22 вересня 2025 рокуСправа №160/10839/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла за позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просив:
1.визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 25.08.2023 року по 13.02.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
2.зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 25.08.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
3. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 13.02.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
4. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2023-2024 роки;
5. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2023-2024 роки;
6. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією»;
7. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією»;
8. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за проведення фахової підготовки фахівців родів військ військової частини НОМЕР_1 за період 21.09.2023 по 13.02.2024 року;
9. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за проведення фахової підготовки фахівців родів військ військової частини НОМЕР_1 за період 21.09.2023 по 13.02.2024 року.
Ухвалою суду від 05.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6070/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.
Цією ж ухвалою суду витребувано у ОСОБА_1 : докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: «неодноразового звернення письмово із рапортом до Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат»; у Військової частини НОМЕР_1 : картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 25.08.2023 по 13.02.2024.
Ухвалою суду від 14.04.2025 роз'єднано позовні вимоги у справі №160/6070/24.
В провадженні в адміністративній справі №160/10839/25 виділено позовні вимоги про:
-визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за проведення фахової підготовки фахівців родів військ військової частини НОМЕР_1 за період 21.09.2023 по 13.02.2024 року;
-зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за проведення фахової підготовки фахівців родів військ військової частини НОМЕР_1 за період 21.09.2023 по 13.02.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 28.03.2022 по 23.08.2023 він проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_4 . З 25.08.2023 зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №50 від 13.02.2024 його звільнено з військової служби у запас, з 13.02.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач вказує, що відповідачем не виплачено щомісячну додаткову винагороду як військовослужбовцю, який обіймав посаду інструкторсько-викладацького складу у розмірі від 15 000 до 30 000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів на підставі Постанови КМУ №168 від 28.02.2022. На неодноразові усні та письмові звернення до відповідача щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, відповідач відповіді не надав. Позивач вказує, що у період з 21.09.2023 по 13.02.2024 перебував на посаді сержанта інструктора навчальної роти школи фахової підготовки фахівців родів військ Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №50 від 13.02.2024 року, довідкою АТКБ «Приватбанк» № 4LDD8P48MMRNMRNC від 29.02.2024 року (додаток 6), однак за вказаний період йому протиправно не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а порушені права відновити у спосіб, що заявлений.
Ухвалою суду від 21.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10839/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за період 2023-2024 рр.; відомості з їх документальним підтвердженням щодо правових підстав ненарахування позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, за проведення фахової підготовки фахівців родів військ військової частини НОМЕР_1 за період 21.09.2023 по 13.02.2024.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
26.05.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти доводів позивача та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168). Відповідно до пункту 11 Постанови № 168 відповідна виплата інструкторсько-викладацькому складу у розмірі від 15000 до 30000 гривень, встановлюється та нараховується як додаткова винагорода. Пунктом 2 частини 4 розділу ХХХV Порядку № 260 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включати військовослужбовців з числа зазначених у пункті 1 цього рішення: у разі якщо особи які обіймають посади (тимчасово виконують обов'язки за посадами) інструкторського складу, не мають підготовки сержантського рівня відповідного (старшинського) та інструкторського складу. Таким чином, для нарахування додаткової грошової винагороди (ДГВ) військовослужбовцям, які обіймають посади інструкторсько-викладацького складу, обов'язковою умовою є наявність базового рівня підготовки сержантського (старшинського) складу та базового рівня підготовки інструкторського складу. Вказана підготовка має бути підтверджена відповідними сертифікатами або іншими документами, що засвідчують проходження підготовки встановленого зразка. Це передбачено пунктом 1 рішення Міністра оборони України від 29.11.2023 № 292/уд, відповідно до якого військовослужбовці, які не мають такої підготовки, не включаються до наказів про виплату ДГВ. Оскільки молодший сержант ОСОБА_1 не мав підтверджених документально базових рівнів підготовки сержантського (старшинського) та інструкторського складу, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, додаткова грошова винагорода йому не нараховувалась і не виплачувалась. За вказаних обставин, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати додаткової грошової винагороди безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 15.02.2002 Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 07.06.2023.
Відповідно до відомостей з військового квитка серії НОМЕР_7 позивач у період з 28.03.2022 по 23.08.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 , з 25.08.2023 по 13.02.2024 - у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.02.2024 №50 молодшого сержанта ОСОБА_1 , сержанта-інструктора навчальної роти школи фахової підготовки фахівців родів військ військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2024 №13-РС у запас за підпунктом «г» (за сімейними обставинами) у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 13.02.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно довідки про доходи від 15.05.2025 №64, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 у період з вересня 2023 року по лютий 2024 року військовослужбовцю ОСОБА_1 нараховано грошового забезпечення в такому розмірі: 20899,73грн. - у вересні 2023 року, 21169,83грн. - у жовтні 2023 року, 21188,48грн. - у листопаді 2023 року, 21188,48грн. - у грудні 2023 року, 21188,48грн. - у січні 2024 року, 9498,28грн. - у лютому 2024 року.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за проведення фахової підготовки фахівців родів військ Військової частини НОМЕР_1 за період 21.09.2023 по 13.02.2024, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції на час спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 9-2 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не скасований.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).
До Постанови КМУ №168 неодноразово вносилися зміни та доповнення.
Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 09.08.2023 Постанову №168 доповнено пунктом 1-1, згідно з яким військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади та державних органів.
Постановою Кабінету Міністрів від 15.09.2023 №1001 внесено зміни до Постанови №168, зокрема, абзац 6 пункту 1-1 Постанови №168 викладено в наступній редакції:
Розмір додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) встановлюється згідно з додатком.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Наказом Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023 Порядок №260 доповнений розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, в редакції від 29.09.2023, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: від 15 000 до 30 000 гривень - військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).
Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних підрозділів), а також посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Міністром оборони України.
Наказом Міністерства оборони України від 30.04.2024 №275 Порядок №260 доповнено розділом ХХХV «Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду)», пунктом 1 якого передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в розмірах від 15000 до 30000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).
Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних підрозділів), а також посад керівного та інструкторсько-викладацького складу (далі - Перелік) затверджується Міністром оборони України.
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється керівному та інструкторсько-викладацькому складу, який залучається (залучався) до проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (далі - навчальні військові частини):
з дня початку проведення підготовки у навчальних військових частинах до дня її завершення, незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за час здійснення підготовки персоналу;
з дня вступу до виконання обов'язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов'язків за посадою, за якою встановлена виплата додаткової винагороди. У разі допущення військовослужбовця до тимчасового виконання обов'язків за посадою, визначеною у Переліку, яка передбачає виплату додаткової винагороди в менших або більших розмірах, виплата такої винагороди здійснюється в розмірі, встановленому за посадою, що тимчасово виконується;
з дня початку виконання завдань, пов'язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання цих завдань, до дня закінчення їх виконання, у розмірах, встановлених Переліком.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командира військової частини, командирам військових частин - на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
За змістом пункту 3 розділу ХХХV Порядку №260 підтвердження проведення підготовки у навчальних військових частинах здійснюється на підставі таких документів:
розпорядження на здійснення підготовки;
наказу командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки;
розкладу занять;
журналу обліку бойової підготовки;
плану-конспекту проведення занять;
відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння);
оціночної відомісті виконання нормативів з предметів навчання.
Пунктом 4 розділу ХХХV Порядку №260 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці (з числа зазначених у пункті 1 цього розділу):
1) які тимчасово вибули з військової частини зі збереженням посад за місцем служби:
у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці;
за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) - за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування;
у службове відрядження, виконання завдань у якому не пов'язане з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів),- за час перебування у відрядженні;
2) у разі якщо особи, які обіймають посади (тимчасово виконують обов'язки за посадами) інструкторського складу (зазначені у пункті 1 цього розділу), не мають відповідного рівня підготовки сержантського (старшинського) та інструкторського складу;
3) у випадках, визначених у пункті 15 розділу ХХХIV цього Порядку.
Відповідно до пункту 5 розділу ХХХV Порядку №260 підготовка проєктів наказів про залучення керівного та інструкторсько-викладацького складу до проведення підготовки та виплату додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу та здійснюється на підставі рапортів командирів підрозділів про дні фактичного виконання ними заходів щодо підготовки персоналу (з урахуванням вимог пункту 4 цього розділу) та звітних документів щодо проведення підготовки.
Порядок доповнено новим розділом згідно з Наказом Міністерства оборони №275 від 30.04.2024, з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства оборони №290 від 06.05.2024, застосовується з 01.06.2023.
За таких обставин, право військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та Порядком №260, виникло з 01.06.2023.
Для встановлення наявності/відсутності у військовослужбовця права на отримання додаткової грошової винагороди необхідне документальне підтвердження проведення ним підготовки та навчання персоналу, а також наявності відповідного рівня підготовки сержантського (старшинського) та інструкторського складу.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у періоді з 25.08.2023 по 13.02.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , з 13.02.2024 - звільнений з військової служби з посади сержанта-інструктора навчальної роти школи фахової підготовки фахівців родів військ військової частини НОМЕР_1 .
У межах спірних правовідносинах позивач стверджує протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за проведення фахової підготовки фахівців родів військ Військової частини НОМЕР_8 період 21.09.2023 по 13.02.2024.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається документального підтвердження обставин проведення позивачем інструкторсько-викладацьких занять з фахової підготовки фахівців родів військ Військової частини НОМЕР_1 за період 21.09.2023 по 13.02.2024.
Суд зазначає, що пунктом 3 розділу ХХХV Порядку №260 передбачено чіткий перелік документів, якими має бути підтверджено проведення підготовки у навчальних військових частинах з тим, аби військовослужбовець набув право на виплату додаткової грошової винагороди, як особа, що займає посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах.
Позивачем до суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження проведення ним інструкторсько-викладацьких занять у військовій частині.
Матеріали справи не містять ані розпоряджень на здійснення фахової підготовки, наказу/ів командира навчальної військової частини про організацію проведення фахової підготовки, розкладу занять, журналу обліку бойової підготовки, плану-конспекту проведення занять, відомостей визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння), ані оціночних відомостей про виконання нормативів з предметів навчання, з яких би можливо було встановити, що позивач безпосередньо залучався до проведення підготовки фахівців родів військ військової частини протягом періоду з 21.09.2023 по 13.02.2024.
Відсутні в матеріалах справи і докази на підтвердження наявності у позивача базових рівнів підготовки сержантського (старшинського) та інструкторського складу.
Водночас, пунктом 4 розділу ХХХV Порядку №260 чітко визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які обіймають посади (тимчасово виконують обов'язки за посадами) інструкторського складу та які не мають відповідного рівня підготовки сержантського (старшинського) та інструкторського складу.
Позивач фактично не заперечує доводів військової частини про не підтвердження належними доказами його права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та Порядком №260.
З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин у сукупності із наданими доказами суд доходить висновку, що за відсутності доказів безпосереднього залучення позивача у проведенні інструкторсько-викладацьких занять з фахової підготовки фахівців родів військ Військової частини НОМЕР_1 протягом спірного періоду, позивач не має права на отримання додаткової винагороди.
За таких обставин, доводи позивача щодо бездіяльності відповідача у ненарахуванні та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період з 21.09.2023 по 13.02.2024 безпідставні.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова