Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 вересня 2025 року Справа№200/5424/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.06.2025 № 057350008987 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 09.06.2025 відповідно до частини третьої та частини п'ятої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до підземного пільгового стажу за списком №1 шахтарі «підземні», що дає право на пенсію на пільгових умовах невраховані періоди роботи за списком №1 підземно провідній професії з повним робочим днем в шахті періоди роботи зарахувавши як провідні професії за періоди роботи з 18.10.2007 по 18.08.2010, з 06.10.2010 по 29.04.2011, із зарахуванням до пільгового стажу на підземних роботах період навчання за підземною професією з тарифною ставкою підземного працівника з 06.11.2000 по 14.12.2000, з 08.02.2002 по 30.04.2002, а також при повторному розгляді заяви підземний стаж зарахувати із збільшеною кратністю 1.25 (за 1 рік роботи додатково 3 місяці) та провести взаємне зарахування періодів роботи, що дають право на пенсію на більш пільгових умовах відповідно частини п'ятої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії прийнято з порушенням закону та перевищенням повноважень, є протиправним та порушує принципи рівності й гарантування прав і законних інтересів громадянина, об'єктивності та неупередженості суб'єкта владних повноважень.
Наголошено, що відповідач помилково вважає, що пільговий стаж становить 24 роки 5 місяців 18 днів, оскільки безпідставно не враховує частину періодів до підземного стажу та частину до провідних професій.
На думку позивача, відповідачем помилково не зараховано до підземного пільгового стажу за списком №1 «шахтарі» частина періоду на підземних провідних професіях з повним робочим днем в шахті, проведено невірний обрахунок пільгового стажу та не застосовано додатково 3 місяці за кожний відпрацьований рік на провідній професії з урахуванням роз'яснень Міністерства Соцполітики населення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, за висновком позивача, на момент звернення із заявою на призначення пенсії він досяг відповідного стажу на підземних роботах, де безпосередньо був зайнятий повний робочий день згідно вимог ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже мав право на призначення пенсії за віком незалежно від пенсійного віку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області правомірно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу на підземних роботах за провідними професіями не менше 20 років та професіями за постановою № 202 - не менше 25 років, питання щодо права на пенсію по Списку № 1 не розглядалося, оскільки позивач не досягнув встановленого Законом віку.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
09.06.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до постанови Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» програмним забезпечення за принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи, які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Відповідачем було розглянуто заяву позивача та долучені до заяви документи 17.06.2025 за №057350006766, за наслідком чого прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу на підземних роботах за провідними професіями не менше 20 років та професіями за постановою № 202 - не менше 25 років.
Не погодившись з відмовою в призначенні пільгової пенсії, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі по тексту - Закон № 1058).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Визначення права на пенсію, визначається ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.
Працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим двадцять третім пункту 1 частини 2 цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зменшується на один рік.
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці продовж повного робочого дня, встановленого для даного виробництва. Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відсутність чи не підтвердження хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058).
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи - є трудова книжка. У разі відсутності відповідних записів у ній, стаж підтверджується порядком, який встановлено Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років,установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток№ 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Як убачається з матеріалів справи, за результати розгляду документів відповідачем у відповіді від 17.06.2025 № 057350008987 зазначено:
«Вік заявника 43 роки 29 днів.
Страховий стаж особи становить 44 роки 8 місяців 10 днів.
Пільговий стаж роботи складає 22 роки 4 місяці 7 днів, у тому числі стаж по списку №1 становить 6 років, 10 днів; робота підземні, провідні професії (20) - становить 15 років 1 місяць 21 день; робота на професіях відповідно до Постанови КМУ від 31.03.1994 №202 становить 24 роки 5 місяців 18 днів, навчання за фахом 8 місяців 6 днів.
За доданими документами до страхового стажу враховано всі періоди За доданими документами до пільгового стажу не враховано період з 01.01.2010 по 31.12.2010 згідно довідки №1571 від 14.09.2022 виданої відокремленим підрозділом “Шахта Котляревська», оскільки довідка не відповідає вимогам додатку 5 пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Крім того вищезазначений період у відомостях таблиці спецстажу, систем персоніфікованого обліку відсутній, тому зарахувати до пільгового стажу роботи у 2010 році підстави відсутні.»
Дослідивши зазначені позивачем у позові спірні періоди, які на його думку не зараховано пенсійним органом до стажу, суд зазначає, що згідно з наданих до матеріалів справи доказів вбачається включення пенсійним органом означених спірних періодів з 18.10.2007 по 31.12.2009 та з 01.01.2011 по 29.04.2011, окрім періоду з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Зокрема, щодо аргументу не включення стажу за період 2010 року з посиланням пенсійного органу на те, що надана довідка відокремленим підрозділом “Шахта Котляревська» № 1571 від 14.09.2022 не відповідає вимогам додатку 5 пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній суд зазначає на наступному.
Згідно з записами трудової книжки Серії НОМЕР_1 вбачається, що у період з 01.01.2010 по 18.08.2010 позивач працював на ТОВ «Донуглепоставка» машиністом гірничих виїмкових машин, а тому відсутня необхідність додаткового підтвердження означених обставин наданою довідкою Відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» Міністерства енергетики України від 14.09.2022 № 1571.
Так, судом установлено, що трудова книжка містить записи:
№7 від 14.10.2008 - переведено машиністом гірничих виймальних машин 6 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
№8 від 18.08.2010 - звільнений за власним бажанням, ст.38 КЗпП України.
При цьому, на цій же посаді стаж за період з 14.10.2008 по 31.12.2009 вже зараховано відповідачем до пільгового стажу для права на пенсію за списком №1.
Таким чином, у період з 01.01.2010 по 18.08.2010 у позивача підтверджено наявний стаж роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, а тому посилання відповідача на довідку Відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» Міністерства енергетики України від 14.09.2022 № 1571 в якості підстави для не зарахування періоду роботи у зазначений період до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, є безпідставним.
Щодо періоду роботи позивача з 06.10.2010 по 31.12.2010 суд зазначає, що згідно з відомостей трудової книжки позивач 06.10.2010 прийнятий машиністом гірничих виймальних машин 6 розряду підземним з повним робочим днем в шахті (запис №9). Згідно з запису № 10 29.04.2011 звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.
Таким чином, перебування позивача на цій посаді відповідає пільговому стажу для права на пенсію за списком №1, що також підтверджується відповідачем зарахуванням вказаного спецстажу вже з початку 2011 року.
Підсумовуючи викладене, посилання у листі-відмові пенсійного органу лише на відсутність вищезазначених періодів роботи з 01.01.2010 по 18.08.2010 та з 06.10.2010 по 31.12.2010 у відомостях таблиці спецстажу, систем персоніфікованого обліку є безпідставним та не може слугувати основною підставою для відмови в зарахуванні означеного періоду до підземного пільгового стажу за списком №1.
Проаналізувавши норми права та матеріали справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо незарахування періоду роботи позивача з 01.01.2010 по 18.08.2010 та з 06.10.2010 по 31.12.2010 до пільгового стажу, тому позовні вимоги в частині зарахування вказаного періоду до страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 09.06.2025 відповідно до частини третьої та частини п'ятої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до підземного пільгового стажу за списком №1 шахтарі «підземні», що дає право на пенсію на пільгових умовах невраховані періоди роботи за списком №1 підземно провідній професії з повним робочим днем в шахті періоди роботи, зарахувавши як провідні професії за періоди роботи з 01.01.2010 по 18.08.2010 та з 06.10.2010 по 31.12.2010.
Щодо застосування відповідачем роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"» суд зауважує, що відповідач ще не ухвалював рішення щодо призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при призначенні йому пенсії на пільгових умовах будуть порушені.
З урахуванням того, що спірні правовідносини виникли не з приводу врахування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, а з приводу призначення пенсії відповідно до положень ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV, зокрема у контексті не зарахування позивачу періодів роботи до пільгового стажу працівників провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV. Ці періоди не були враховані до стажу. Тобто, питання врахування цього стажу із застосуванням певних коефіцієнтів відповідачем не розглядалося, з огляду на що підстави його вирішення в судовому порядку на теперішній час відсутні.
Також суд вказує, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов'язати відповідача здійснити врахування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасні.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із квитанцією про сплату №2331-6386-0472-7412 від 22.07.2025, позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Відповідно до частини ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містить декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору в розмірі 968, 96 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.06.2025 № 057350008987 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 09.06.2025 відповідно до частини третьої та частини п'ятої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до підземного пільгового стажу за списком №1 шахтарі «підземні», що дає право на пенсію на пільгових умовах невраховані періоди роботи за списком №1 підземно провідній професії з повним робочим днем в шахті періоди роботи, зарахувавши як провідні професії за періоди роботи з 01.01.2010 по 18.08.2010 та з 06.10.2010 по 31.12.2010.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області (зареєстроване місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Короленка, буд.7; ЄДРПОУ 21084076) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова