23 вересня 2025 рокуСправа №160/11097/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» до Дніпровської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення і картки відмови.
Ухвалою суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови.
Ухвалою суду роз'єднано позовні вимоги позивача та ухвалено вимоги, зокрема, щодо:
- визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці за Контрактом купівлі-продажу товарів між ТОВ «Експорт-Альянс» та SIBRA TRADING GmbH №1 від 01.04.2022:
1. UA110050/2024/000073/1 від 03.05.2024;
2. UA110050/2024/000074/1 від 06.05.2024;
3. UA110050/2024/000077/1 від 08.05.2024;
4. UA110050/2024/000087/1 від 30.05.2024;
5. UA110050/2024/000086/1 від 28.05.2024;
6. UA110050/2024/000091/1 від 05.06.2024;
7. UA110050/2024/000119/1 від 31.07.2024;
8. UA110050/2024/000134/1 від 16.09.2024;
- визнання протиправними та скасування карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці за Контрактом купівлі-продажу товарів між ТОВ «Експорт-Альянс» та SIBRA TRADING GmbH № 1 від 01.04.2022:
1. UA110050/2024/000145 від 03.05.2024;
2. UA110050/2024/000147 від 06.05.2024;
3. UA110050/2024/000150 від 08.05.2024;
4. UA110050/2024/000172 від 30.05.2024;
5. UA110050/2024/000171 від 29.05.2024;
6. UA110050/2024/000170 від 28.05.2024;
7. UA110050/2024/000178 від 05.06.2024;
8. UA110050/2024/000233 від 31.07.2024;
9. UA110050/2024/000269 від 16.09.2024.
Позовні вимоги виділено в окремо (самостійне) провадження та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/11097/25.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні та достовірні дані, давали можливість у повній мірі визначити числове значення митної вартості товарів, що була заявлена до митного оформлення. Відповідач не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Подані при митному оформленні товарів документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар, чого не спростовано митним органом. У свою чергу, відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших, ніж основний, методів, причин неможливості застосування основного методу оцінки за ціною договору, для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи. У спірних рішеннях митний орган не навів жодного пояснення щодо застосування цін згідно зазначеної у рішенні митної декларації та зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, без розгляду.
Також, представником позивача подано до суду клопотання про визнання причини пропуску строку на звернення з позовною заявою у справі №160/11097/25 поважними; поновлення процесуального строку на звернення з позовною заявою у справі №160/11097/25 та відмовити в задоволенні клопотання Дніпровської митниці про залишення позовної заяви без розгляду.
Представником відповідача подано до суду заперечення на пояснення щодо пропущених строків звернення до суду, в тексті якого він підтримує подане клопотання про залишення означеної позовної заяви без розгляду та просить суд його задовольнити, з посиланням також на те, що дії позивача є очевидною маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями.
Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що за результатами перевірки документів позивача та відомостей, доданих до митних декларацій, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідач вважає, що спірні рішення прийняті митницею відповідно до вимог чинного законодавства. Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» про визнання причини пропуску строку звернення з позовною заявою у справі №160/11097/25 поважними відмовлено. Визнано факт пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» строку звернення до адміністративного суду за позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» неповажним. Клопотання представника Дніпровської митниці про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови залишено без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду про залишення позовної заяви без розгляду, позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив означену ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 у справі №160/11097/25 скасувати.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 в адміністративній справі №160/11097/25 скасовано в частині залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення № UA110050/2024/000134/1 від 16.09.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2024/000269 від 16.09.2024 та в цій частині матеріали справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 в адміністративній справі №160/11097/25 залишено без змін.
Ухвалою суду продовжено розгляд адміністративної справи № 160/11097/25 в частині щодо визнання протиправними та скасування рішення № UА110050/2024/000134/1 від 16.09.2024 та картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110050/2024/000269 від 16.09.2024 по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відтак, у межах справи №160/11097/25 предметом спору є визнання протиправними та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000134/1 від 16.09.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці №UA110050/2024/000269 від 16.09.2024.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що за результатами перевірки документів позивача та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митницею відповідно до вимог чинного законодавства. Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
На адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив позовну заяву задовольнити.
Представник відповідача подав свої заперечення на відповідь на відзив, у яких посилався на те, що позивачем не підтверджено документально обраний метод визначення митної вартості товарів. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» (далі - позивач, ТОВ «Експорт-Альянс»), код ЄДРПОУ 42391504, зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, запис про проведення державної реєстрації №12241020000086685 від 13.08.2018. Основний вид економічної діяльності згідно КВЕД: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям.
01.04.2022 між ТОВ «Експорт-Альянс» (імпортер) та компанією Sibra Trading GmbH, Kurfurstendamm 193F 10707 Berlin, Deutschland (продавець), укладено Контракт купівлі-продажу №1 (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого постачальник поставляє за даним Контрактом товари. Перелік товарів, що поставляються, зазначається у специфікаціях на кожну партію товару, яка відправляється імпортеру електронною поштою. Поставка товарів повинна здійснюватися у повній відповідності із супровідними документами, виданими виробником, узгодженими з імпортером електронною поштою.
Відповідно до п. 3.1 Контракту за основу беруться умови, визначені Інкотермс 2000 року, які зазначаються в додатковій угоді до Контракту, що є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 3.3 Контракту поставка за даним Контрактом повинна здійснюватись у повній відповідності з інвойсами та іншою товаросупровідною документацією на кожну окрему поставку, в якій указаний необхідний асортимент, та строк поставки.
Відповідно до п. 3.4 Контракту навантаження товару імпортеру повинне здійснюватися не пізніше 10 (десяти) робочих днів з узгодженої сторонами дати навантаження. Датою навантаження товару вважається дата проходження ним митниці в країні, з якої здійснюється поставка.
Згідно п. 3.7 Контракту всі витрати на території країни призначення несе імпортер, окрім випадків, коли установлена поставка неякісного товару, в таких випадках постачальник відшкодовує всі витрати імпортера, пов'язані з поставкою неякісного товару.
Пунктом 4.1 Контракту визначено, що ціни товарів, що поставляються, повинні бути узгодженими Сторонами. Вони вказуються в інвойсі та/або специфікації до даного Контракту.
Відповідно до п. 5.1 Контракту платежі за даним Контрактом повинні здійснюватись імпортером на рахунки, та на умовах, зазначених у додаткових угодах до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
01.04.2022 сторонами Контракту укладено Додаток №1 до Контракту купівлі-продажу №1, в якому сторони узгодили перелік товару до поставки на суму 1500000,00 євро; умови поставки товарів - EXW, місце завантаження, яке вказується у інвойсах згідно Інкотермс-2012.
01.04.2022 сторонами Контракту укладено Додаткову угоду №1 до Контракту купівлі-продажу №1, в якій сторони узгодили у новій редакції юридичні адреси та реквізити сторін.
07.11.2022 сторонами Контракту укладено Додаткову угоду №1 до Контракту купівлі-продажу №1, в якій сторони узгодили у новій редакції юридичні адреси та реквізити сторін.
21.11.2022 сторонами Контракту укладено Додаток №3 до Контракту купівлі-продажу №1, в якому сторони узгодили до поставки перелік товару на суму 1925000,00 євро; умови поставки товарів - EXW, місце завантаження, яке вказується у інвойсах згідно Інкотермс-2020.
21.11.2022 сторонами Контракту укладено Додаткову угоду №2 до Контракту купівлі-продажу №1, в якій сторони узгодили у новій редакції юридичні адреси та реквізити сторін.
04.01.2024 сторонами Контракту укладено Додаткову угоду №4 до Контракту купівлі-продажу №1, в якій сторони узгодили у новій редакції, зокрема, наступні умови Контракту:
п. 1.1 - постачальник поставляє за даним Контрактом товари. Перелік товарів, що поставляються, вказується в інвойсі на кожну партію товару, яка відправляється імпортеру електронною поштою. Поставка товару повинна здійснюватись у повній відповідності із супровідними документами, виданими виробником, узгодженими з імпортером електронною поштою;
п. 2.4 - продавець продає, а імпортер купує товари в асортименті, за назвою, кількістю та цінами, вказаним в інвойсах;
п. 3.1 - умови поставки товарів - EXW, місце завантаження вказується в інвойсах, згідно Інкотермс 2020, строки поставки товару вказуються у додатковій угоді до контракту, яка є його невід'ємною частиною.
Постачальником виставлено інвойс №202410 від 05.09.2024 на суму 6888,00 євро.
З метою митного оформлення товару, ТОВ «Експорт-Альянс» було подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110050004052U3 від 16.09.2024 року.
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: рахунок фактуру (інвойс) (commercial invoice) №202410 від 05.09.2024; автотранспортну накладну (road consignment note) б/н від 05.09.2024; декларацію про походження товару (declaration of origin) №202410 від 05.09.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідку №0609/24-ТВ від 06.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 01.04.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 07.11.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 21.11.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 21.11.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 04.01.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 01.01.2024; договір про надання послуг митного брокера №БА-2022/07 від 21.11.2022; договір (контракт) про перевезення №11/04/22-2 від 11.04.2022; договір (контракт) про перевезення - заявка б/н від 03.09.2024; інші некласифіковані документи - сертифікат б/н від 05.09.2024; копію митної декларації країни відправлення №24DE965641975996B9 від 05.09.2024.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товарів Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2024/000269 від 16.09.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000134/1 від 16.09.2024, яке згідно графи 33 мотивоване наступним.
1. ТОВ «Експорт-Альянс» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 16.09.2024 №UА110050/2024/004052 (далі - ЕМД) заявлено партію товару «одяг та інші вироби, сумки та додаткові речі до сумок, що використовувалися, імпортовану з Німеччини за угодою (код 4100 в гр. 44) від 01.04.2022 №1 (далі - Контракт) з компанією «SIBRA TRADING Gmbh» (Німеччина), додатковими угодами до Контракту №1 від 07.11.2022, №2 від 21.11.2022, №3 від 21.11.2022, №4 від 04.01.2024 та рахунком-фактурою №202410 від 05.09.2024. При цьому, заявлений товар - бувшого використання, а товаросупровідні документи не містять відомості ступінь зносу, про виробника товару та торгівельну марку. Декларантом у електронному інвойсі митної декларації у графі виробник, торгівельна марка» зазначено - «нема даних». Згідно Контракту «SIBRA TRADING Gmbh» є продавцем. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД.
2. Відповідно до пункту 1.1. Контракту поставка товарів повинна здійснюватись у повній відповідності з супровідними документами, виданими виробником та узгодженими з покупцем. Перелік товарів вказується у специфікаціях до кожної партії товару. Згідно наданих документів, зазначених в графі №44 ЕМД, наявні дві окремі суми на товари, що поставляється для ТОВ «Експорт-Альянс», Україна, а саме: згідно додатку №3 від 21.11.2022 до Контракту 1225000,00 Євро (одяг - 0,35 Євро/кг), 350000,00 Євро (взуття - 0,35 Євро/кг), 70000,00 Євро (сумки - 0,35 Євро/кг), 280000,00 Євро (домашній текстиль - 0,35 Євро/кг) на загальну суму 1925000,00 Євро; але рахунок від 05.09.2024 № 202410 містить ціну товарів на загальну суму 6888,00 Євро на умовах поставки товару ЕХW (франко-завод) DE Ulm: (одяг та домашній текстиль, взуття, сумки - 0,35 Євро/кг). Відповідно до пункту 5.1 Контракту, умови сплати за товар повинні вказуватися у додатку на кожну окрему поставку товару. При цьому, в жодному наданому до митного оформлення додатку не вказуються умови сплати за товар. Сторони визначають умови оплати кожної поставки. У інвойсі 05.09.2024 № 202410 зазначено , що оплата здійснюється протягом 14 днів після отримання рахунку. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст. 53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України). Разом з цим договором купівлі-продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
3. Положенням п. 2.2 Контракту передбачено що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи, підтверджуючі виробника товару та ТМ. У гр. 31 ЕМД «Опис товару» декларант заявляє, що товар зі ступенем зносу 30% (вказано у доповненні №1 від 01.04.2022 до Контракту), та 3 категорії. Документів, сертифікат якості, тощо про якісні характеристики товару не надано, що є визначальною характеристикою при здійсненні визначення митної вартості товарів. Також в інвойсі від 05.09.2024 №202410 зазначено асортимент товару бувшого вжитку без зазначення ступеню зносу та категорії товару.
4. До митного оформлення подано скановану копію митної декларації країни відправлення від 05.09.2024 № 24DE965641975996B9 без перекладу.
5. Постачання оцінюваної партії товару здійснено відповідно до Інкотермс, на умовах поставки товару EXW (франко-завод) DE Ulm (гр. 20ЕМД). Для підтвердження транспортної складової митної вартості товару декларантом наданий до митного оформлення договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 11.04.2022 № 11/04/22-2 (далі - Договір ТЕО) між ТОВ «Експорт-Альянс» та ТОВ «ТЕК «Гарант». Для підтвердження транспортної складової митної вартості товару надані до митного оформлення Довідка №0609/24-ТВ від 06.09.2024, надана від ТОВ «ТЕК «Гарант» та заявка від 03.09.2024 №б/н від ТОВ «Експорт-Альянс» на ТОВ «ТЕК «Гарант», які не передбачені жодним пунктом та умовами Договору ТЕО. Відповідно положень Договору ТЕО п. 2.1 «Умови перевезення кожного окремого взятого вантажу узгоджується Сторонами в письмовому замовленні на перевезення (надалі іменується «Замовлення»), яке є невід'ємною частиною даного Договору». Замовлення до митного оформлення не подано. Відповідно рахунок 05.09.2024 №202410 містить ціну товарів на загальну суму 6888,00 Євро на умовах поставки товару EXW (франко-завод) DE Ulm. Дані умови поставки передбачають навантаження та вивіз товару зі складу продавця до місця призначення покупцем, а також експедиторська винагорода. Згідно наданого декларантом Договору ТЕО п. 3.1 вартість послуг зазначається в Замовленні та в подальшому зазначається в Актах надання послуг. Згідно п. 3.2 даного Договору ТЕО підставою для проведення розрахунків по даному Договору ТЕО є підписаний Сторонами Акт наданих послуг та оригінал ТТН (СМР) з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача. Замовник зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання Акту надання послуг. Даний Акт до митного оформлення, а також платіжні документи згідно нього не надано. Надана до митного оформлення Довідка №0609/24-ТВ від 06.09.2024 та заявка від 03.09.2024 №б/н не передбачена умовами Договору ТЕО. Рахунок-фактура на оплату транспортних витрат під кодом « 3004» в графі № 44 ЕМД декларантом не зазначені, та до митного оформлення товару митному органу не надано. В Довідці №0609/24-ТВ від 06.09.2024 та Заявці від 03.09.2024 №б/н відсутні посилання на договір на перевезення від 11.04.2022 №11/04/22-2.
У зв'язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов'язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунок-проформа; 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 10) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Електронним повідомленням від 16.09.2024 №б/н позивачем заявлено про неможливість подання додаткових документів у 10-денний термін.
До товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості з урахуванням країни походження (ЄС), опису товару, категорії товару, ступеню зносу, умов поставки, вагових обсягів, оформлених за ціною угоди за ЕМД від 01.07.2024 №UА209230/2024/059620 (24UА209230059620U9) (товар №1 - « 1.1. Одяг, що був у користуванні, для подальшого використання, несортований з текстильних матеріалів (SecondHand) - 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії», товар №3 - «1. Взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії», товар №2 - « 1. Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті», що у перерахунку за умовами валюти контракту станом на дату подання ЕМД складає 1,4701 дол. за кг, що у перерахунку за умовами валюти контракту, 1,3263 євро/кг, №4 за ЕМД 07.11.2023 №UА500500/2023/039590 (товар №4 «Вироби з композиційної шкіри»), на рівні - 5,22 дол. США/кг, що у перерахунку за умовами валюти контракту складає 4;7095 євро/кг.
Правомірність прийнятих відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими нормативними актами.
Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами ч. ч. 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 ст. 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартості товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом, рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте митницею, фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як встановлено зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.
Як визначено у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду України від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
Щодо відсутності в електронному інвойсі даних про виробника, суд зазначає, що відомості про виробника є одним із додаткових джерел інформації про оцінюванні товари. Інвойс, з огляду на його призначення, є документом, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару. При цьому, відсутність в інвойсі даних про виробника не може бути достатньою підставою для висновку про неналежність цього документа, як і не може заперечувати вірогідності усіх інших товаросупровідних документів, які надано до митного оформлення, при цьому відомості, що дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар, містяться в інвойсах, прейскурантах, сертифікатах якості.
Разом з тим, враховуючи, що контракт двосторонній, відсутність відомостей щодо виробника в товаросупровідних документах жодним чином не може свідчити про наявність ще однієї сторони.
Крім того, контрактом, а саме пунктом 1.1 передбачено, що специфікація не є обов'язковим документом, оскільки вартість та якісні ознаки товару можуть бути передбачені або специфікацією або інвойсом, який і було надано митному органу.
Суд вказує, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Узагальнене визначення інвойсу - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.
Згідно загальносвітової практики, інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати.
Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо.
На підставі викладеного суд вважає, що наданий до митного оформлення інвойс дозволяє ідентифікувати поставку товару та містить відомості про вартість товару.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем митному органу було надано інвойси, видані на підставі конкретних зовнішньоекономічних договорів. В них міститься інформація щодо виду ввезеного товару, його кількості та, відповідно, вартості. В подальшому такі відомості були детально відображені у наданих митному органу митних деклараціях.
Вказані документи не містять розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, а тому надані до митного оформлення інвойси дозволяють ідентифікувати поставку товару та містить відомості про вартість товару.
Щодо висновку митного органу про відсутність документального підтвердження торговельної марки товару, суд враховує, що відповідно до вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, найменування торговельної марки (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах) зазначається повністю без будь-яких скорочень; якщо оригінальне написання найменування торговельної марки виконується мовою, в якій використовується латинський алфавіт, то в графі таке найменування зазначається латинськими літерами.
При цьому, суд наголошує на тому, що чинним митним законодавством, насамперед, частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, в якості документів, які підтверджують митну вартість товарів, не передбачені документи, які підтверджують торгівельну марку товару.
Посилання відповідача щодо відсутності в наданих позивачем товаросупровідних документах умов оплати товару, а також відсутність документів, що засвідчують згоду сторін щодо умов сплати ціни за товар, судом до уваги не приймається, оскільки умови оплати договору передбачені контрактом, а всі інші дані щодо сплати коштів за товар наявні в наданих позивачем інвойсах.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна та інші складові митної вартості товару, при цьому умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей даних про митну вартість товару.
Разом з тим, жодним нормативним актом, як національного, так і міжнародного законодавства, не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для міжнародних договорів купівлі-продажу.
Верховним Судом при прийнятті рішень у справах про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 36 Митного кодексу України зазначено, що під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Відповідно до норм Митного кодексу України, щодо обраного методу декларування розмитненого товару, пояснюємо наступне: Митна вартість - ціна товару, яку учасник зовнішньоекономічної діяльності пред'являє представнику митного органу при перетині вантажем митного кордону України. Коли заповнюється вантажна митна декларація (ВМД) (нині іменована декларацією на товари - ДТ) в одній з граф необхідно вказати митну вартість товару.
Митна вартість безпосередньо впливає на витрати при митному оформленні товарів, так як митні збори, збори і митний ПДВ сплачуються виходячи з величини митної вартості товару.
Митна вартість товарів і відомості, пов'язані з її визначенням, повинні гуртуватись на кількісно обумовленою і документально підтвердженої достовірної інформації. Процедура визначення митної вартості товарів повинна бути загальне застосування, тобто не відрізнятися в залежності від джерел постачання товарів.
Згідно ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується тільки в разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Кодексу.
Отже, позивачем був обраний перший метод, так як відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості застосовується за першим методом (основним), тобто за ціною контракту, оскільки немає ніяких обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, щодо ціни оцінюваних товарів, відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за ціною контракту, жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів, покупцем не зробить прямо або опосередковано продавцеві, покупець і продавець не пов'язані між собою особи.
Ціна товару (продукції) є найважливішою його характеристикою і істотною умовою угоди. Ціна (вартість) товару повинна бути вказана з необхідною і достатньою точністю і повнотою опису з усіма роз'ясненнями та застереженнями. Саме ціна (вартість) товару, певна в зовнішньоторговельному контракті (договорі) і є вихідною базою (основою) для визначення митної вартості товару.
При встановленні ціни товару в контракті купівлі-продажу визначаються: одиниця виміру товару, рівень ціни, базисні умови поставки (базис ціни), валюта ціни, спосіб фіксації ціни, наявність знижок і / або умови платежу.
Для уніфікації розуміння прав і обов'язків сторін розроблені базисні умови поставки, які визначають обов'язки продавця і покупця по доставці товарів, установлюють момент переходу ризику випадкової загибелі або псування товару з продавця на покупця. Умови називаються базисними тому, що вони встановлюють структуру ціни в залежності від того, включаються витрати з доставки в ціну товару чи ні.
Так, згідно статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, були надані.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Згідно частини 1 статті 5 наведеного Закону, усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що визначений сторонами контракту порядок розрахунків суперечить нормам національного або міжнародного законодавства та унеможливлює підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
Суд також відхиляє посилання митного органу на ненадання декларантом сертифікату якості як на підставу для витребування додаткових документів та коригування митної вартості товару, заявленого позивачем до митного оформлення, оскільки сертифікат якості товару не є документом, який підтверджує митну вартість товару в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України.
Надаючи оцінку доводам митного органу про непідтвердження позивачем транспортних витрат, суд звертає увагу на те, що Верховним Судом сформовано правозастосовчу практику в подібних правовідносинах, відповідно до якої, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати, тощо є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Суд звертає увагу, що позивачем на підтвердження витрат на перевезення декларантом, зокрема, були надані договори перевезення, а також довідки про транспортні витрати/розрахунки навантаження, які не містять розбіжностей та відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо зауваження відповідача про ненадання до митного оформлення замовлень на транспортування, рахунку-фактури на оплату та актів виконаних послуг, суд звертає увагу на те, що на момент подання митних декларацій митному органу транспортні послуги оплачені не були, оскільки оплата за перевезення здійснюється за закінченням перевезення, тобто, після вивантаження товару на складі покупця, а не в момент знаходження його на митниці.
Крім того, замовлення на транспортування не є документом, який підтверджує митну вартість товару в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України.
Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.
Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі № 815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі № 810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі № 1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Відтак, суд вважає безпідставним неврахування під час митного оформлення вказаних документів про транспортні витрати.
Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
За вказаних обставин, суд відхиляє доводи відповідача щодо транспортної складової.
Суд також зауважує, що недоліки змісту наданої копії митної декларації країни відправлення не можуть бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товарів, оскільки надання такої не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
У постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 Верховний Суд зазначив, що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
Згідно з ч.2 ст. 53 МКУ, митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, а тому, не є обов'язковою до подання, у тому числі з перекладом.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити про таке.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про виробника.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про непідтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000134/1 від 16.09.2024, прийняте Дніпровською митницею, є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2024/000269 від 16.09.2024, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у п. п. 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою автоматизованої системи митного оформлення у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
У спірній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення зазначено такі причини для відмови у митному оформлені: митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000134/1 від 16.09.2024.
Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000134/1 від 16.09.2024 з підстав його протиправності, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2024/000269 від 16.09.2024 також підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 4172,50 грн, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000134/1 від 16.09.2024.
Визнати протиправною та скасувати прийняту Дніпровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2024/000269 від 16.09.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Альянс» )код ЄДРПОУ 42391504) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4172 (чотири тисячі сто сімдесят дві) грн 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Суддя І.О. Лозицька