Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 вересня 2025 року Справа№200/5167/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010) про
визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування страхового стажу ОСОБА_1 за періоди з 01.01.1992 по 09.07.1992 (тобто і після 31.12.1991); з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.1999 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013 року, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 №164;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом зарахування до страхового стажу періодів його роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992 (тобто і після 31.12.1991); з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.1999 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013 року, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 №164 із одночасним виключенням з обрахунку заробітку для обчислення його пенсії періоду з 01.11.1986 по 31.12.1991, а саме з 14.01.2025, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якого він звернувся з заявою встановленого зразка від 04.10.2023 про призначення пенсії.
Вказав, що в березні 2025 року пенсія вперше з 23.09.2021 була виплачена. Відповідачем також надане розпорядження про призначення пенсії.
Позивач зазначає, що із розпорядження вбачається, що до стажу його роботи не зараховано його стаж з 01.01.1992 по 23.08.2013, який відображений у трудовій книжці, а також у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 №164, яку також для обчислення не зараховано за періоди з жовтня 2004 року по серпень 2013 року включно.
Позивач зауважив, що з розрахунку заробітку, проведеного відповідачем вбачається що заробітна плата позивача за період з 01.11.1986 по 31.12.1991 врахована нулями. Тобто фактично розрахунок пенсії позивача проведений без заробітної плати взагалі. На цій підставі позивач звернувся до відповідача з заявою.
Листом від 25.06.2025 №20642-17798/М-02/8-0500/25 відповідач повідомив що передав пенсійну справу позивача для виплати пенсії позивачу до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області і відтак не має повноважень. На думку позивача, цим листом відповідач проявив бездіяльність, не провівши виправлення допущенного ним порушення під час призначення позивачу пенсії з 23.09.2021 під час виконання ним постанови суду від 23.04.2024 у справі №200/2912/23.
Вважає таку бездіяльність протиправною, що стало підставою для звернення для суду.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказали, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянута заява ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.09.2021 та рішенням №104250009491 від 31.01.2025 з урахуванням страхового стажу 19 років 03 місяця 00 днів, здійснено призначення пенсії з 23.09.2021. Відповідно до трудової книжки від 01.07.1974 до страхового стажу враховано період строкової військової служби з 03.05.1972 по 12.05.1974 та періоди роботи з 02.07.1974 по 11.10.1977, з 18.10.1977 по 30.03.1978, 10.05.1978 по 26.06.1979, з 27.06.1979 по 20.07.1979, з 06.08.1979 по 21.07.1986, з 01.08.1986 по 15.08.1990, з 17.09.1990 по 31.12.1991. Відповідно до трудової книжки від 01.07.1974, долучених до трудової книжки від 01.07.1974 сторінок з 9 по 14, з 27 по 31 трудової книжки НОМЕР_2 , та ВТ №3619364 від 18.05.2005 до страхового стажу не враховано періоди роботи з 01.01.1992 по 07.09.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.1999 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, оскільки з 01.01.2023 російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, та, відповідно, відсутні підстави для врахування стажу, набутого на території російської федерації після 01.01.1992 року.
Просили відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення позивачу даної ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року продовжено розгляд справи.
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог з 23.09.2021 по 13.01.2025 року.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29 жовтня 2024 № 4024-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 січня 2025 № 4220-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 квітня 2025 № 4356-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 липня 2025 № 4524-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином росії, має посвідку на постійне проживання в Україні безстроково.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду у справі №200/2912/23 від 23 квітня 2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 200/2912/23 скасовано; позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.09.2021; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2021 №104250009491 щодо відмови в призначенні пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.09.2021 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі №440/12324/24 від 11 червня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено частково; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі № 440/12324/24 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 з урахуванням зазначеного стажу та з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2024 з урахуванням зарахованого страхового стажу, та з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2024 з врахуванням зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 до його страхового стажу, а саме: з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164; позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії з 04.10.2023 по 15.04.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2023 по 15.04.2024 залишено без розгляду; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Згідно трудової книжки від 01 липня 1974 року позивач:
17.09.1990 прийнятий на роботу електриком до спеціалізованого управління №7 об'єднання "Сибнафтакомплектмонтаж" (наказ №79-к від 17.09.90);
07.09.1992 звільнений за власним бажанням (наказ №85-к від 04.09.92);
16.09.1992 прийнятий водієм, електриком на товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" (наказ №56 від 16.09.1992);
08.07.1994 звільнений за ст.31 КЗпП рф (відпустка з подальшим звільненням) (наказ №162 від 08.07.94);
01.08.1994 прийнятий в цех електрозабезпечення район Крайньої півночі (наказ №147/к від 01.08.1994);
31.12.1995 звільнений за переводом (наказ №286к від 29.12.95);
01.01.1996 прийнятий в цех електрозабезпечення майстром район Крайньої півночі (наказ №1/к від 03.01.96);
31.12.1998 звільнений за скороченням штату (наказ №522/к від 31.12.1998);
24.05.1999 прийнятий на посаду головного інженера район Крайньої півночі (наказ №48 від 24.05.1999);
09.08.1999 звільнений за переводом (наказ №67 від 09.08.99);
10.08.1999 прийнятий на посаду головного інженера район Крайньої півночі (наказ №2к від 10.08.1999);
22.03.2000 звільнений за переводом (наказ №13к від 21.03.2000);
23.03.2000 прийнятий головним енергетиком район Крайньої півночі (наказ №164к від 23.03.2000);
30.09.2001 звільнений за переводом (наказ №557/к від 28.09.01);
01.10.2001 прийнятий заступником технічного директора район Крайньої півночі (наказ №11/к від 01.10.2001);
23.08.2013 звільнений за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію (наказ №1113-к від 23.08.2013).
23.09.2021 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
04.10.2023 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
29.05.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з дня її призначення вашим управлінням, тобто з 23.09.2021 із зарахуванням стажу роботи за період з 01.01.1992 по 23.08.2024 та заробітної плати, визначеної довідкою від 22.06.2021 №164 з жовтня 2004 року по серпень 2013 року включно.
Листом відповідача 20642-17798/М-02/8-0500/25 від 25.06.2025 повідомлено позивача, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2023 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 по справі №200/2912/23 Головним управлінням повторно розглянуто Вашу заяву від 23.09.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) та призначено пенсію за віком. Інші зобов'язання до Головного управління у рішенні суду відсутні.
Згідно протоколу/розпорядження перерахунку пенсії від 31.01.2025 страховий стаж позивача складає (неповний) 19 років 03 місяці 0 днів.
Як вбачається з форми РС-право позивачу не зараховано до стажу роботи періоди: з 01.01.1992 по 09.07.1992, з 16.09.1992 по 08.07.1994, з 01.08.1994 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 31.12.1998, з 10.08.1999 по 22.03.2000, з 23.03.2000 по 30.09.2001, з 01.10.2001 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.09.2004, з 01.10.2004 по 23.08.2013 року.
В довідці №164 від 22.06.2021 міститься інформація про те, що позивач з 01.10.2004 по 23.08.2013 працював на посаді головного інженера, в довідці вказаний розмір заробітної плати позивача з цей період.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Приписи частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV визначають, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За правилами частин 1-3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, з аналізу наведеного вище, виходить, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою, а необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
За змістом матеріалів справи позивачу не враховано періоди роботи в російській федерації.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Частиною 2 статті 13 Угоди передбачено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу чи не прийняття на території держав - учасниць Співдружності без легалізації необхідних для пенсійного забезпечення документів, виданих у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пп. 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Абзацом 2 пп. 3 п. 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
При цьому вказаним Порядком не встановлено обов'язку особи, яка звертається за перерахунком пенсії, подавати разом із відповідною заявою первинні документи, на підставі яких була видана довідка про заробітну плату.
Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.
До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №520/7125/17, посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Отже, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Наявна в матеріалах справи копія трудової книжки позивача не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно пунктів 1, 2 Указу Президента України від 07 листопада 1992 року №549/92 "Про реформу грошової системи України", починаючи з 23-ї години 12 листопада 1992 року припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України.
З моменту припинення функціонування рубля в грошовому обігу на території України та запровадження національної валюти, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Тобто, заробітна плата, вказана в російських рублях повинна бути переведена по курсу української гривні до російського рубля на момент призначення пенсії.
Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17.01.2023 у справі №211/1910/17, які враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Підсумовуючи вищевказане, при вирішенні питання щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування страхового стажу ОСОБА_1 за періоди з 01.01.1992 по 09.07.1992 (тобто і після 31.12.1991); з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.1999 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013 року, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 №164 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом зарахування до страхового стажу періодів його роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992 (тобто і після 31.12.1991); з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.1999 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013 року, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 №164, суд зазначає наступне.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі 440/12324/24 від 11 червня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено частково; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі № 440/12324/24 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 з урахуванням зазначеного стажу та з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2024 з урахуванням зарахованого страхового стажу, та з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2024 з врахуванням зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 до його страхового стажу, а саме: з 01.01.1992 по 09.07.1992; з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.199 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013, з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 № 164; позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії з 04.10.2023 по 15.04.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2023 по 15.04.2024 залишено без розгляду; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Тобто, постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі №440/12324/24 від 11 червня 2025 року позивачу зараховано спірні періоди.
Також, вказаною постановою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 16.04.2024 з урахуванням заробітної плати згідно довідки АТ "Енерго-Газ-Ноябрськ" від 22.06.2021 №164.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав в задоволенні позову в цій частині.
Стосовно вимоги позивача щодо одночасного виключення з обрахунку заробітку для обчислення його пенсії періоду з 01.11.1986 по 31.12.1991, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до абзаців першого, третього частини 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно із статтею 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп x Кс, де: П розмір пенсії, у гривнях; Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульованостаттею 40 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців (абзац третій).
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Вимогами частини першої статті 40 Закону України № 1058-ІV встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі № 461/4328/16-а дійшов висновку, що порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону № 1058-ІV й абзацом 1 частини першої цієї статті передбачив врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.
Тобто, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
Єдиний виняток із цього правила встановлювався в абзаці 3 частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV, який передбачав допустимість за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періодів до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом 3 частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках після проведення оптимізації період, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.
Водночас суд зазначає, що закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.03.2021 у справі №345/3150/16-а, від 27 січня 2021 року у справі № 809/493/18.
Тобто, частина перша статті 40 Закону України № 1058-ІV регулює, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень, а заробітна плата (дохід), отримана до 01 липня 2000 року, може за бажанням пенсіонера враховуватись для обчислення пенсії.
Таким чином, означена норма частини 1 статті 40 Закону України № 1058-ІV по-різному регулює правовідносини щодо врахування заробітної плати (доходу) особи для обчислення пенсії:
- до 30.06.2000 - диспозитивно за бажанням особи;
- із 01.07.2000 - імперативно, обов'язково, виключити період стажу особає має тільки під час призначення пенсії, а не її перерахунку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Нормами підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 вказаного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 31.08.2022 у справі № 280/8521/20.
Таким чином, заробітна плата (дохід) отриманий особою до 30.06.2000 включається для обрахунку його пенсії виключно за його бажанням та належним чином складеними (оформленими) документами, що підвтерджують отримання відповідних доходів.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що частина 1 статті 40 Закону України №1058-ІV, забороняє виключати із розрахнку пенсії стаж із 01.07.2000 під час перерахунку пенсії, а дозволяє тільки під час призначення пенсії, заборон щодо виключення страхового стажу особи отриманого до 30.06.2000 дана норма Закону не містить, оскільки такий стаж включається до обрахунку пенсії виключно за волею особи, диспозитивно, а не імперативно.
До подібних висновків дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 24.07.2025 у справі №500/746/25.
За правилами частини першої статті 44 Закону № 1058-1V заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Суд зазначає, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення (перерахунку, переведення) пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнятним є принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.
Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».
Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Такий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року справа №240/4894/23 (п. 47-49 постанови Суду).
Також суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовує у спорах, пов'язаних із захистом соціальних прав осіб, принцип найбільшого сприяння особи у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправними дії відповідача щодо включення в обрахунок заробітку для обчислення пенсії позивача періоду роботи з 01.11.1986 по 31.12.1991 року та зобов'язання відповідача з 14.01.2025 виключити з обрахунку заробітку для обчислення пенсії позивача період роботи з 01.11.1986 по 31.12.1991 року.
А тому, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн. згідно платіжної інструкції №8744-5CP6-P1EA-EE77 від 12.07.2025.
Таким чином в зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в розмірі 484.48 грн.
Керуючись ч.2 ст.9, ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування страхового стажу ОСОБА_1 за періоди з 01.01.1992 по 09.07.1992 (тобто і після 31.12.1991); з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.1999 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013 року, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 №164 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом зарахування до страхового стажу періодів його роботи з 01.01.1992 по 09.07.1992 (тобто і після 31.12.1991); з 16.09.1992 по 08.07.1994; з 01.08.1994 по 31.12.1995; з 01.01.1996 по 31.12.1998; з 24.05.1999 по 09.08.1999; з 10.08.1999 по 22.03.2000; з 23.03.2000 по 30.09.2001; з 01.10.2001 по 30.09.2004; з 01.10.2004 по 23.08.2013 та заробітної плати за період з жовтня 2004 року по серпень 2013 року, яка визначена у довідці про заробітну плату від 22.06.2021 №164 із одночасним виключенням з обрахунку заробітку для обчислення його пенсії періоду з 01.11.1986 по 31.12.1991 з 14.01.2025 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010) щодо включення в обрахунок заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) періоду роботи з 01.11.1986 по 31.12.1991 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010) з 14.01.2025 виключити з обрахунку заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) період роботи з 01.11.1986 по 31.12.1991 року.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 484,48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Аканов