22 вересня 2025 рокуСправа № 160/25372/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 12.08.2025 року ВП № 78282922 винесену заступником начальника Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріною Альбертівною.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ухвалою Верховного Суду від 29.07.2025 року у справі № 932/5555/23 зупинено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 14.05.2025 року до закінчення його перегляду касаційному порядку. Вказану постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 14.05.2025 року виконує відповідач у виконавчому провадженні ВП № 78282922. Оскільки виконання рішення суду було зупинено 29.07.2025 року, то були відсутні підстави для винесення відповідачем постанови 12.08.2025 року про накладення на позивачу штрафу за повторне не виконання рішення суду, виконання якого зупинено. Позивач повідомляв відповідача про наявність ухвали Верховного Суду від 29.07.2025 року у справі № 932/5555/23.
Ухвалою суду від 11.09.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; поновлено позивачу строк звернення з позовом до суду.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву; про місце розгляду справи повідомлений через систему Електронний Суд.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
На примусовому виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження ВП № 78282922, з приводу виконання виконавчого листа Дніпропетровського апеляційного суду від 04.06.2025 року № 932/5555/23, боржник: позивач, стягувач: ОСОБА_2 .
Постановою державного виконавця відповідача від 05.06.2025 року ВП № 78282922 відкрито виконавче провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2025 року у справі № 932/5555/23 зупинено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 14.05.2025 року до закінчення його перегляду касаційному порядку.
08.08.2025 року позивач через електронну пошту подав до відповідача заяву про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 78282922 через наявність ухвали Верховного Суду від 29.07.2025 року у справі № 932/5555/23.
Державний виконавець відповідача 12.08.2025 року у виконавчому провадженні ВП № 78282922 виносить дві постанови:
про накладення штрафу за повторне не виконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, якою наклав на позивача штраф у розмірі 3400 грн., та
про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського апеляційного суду від 04.06.2025 року № 932/5555/23 через наявність ухвали Верховного Суду від 29.07.2025 року у справі № 932/5555/23.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 цього Закону).
Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу до боржника є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 29.07.2025 року у справі № 932/5555/23 зупинено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 14.05.2025 року до закінчення його перегляду касаційному порядку.
Таким чином, на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, тимчасово не був зобов'язаний виконувати вимоги виконавчого документу.
Згідно п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Судом під час розгляду справи також встановлено, що державний виконавець відповідача знав про існування ухвали Верховного Суду від 29.07.2025 року у справі № 932/5555/23, оскільки позивач повідомляв державного виконавця ще 08.08.2025 року про існування вказаної вище ухвали Верховного Суду, а також враховуючи те, що державний виконавець відповідача 12.08.2025 року виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського апеляційного суду від 04.06.2025 року № 932/5555/23 через наявність ухвали Верховного Суду від 29.07.2025 року у справі № 932/5555/23.
Згідно ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам п.5 та п. 6 ч. 2 ст. 2 КАС України: прийнята недобросовісно та нерозсудливо, враховуючи те, що державний виконавець був обізнаний про існування ухвали Верховного Суду від 29.07.2025 року у справі № 932/5555/23, якою зупинено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 14.05.2025 року до закінчення його перегляду касаційному порядку, атому позивач як боржник у виконавчому провадженні тимчасово не повинен вчиняти дії з приводу виконання вимог виконавчого документу.
Суд критично оцінює довод відповідач про те, що останній встановив факт повторного не виконання вимог виконавчого документу позивачем ще 23.07.2025 року, тобто до моменту існування ухвали Верховного Суду від 29.07.2025 року у справі № 932/5555/23, оскільки оскаржувана постанова винесена вже після ознайомлення державного виконавця з вказаною вище ухвалою; державний виконавець не надав суду переконливих доказів неможливості винесення постанови про накладення штрафу на позивача у період часу з 23.07.2025 року по 29.07.2025 року.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими.
Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 139 КАС України.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . код НОМЕР_1 ) до Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ 44703621) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 12.08.2025 року ВП № 78282922 винесену заступником начальника Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріною Альбертівною.
Стягнути з Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.
Суддя С.В. Златін