлаштуванні осіб з інвалідністю на ці атестовані місця.
02.08.2021 році Дніпровська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_1 , яка відмовилася від запропонованої вакансії; 09.08.2021 році Дніпровська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_2 , яка відмовилася від запропонованої вакансії; 06.10.2021 році Деснянська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_3 , яка відмовилася від запропонованої вакансії; 19.11.2021 році Деснянська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_4 , яка відмовилася від запропонованої вакансії.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України», Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223 (далі по тексту - Порядок №223).
Згідно приписів частини дев'ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі по тексту - Порядок №70) звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідною нормою для підприємств, установ, організацій, зокрема, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
З аналізу вищенаведених норм статей 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. У той же час підприємство зобов'язане створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Отже Закон не покладає обов'язку на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №П/811/693/17, від 02.05.2018 року у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі №819/639/17.
При цьому, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Як вбачається з приписів частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» до обов'язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.
Відповідно до частини третьої статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі по тексту - Наказ №316).
Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й).
Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
В контексті прийнятого Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й) (до 07 лютого 2017 року), а починаючи з 07 лютого 2017 року - не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.
З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб для працевлаштування.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов'язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.
Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.06.2018 у справі №806/1368/17 встановлено, що якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у визначений строк з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
До обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми №3-ПН) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й) (у період до 07 лютого 2017 року) та не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії (починаючи з 07 лютого 2017 року) може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування осіб з інвалідністю і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.
У справах цієї категорії визначальним є дослідження факту подання роботодавцями звітності форми №3-ПН.
Суд зазначає, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному Наказом №316.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 року у справі №804/8007/16.
З матеріалів справи суд встановив, що відповідач тричі протягом 2021 року подава звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), згідно якої, на підприємстві були вакантні посади прибиральника службових приміщень. У відповідності до коментарів до даних про вакансії, на вказані посади можуть бути призначені особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ТОВ «Мітвіркунг» вчиняв дії, щодо пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування: так, протягом серпня-вересня 2021 року Відповідач з метою працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю на створені ним робочі місця, щомісяця письмово, шляхом направлення листів звертався до Деснянської районної філії Київського міського центру зайнятості, Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості, Солом'янської районної філії Київського міського центру зайнятості, з в яких Відповідачем повідомлялось про наявність створених у нього робочих місць для осіб з інвалідністю та висловлювалось прохання сприяти в працевлаштуванні осіб з інвалідністю на ці атестовані місця.
Так, 02.08.2021 році Дніпровська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_1 , яка відмовилася від запропонованої роботи; 09.08.2021 році Дніпровська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_2 , яка відмовилася від запропонованої роботи; 06.10.2021 році Деснянська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_3 , яка відмовилася від запропонованої вакансії; 19.11.2021 році Деснянська районна філія Київського міського центру зайнятості направила на працевлаштування ОСОБА_4 , яка відмовилася від запропонованої вакансії.
Суд зазначає, що роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема відповідачем вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а тому відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, відповідач довів правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 22869098, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітвіркунг» про стягнення санкцій та пені 308 647, 98 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено і підписано 22.09.2025.
Суддя І.Г. Аляб'єв