Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 вересня 2025 року Справа№200/6658/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -
29.08.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.08.2025 у розмірі 5100 гривень по ВП № 74417048, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойницькою Ольгою Анатоліївною, при примусовому виконанні виконавчого листа №243/2516/23, виданого 17.01.2024 Слов'янським міськрайонним судом Донецької області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Натомість державним виконавцем не було здійснено жодних дій для того, щоб пересвідчитися у можливості виконання Головним управлінням рішення суду та визначитися з поважністю причин невиконання, а накладено на Головне управління штраф, чим грубо порушено права управління у виконавчому провадженні та норми частин першої і другої статті 75 Закону України “Про виконавче провадження».
Позивач вказав, що виділення коштів з Державного бюджету на фінансування судового рішення не залежить від волі Головного управління і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав. Вина та умисел на навмисне невиконання рішення суду у даній справі з боку Головного управління відсутня. Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем десятиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення про сплату щомісячних страхових виплат за період з 01 листопада 2016 року по 24 березня 2022 року в сумі 175 601,80 грн ОСОБА_1 не сплачено, державним виконавцем, 22.08.2025 було винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління ПФУ у Донецькій області у розмірі 5 100,00 грн.
Вказав, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Законом України «Про виконавче провадження» встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. При цьому, Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, розгляд справи провести за правилами Глави 11 Розділу 2 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 22.09.2025 вирішено відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.03.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74417048 з примусового виконання виконавчого листа №243/2516/23 виданого Слов'янським міськрайонним судом Донецької області про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3), здійснити нарахування та виплату спадкоємиці ОСОБА_1 , сум страхових виплат за період з 01 листопада 2016 року по 23 березня 2022 року, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла24 березня 2022 року.
21.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано до виконавчої служби заяву про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 74417048, та зазначено, що на теперішній час в Головному управлінні відсутня паперова справа ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа потерпіла страхові виплати одержувала в Бахмутському відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Оскільки інформації щодо передачі справи ОСОБА_2 . Фондом соціального страхування в Донецькій області в передавальному акті немає, отже суми заборгованості на виконання судового рішення відсутні, що унеможливлює його виконання. Повідомлено, що 18.03.2024 до Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України направлено лист щодо надання інформації про розмір страхових виплат ОСОБА_2 , розгляд звернення триває.
15.08.2025 головний державний виконавець направив до Головного управління ПФУ в Донецькій області вимогу щодо надання підтверджень виконання судового рішення.
19.08.2025 Головним управлінням на вимогу державного виконавця надано лист №0500-0401-5/82119 по ВП №74417048, в якій зазначалося про факт виконання судового рішення і порядок виплати сум за вказаним судовим рішенням. А саме повідомлено, що на виконання рішення суду Головним управлінням здійснено нарахування не виплачених ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат за період з 01 листопада 2016 року по 24 березня 2022 року в сумі 175 601,80 грн та внесено в ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати деяких соціальних виплат», а також направлено запит до Пенсійного фонду України, як до розпорядника коштів вищого рівня, щодо надання додаткового фінансування для забезпечення виплати.
На адресу відповідача надійшла скарга стягувача від 18.08.2025 якою, зокрема, повідомлялось, що станом на 18.08.2025 Головним управлінням ДПС у Донецькій області рішення суду у повному обсязі не виконано, а саме в частині виплати боргу судове рішення не виконано.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.08.2025 у ВП № 74417048 накладено штраф на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у справі № 243/2516/23.
Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
-виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
-виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац перший частини шостої).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення суду у справі №243/2516/23 у встановлений державним виконавцем строк повністю не виконано.
Як зазначає позивач, невиконання рішення суду в частині виплати страхових сум, сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність фінансування.
Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21 грудня 2022 року № 28-2) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485 Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 2); забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат (підпункт 4); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; (підпункт сьомий); забезпечує самопредставництво інтересів головних управлінь Фонду та управлінь Фонду в судах України (підпункт 11).
Головне управління, утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, головне управління Фонду, до якого приєднані управління Фонду, також забезпечують виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21 грудня 2022 року № 28-2) (далі - Положення) (абзац тридцять третій пункту 4 Положення № 28-2).
Таким чином, з викладених норм слідує, що функції з забезпечення своєчасної і в повному обсязі виплати, зокрема страхових виплат, є повноваженнями головних управлінь Пенсійного фонду України в областях.
Пунктом 9 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Виплата страхових виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова № 365).
Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства (підпункти 20, 24 пункту 1 статті 116 Бюджетного кодексу України № 2456 - VI від 8 липня 2010 року).
Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Суд зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем десятиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а.
Зважаючи на вказане, суд погоджується з твердженнями позивача, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.
Ураховуючи відсутність фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання рішення суду у справі № 243/2516/23 суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин.
Матеріалами справи підтверджується, що боржником подаються запити до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виконання рішення суду по гр. ОСОБА_1 .
Головне управління повідомляло відповідача про те, що виплата за рішенням суду буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця носить протиправний характер та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволені позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось із позовом у цій справі не як суб'єкт владних повноважень на виконання покладених на нього функцій (завдань), а як юридична особа публічного права, а тому розподіл понесених позивачем у цій справі судових витрат слід здійснювати в загальному порядку.
Аналіз наведених норм з урахуванням обставин справи, дають підстави для висновку, що понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховний Суд від 28.11.2018 у справі № 812/246/18.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Отже, ураховуючи, що позивач у цій справі виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона виконавчого провадження, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.08.2025 винесену у ВП №74417048 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Преображенська, б. 2 м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 43316700) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., код ЄДРПОУ: 13486010) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв