23 вересня 2025 рокуСправа №160/16467/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.04.2025 року за №056550004749 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , періоди роботи з 01.04.1983 р. по 23.03.1988 р. в колгоспі «Серп і Молот» на посаді тесляра, комбайнера та з 24.10.1989 р. по 01.01.1999 р. в колгоспі/КСП «Серп і Молот» на посаді тракториста;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу. Позивач із таким рішенням не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов, доказів на його обґрунтування та належним чином завіреної копії пенсійної справи позивача.
На адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшла електронна копія пенсійної справи позивача.
Разом з тим, відповідачі у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомили.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.04.2025 №056550004749, яке мотивоване наступним:
«Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.
У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 роки.
Страховий стаж особи становить 12 років 9 місяців 9 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно архівної довідки № 07-02/139 від 21.06.2024 р., оскільки в книгах обліку трудового стажу по батькові не відповідає паспортним даним;
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно архівної довідки № 07-02/140, № 07-02/141 від 21.06.2024 р., оскільки в розрахунково-платіжних відомостях ім'я, по батькові не відповідає паспортним даним.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 22-32 роки.».
Позивач із означеним рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Згідно ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), передбачено перелік документів, що додаються до заяви для призначення пенсії за віком.
Згідно з п. п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.
Судом встановлено, що трудова книжка колгоспника позивача серії НОМЕР_2 від 09.09.1983 містить наступні записи щодо спірних періодів роботи позивача:
01.04.1983 - прийнятий до колгоспу «Серп і Молот» на посаду тесляра, протокол №7 від 26.04.1983;
07.1986 - переведений комбайнером;
23.03.1988 - звільнений у зв'язку з засудженням за ст. 98.105.42 КК УРСР до 3 років;
24.10.1989 - прийнятий у члени колгоспу «Серп і Молот», протокол №7 від 24.10.1989;
01.04.2000 - виключений з членів КСП «Серп і Молот» за власним бажанням, протокол №5 від 29.04.2000.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка колгоспника позивача містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача.
Крім того, архівними довідками від 21.06.2024 №07-02/139, №07-02/140, №07-02/141 підтверджено, що у періоди з 1983 року по 1991 року, з січня по травень 2000 року позивач отримував заробітну плату в колгоспі, КСП «Серп і Молот».
Щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, суд зазначає наступне.
Суд уважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, документації на підтвердження наявного страхового стажу. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, документації на підтвердження наявного страхового стажу.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні відповідних документів.
Суд зазначає, що дійсно стосовно написання по батькові у відомостях про особу в архівних довідках наявні скорочення. Проте, такий недолік у написанні по батькові ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди роботи позивача до його страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу - ОСОБА_1 , що додатково підтверджується записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 09.09.1983.
Відтак, такі обставини суд оцінює критично, оскільки зміст архівних довідок із вказаними періодами роботи відповідає та узгоджується з відомостям трудової книжки колгоспника позивача, а також містить як скорочені так і повні відомості про ПІБ працівника, тому, у відповідача було достатньо доказів для висновку, що такі документи та відомості стосуються саме ОСОБА_1 .
На переконання суду, обов'язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім'я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.
Отже, неповне написання по батькові в архівній довідці (виданій на підставі первинних документів колгоспу, де працював позивач), при тому, що судом достеменно встановлено, що мова йде саме про ОСОБА_1 , про що свідчать інші докази на підтвердження цього ж страхового стажу (трудова книжка колгоспника), не є підставою для не зарахування спірного періоду до його страхового стажу. Також суд зазначає, що у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не оспорюються інші відомості, вказані в архівних довідках щодо періодів роботи у колгоспі.
Відтак, спірні періоди трудової діяльності позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 04.04.2025 №056550004749 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, суд стверджує про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1983 по 23.03.1988 та з 24.10.1989 по 01.01.1999.
Щодо зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, суд зазначає, що відповідно до п.1.1 розділу І постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», серед інших заяв, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1. Порядку №22-1).
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2. Порядку №22-1).
Згідно з п.4.10. Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України (органу, що призначає пенсію), після сканування якої та сканування копій доданих до неї документів (формування електронної пенсійної справи), за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Отже, заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду.
А вже після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення прав позивача у цій справі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати спірні періоди роботи позивача до загального страхового стажу останнього та повторно розглянути заяву позивача від 28.03.2025 про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у цій справі.
Зазначений вище спосіб захисту буде сприяти позивачу в ефективному виконанні судового рішення зобов'язального характеру саме за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час звернення до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відтак, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.04.2025 року №056550004749 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1983 року по 23.03.1988 року та з 24.10.1989 року по 01.01.1999 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2025 року про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька