Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
22 вересня 2025 року Справа №200/7069/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому позивач просить суд:
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 30.09.2024 року по 31.03.2025 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру грошового забезпечення, за період з 30.09.2024 року по 31.12.2024 року включно; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру грошового забезпечення, за період з 01.01.2025 року по 31.03.2025 року включно з урахуванням виплачених сум, без урахування відрахувань податків та зборів.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача, щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 30.09.2024 року по 31.03.2025 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" станом на 01.01.2024 та 01.01.2025.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані ст.122 КАС України, ч.1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про виплату їм грошового забезпечення (чи його складових) у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 якого у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом із тим Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинність 19.07.2022, до Кодексу законів про працю України внесено зміни.
Так, п.18 ч.1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до ст.233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
За висновками Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України, які суд застосовує у цій справі.
У позовній заяві позивач оскаржує дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 30.09.2024 по 31.03.2025, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" станом на 01.01.2024 та станом на 01.01.2025.
Тобто спір стосується невірного обрахунку відповідачем грошового забезпечення позивача за період з 30.09.2024 по 31.03.2025.
У позовній заяві позивач вказує, що у період з 30.09.2024 по 31.03.2025 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При цьому, згідно з наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ (по особовому складу) від 26.03.2025 № 409 позивача звільнено з займаної посади.
Наказом від 01.04.2025 №93 командувача Сухопутних військ ЗСУ позивача призначено на посаду офіцера відділу розвитку військового лідерства управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Отже, в цьому випадку тримісячний строк звернення до адміністративного суду має обраховуватися з 01.04.2025, адже з 31.03.2025 позивача фактично виключено зі списків особового складу відповідача.
Відтак, тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 01.07.2024.
Позовна заявою надійшла до суду 15.09.2025.
Так, як зазначає у позові позивач про порушення своїх прав дізнався після опублікування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі № 320/29450/24, відповідно якої рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 залишено без змін, яким визнано протиправним та нечинним п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо запровадження розрахункової величини для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням на рівні 1762,00 гривень.
Однак, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі № 320/29450/24 не є обставиною з якої починається відлік процесуальних строків.
Суд зазначене до уваги не приймає, оскільки позивач не є стороною у справі №320/29450/24.
Крім того, суд звертає увагу, що нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту, коли відповідний компетентний орган (в даному випадку суд) визнає його таким, що втратив чинність. Це означає, що акт перестає застосовуватися з моменту набрання законної сили рішенням про його скасування.
Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
З наведеного слідує, що позов поданий з порушенням тримісячного строку звернення до адміністративного суду.
У ч.1 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із доказами поважності причин їх пропуску.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя І.В. Шинкарьова