Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про встановлення судового контролю
19 вересня 2025 року Справа №200/7399/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 54 дні у рік звільнення, обчислені з застосуванням коефіцієнту 3,8, з урахуванням виплаченої суми грошової компенсації; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 54 дні у рік звільнення, обчислені з застосуванням коефіцієнту 3,8, з урахуванням вже виплаченої суми грошової компенсації; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби згідно з розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, та пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, виходячи з 25 повних календарних років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби згідно з розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, та пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, виходячи з 25 повних календарних років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до ст. 117 Кодекс законів про працю України середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2024 по 04.02.2025 у сумі 131 077,92 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про встановлення судового контролю, а саме - зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у справі 200/7399/24, встановити відповідний строк для цього (7 робочих днів).
Відповідач в заяві по справі від 01.09.2025 повідомив, що з метою недопущення порушення прав позивача посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вживається комплекс заходів для виконання вищевказаного рішення суду, а саме підготовлено розрахунки для направлення в подальшому до вищого командування клопотання про надання дозволу на неоскарження та виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 200/7399/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та скеровано на адресу військової частини НОМЕР_2 . Разом з тим командування військової частини НОМЕР_1 повідомило, що після отримання дозволу на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 посадовими особами військової частини без зволікань буде здійснено розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 на поточний місяць відповідного року та скеровано на адресу вищого командування для отримання з подальшим виконанням рішень суддів. Поміж іншого, від вищого командування до військової частини НОМЕР_1 за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі» у період з липня 2024 року по грудень 2024 року взагалі не надходили кошти у зв'язку із їх відсутністю на відповідних рахунках вищого командування, що підтверджується телеграмою командування військової частини НОМЕР_2 за вихідним № 117/28722 від 25.10.2024 та роз'ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, які додаються до заяви.
Так, доказів виплати коштів за рішенням суду в цій справі в повному обсязі, та відповідно, повного його виконання, відповідачем суду не надано.
Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційній нормі про обов'язковість судового рішення кореспондують положення норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
В рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах "Алпатов та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 382-1 цього Кодексу за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Закон не визначає певного переліку підстав покладення на суб'єкта владних повноважень такого обов'язку. За змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення. Закон також дозволяє встановлення судового контролю одразу із прийняттям рішення у справі.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, само по собі є підставою для його виконання, що визначено ч. 2 ст. 372 КАС України.
Враховуючи встановлені обставини щодо невиконання рішення суду в частині виплати позивачу коштів, в суду наявні підстави для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення у даній справі. Водночас, суд вважає за можливе надати відповідачу місяць для подання такого звіту.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду від 04.02.2025 у справі № 200/7399/24 в частині виплати всієї суми коштів на його виконання протягом 1 місяця з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.С. Михайлик