Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 вересня 2025 року Справа№200/6196/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до 22 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області та 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до 22 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі - відповідач-1, ДПРЗ № 22) та 9 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі - відповідач-2, ДПРЗ № 9) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
визнати протиправною бездіяльність 22 ДПРЗ та 9 ДПРЗ, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2020-2024 роки пропорційно прослуженому часу, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;
зобов'язати 22 ДПРЗ здійснити позивачу нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2020-2023 роки пропорційно прослуженому часу, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;
зобов'язати 9 ДПРЗ здійснити позивачу нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2024 рік пропорційно прослуженому часу, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу.
Позов мотивовано таким.
Протягом спірного періоду позивач проходив службу у різних підрозділах ДПРЗ, які підпорядковані ГУ ДСНС України у Донецькій області, а саме з 20.11.2014 по 27.03.2024 у 22 ДПРЗ, а з 27.03.2024 по 25.04.2025 - у 9 ДПРЗ.
Позивач є учасником бойових дій про що йому 27.11.2015 видано відповідне посвідчення.
Позивач звернувся із листом до ГУ ДСНС у Донецькій області щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Листом у відповідь йому повідомлено про відсутність документації за період 2015 - 2019 років у зв'язку зі знищенням такої за вичерпанням строків зберігання. Крім того, надано докази використанні відповідної відпустки у 2021 та 2025 роках.
Таким чином, зазначає позивач, ним не використано додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період 2020 - 2024 років, а тому він має право на отримання грошової компенсації.
Ухвалою суду від 18.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху.
У встановлений судом строк позивачем виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто
Ухвалою суду від 26.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано у відповідачів докази у справі, згідно наведеного в ухвалі суду переліку.
22 ДПРЗ надано відзив на позовну заяву за змістом якого відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд у їх задоволенні відмовити, з огляду на відсутність у позивача відповідного права, що підтверджується положеннями ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Звертає увагу суду, що грошова компенсація за невикористання відповідного виду відпустки законодавством не передбачена.
9 ДПРЗ також надано відзив на позовну заяву, де викладено прохання у позові відмовити, з мотивів аналогічних, наведеним вище.
У зв'язку із вичерпанням часу на подання до суду заяв по суті справи та достатністю доказів у матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути таку по суті.
Судом установлено такі фактичні обставини у справі.
ОСОБА_1 громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання згідно довідки внутрішньо переміщеної особи від 24.06.2024 № 1241-5003336947: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що йому видано посвідчення від 27.11.2015 серія НОМЕР_3 та від 19.05.2025 серія НОМЕР_4 .
Листами від 25.07.2025 ГУ ДСНС України у Донецькій області у відповідь на адвокатські запити представника позивача від 15.07.2025 повідомило, зокрема, про таке.
ОСОБА_1 проходив службу у різних підрозділах ДПРЗ у період 2001 та 25.04.2025 був звільнений зі служби, а саме: з 20.11.2014 по 27.03.2024 у 22 ДПРЗ, з 27.03.2024 по 25.04.2025 - у 9 ДПРЗ.
Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій використана ОСОБА_1 у 2021 році та 2025 році, за період 2020, 2022, 2023, 2024 років рапорти на надання такої ОСОБА_1 не подавалися.
Зазначено, що відповідно п. 153 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 593 не передбачено здійснення компенсації за невикористання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у рік звільнення зі служби цивільного захисту. Така компенсація виплачується виключно у разі невикористання щорічної основної та додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи (соціальна відпустка), у тому числі за невикористані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Відповідно витягу з наказу (по особому складу) від 20.11.2014 № 571 ОСОБА_1 призначено до ГУ ДСНС України у Донецькій області - пожежним рятувальником 61 державної пожежно-рятувальної частини 22 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області.
Витяг з наказу від 30.11.2021 № 78-к свідчить, що 22 ДПРЗ надано ОСОБА_1 14 календарних днів відпустки зі збереженням заробітної плати з 08.12.2021 по 21.12.2021 на підставі ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Згідно витягу з наказу від 27.03.2024 № 272 ОСОБА_1 звільнено з посади пожежного-рятувальника 61 державної пожежно-рятувальної частини 22 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області та призначено пожежним-рятувальником 83 державної пожежно-рятувальної частини 9 ДПРЗ
Наявний у матеріалах справи витяг з наказу (по особовому складу) від 24.04.2025 № 307 свідчить, що ОСОБА_1 , сержанта 83 державної пожежно-рятувальної частини 9 ДПРЗ, звільнено зі служби цивільного захисту за пп. «1» п. 176 (у зв'язку із закінченням строку контракту)
Відповідно наказу від 25.04.2025 № 62 ОСОБА_1 з 25.04.2025 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 25.04.2025.
Довідкою 9 ДПРЗ від 10.09.2025 № 226 підтверджується, що ОСОБА_1 додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати, як учасник бойових дій за 2024 рік, не використав.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Закон України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Відповідно до ст.16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.
Проходження служби цивільного захисту врегульовано главою 23 Кодексу цивільного захисту України.
Соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту передбачено глави 24 Кодексу цивільного захисту України.
Так, статтею 115 глави 24 цього Кодексу передбачено що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Главою 29 Кодексу цивільного захисту України урегульовано питання робочого часу та відпусток.
Відповідно до частини першої статті 129 цього Кодексу право осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту на відпустки. Порядок надання особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпусток та відкликання з них
1. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток:
1) щорічна основна відпустка;
2) додаткова відпустка у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
5) соціальні відпустки:
а) у зв'язку з вагітністю та пологами;
б) при народженні дитини;
в) для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
г) у зв'язку з усиновленням дитини;
ґ) додаткова відпустка особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
6) відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або для проходження медико-психологічної реабілітації;
7) відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
8) відпустка без збереження грошового забезпечення в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.
Частиною 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Згідно з частиною 31 статті 129 Кодексу цивільного захисту України працівникам органів та підрозділів цивільного захисту відпустки надаються на підставах та в порядку, визначених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» відповідно до частини другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.
Пунктом 137 цього Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу мають право на такі види відпусток:
1) щорічна основна відпустка;
2) додаткова відпустка у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
5) соціальні відпустки:
у зв'язку з вагітністю та пологами;
при народженні дитини;
для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
у зв'язку з усиновленням дитини;
додаткова відпустка особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
6) відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або для проходження медико-психологічної реабілітації;
7) відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
8) відпустка без збереження грошового забезпечення а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а в разі, коли дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Кодексу цивільного захисту України і Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу питання компенсації невикористаної частини відпустки працівнику цивільного захисту за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Відповідно до частини першої частини 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення зі служби позивач не використав додаткові відпустки, як учасник бойових дій, за період 2020, 2022, 2023, 2024 роки, доказів іншого відповідачами не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації при звільненні за невикористані додаткові відпустки за 2020, 2022, 2023, 2024 роки
Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати спірної грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за попередні роки.
З огляду на вказане, суд дійшов до висновку, що відповідачі протиправно не здійснили з позивачем усіх необхідних розрахунків при звільненні у частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2020, 2022, 2023, 2024 роки.
Водночас суд відмовляє у задоволенні вимог про зобов'язання 22 ДПРЗ нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2021 рік, оскільки така позивачу надавалася згідно витягу з наказу 22 ДПРЗ від 30.11.2021 № 78к.
Ураховуючи викладене, позов належить задовольнити частково.
Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати за п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 22 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Тихого Олекси, б.10-і, ЄДРПОУ 38102451) та 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (84300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Захисників України, 130-Б, ЄДРПОУ 38273220) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 22 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області України та 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2020, 2022, 2023, 2024 роки пропорційно прослуженому часу, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу.
Зобов'язати 22 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2020, 2022, 2023 роки пропорційно прослуженому часу, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу.
Зобов'язати 9 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2024 рік пропорційно прослуженому часу, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу.
У решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.09.2025.
Суддя І.В. Буряк