22 вересня 2025 року Справа 160/26648/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 25.02.2022 по 30.10.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 30.10.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025 позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/26648/25 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За правилами ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про виплату належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі відносини врегульовані положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 160/21959/23, від 12 вересня 2024 року у справі № 380/6701/24, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
Пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, зі скасуванням карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відпали підстави для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як слідує з позовних вимог, позивачем оспорюються протиправні дії відповідача щодо обчислення грошового забезпечення з 25.02.2022 по 30.10.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Суд зазначає, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісячно, а відтак з неотриманням грошового забезпечення у належному розмірі позивачу достеменно відомо про порушення прав та інтересів.
З огляду на наведені правові норми та висновки Верховного Суду суд зазначає, що з позовними вимогами щодо обрахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30 червня 2023 року позивач мав звернутись до суду до 02 жовтня 2023 року (перший робочий день протягом трьох місяців після відміни карантину), за липень 2023 року - до 01.11.2023, за серпень 2023 року - до 01.12.2023, за вересень 2023 року - до 01.01.2024, за жовтень 2023 року - до 01.02.2024, за листопад 2023 року - до 01.03.2024, за грудень 2023 року - до 01.04.2024, за січень 2024 року - до 01.05.2024, за лютий 2024 року - до 01.06.2024, за березень 2024 року - до 01.07.2024, за квітень 2024 року - до 01.08.2024, за травень 2024 року - до 01.09.2024, за червень 2024 року - до 01.10.2024, за липень 2024 року - до 01.11.2024, за серпень 2024 - до 01.12.2024, за вересень 2024 - до 01.01.2025, за жовтень 2024 - до 01.02.2025.
Поряд з цим, до суду з такими позовними вимогами позивач звернувся лише 17.09.2025, тобто із значним пропуском строку звернення до суду.
Представником позивача адвокатом Черніковим Д.Ю. в позовних вимогах заявлено клопотання про поновлення строку.
В обґрунтування клопотання представником позивача зазначено, що відповідач при виключенні позивача зі списків особового складу не повідомив про суми, нараховані та виплачені, із зазначенням окремо кожного виду виплати. Відлік строку починається з моменту одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як того вимагає частина 1 та 2 статті 233 КЗпП.
Однак, наведені представником позивача обставини не можуть бути враховані судом з наступного.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, яким чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення прав, свобод та інтересів.
При зверненні до суду позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Суд повторно зазначає, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісячно, а відтак з неотриманням грошового забезпечення у належному розмірі позивачу достеменно відомо щодо розміру недоплаченого грошового забезпечення, тобто про порушення прав та інтересів.
В той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав та інтересів.
Доводи представника позивача про те, що строк звернення до суду позивачем не пропущений через те, що відповідач не надав письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу частини, безпідставні.
За змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, такий працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Як самостійно зазначено адвокатом, позивач продовжує військову службу, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 №272 переведений до нового місця служби.
Згідно із відомостями з військового квитка, позивач з 31.10.2024 перебуває на службі у Військовій частині НОМЕР_2 .
Отже, з позовних матеріалів не встановлено звільнення позивача з військової служби.
Представник позивача помилково ототожнює звільнення з військової служби з виключенням зі списків особового складу частини та направленням до нового місця служби.
За таких обставин, посилання представника позивача адвоката Чернікова Д.Ю. на положення ч.2 ст.233 КЗпП України не враховують спірних правовідносин.
Щодо посилань на обставини несення служби в лавах Збройних Сил України в умовах воєнного стану, суд зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.
У кожному конкретному випадку суд досліджує обставини, зазначені позивачем, у їх сукупності із наданими доказами на їх підтвердження.
Однак, позивачем не надано жодних доказів відповідному, що причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом (щодо обрахунку грошового забезпечення за період служби з 19.07.2022 по 30.10.2024) зумовлені обставинами несенням служби в умовах воєнного стану.
Посилання представника позивача на неотримання відповіді на адвокатський запит до відповідача щодо виплачених позивачу сум грошового забезпечення, не приймаються судом, оскільки звернення за правничою допомогою не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
За таких обставин, позивачем не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом.
При цьому, не применшуючи особливу заслугу військовослужбовців, які стоять на захисті Україні, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який також відтворений у ч. 3 ст. 2 та ст. 8 КАС України, які встановлюють, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, серед іншого, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому не може бути привілеїв чи надання прав конкретним учасникам судового процесу.
З огляду на викладене, клопотання представника позивача про поновлення строку звернення суду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами щодо обрахунку грошового забезпечення за період служби з 19.07.2022 по 30.10.2024, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, суд вважає за необхідне залишити її без руху.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання представника позивача адвоката Чернікова Дениса Юрійовича про поновлення строку - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
-заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами щодо обрахунку грошового забезпечення за період служби з 19.07.2022 по 30.10.2024, а також доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Бухтіярова