22 вересня 2025 рокуСправа №160/18155/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу,-
23.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Національна гвардія України у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.07.2025 року в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 95 мтд від 05.05.2025, яким зараховано до списків особового складу військової частин солдата ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України №146 о/с від 29.04.2025, яким солдата ОСОБА_1 зараховано розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з 05.05.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити з військової служби ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.02.2025 року позивача невідомі йому особи у поліцейській та військовій формі вимогою зупинили його рух, вимагали надати підтверджуючі особу документи, сказали, що позивач має сісти до них в автомобіль і прослідувати до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), буде доставленний у ІНФОРМАЦІЯ_2 для ідентифікації особи, постановки на облік і проходження військово-лікарської експертизи військово-лікарською комісією (ВЛК). Цього ж дня позивача доставили до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), там його без його заяв і згод поставили на військовий облік та суто формально провели по лікарям ВЛК і оформили рішення ВЛК як придатного до військової служби, а також виадали військовий квиток серії НОМЕР_2 , згідно розділу VI якого 20.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача знято з обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 та взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22.02.202 позивача з будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 на транспортному засобі примусово доставили до розташування ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України). 23.02.2025 позивача з розташування Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України доставили до розташування ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_4 ). У травні 2025 року позивача перевели і зарахували у списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Позивач вважає призов на військову службу протиправним. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду 24.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
26.06.2025 року представником Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив наступне. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2025 № 95 мтд, який позивач просить визнати протиправним та скасувати, солдата ОСОБА_1 (Г-182211) було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) та зарахованого наказом командувача Національної гвардії України від 29.04.2025 №146 о/с у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 05 травня 2025 року.
Таким чином вказаний наказ є розпорядчим документом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) виключно щодо зарахування позивача, як уже діючого військовослужбовця Національної гвардії України, до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ), та якого було зараховано наказом командувача Національної гвардії України від 29.04.2025 №146 о/с у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 05 травня 2025 року. Згідно оспорюваного позивачем в даній справі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 № 95 мтд, позивача, солдата ОСОБА_1 , було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) та зарахованого наказом командувача Національної гвардії України від 29.04.2025 №146 о/с У розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 05 травня 2025 року. Таким чином відповідач на законних підставах відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 29.04.2025 №146 о/с, згідно якого позивач був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , зарахував позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Виходячи з цього наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2025 № 95 мтд про зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) та зарахованого наказом командувача Національної гвардії України від 29.04.2025 №146 о/с у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 05 травня 2025 року у повній мірі відповідає нормам чинного законодавства України, прийнятий відповідальною службовою особою в межах повноважень та у спосіб, передбачені нормативно-правовими актами, зазначеними вище, а тому не підлягає скасуванню у судовому порядку.
Другий відповідач відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином через систему Електронний Суд.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
20.02.2025 року позивача доставили до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), там його поставили на військовий облік та провели ВЛК і оформили рішення ВЛК як придатного до військової служби, а також видали військовий квиток серії НОМЕР_2 , згідно розділу VI якого 20.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача знято з обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 та взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.02.2025 року позивача з будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 на транспортному засобі доставили до розташування ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України).
23.02.2025 року позивача з розташування Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України доставили до розташування ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_4 ).
Наказом командувача Національної гвардії України від 29.04.2025 року № 146 о/с позивача перемістили для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військоовї частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 05.05.2025 року № 95 мтд позивача зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види грошвого забезпечення.
Наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про призов та направлення для проходження військової служби позивача, постанова ВЛК та накази про зарахування до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України) (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) і ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_4 ) (код за ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) оспорюються у справі № 160/7351/25.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:
мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частинами 5, 7 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
За змістом положень пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України Головою Служби безпеки України.
Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 р. затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі Збройні Сили та інші військові формування).
У відповідності до пункту 15 Порядку № 560 керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних, зокрема, здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 82 Порядку № 560 визначено, що наказ про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправлення військової команди до військової частини (установи).
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з пунктом 253 Положення № 1153/2008, призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів командирами військових частин на підставі указів Президента України.
Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року за № 280, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 року за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі Інструкція № 280).
Наказом командувача Національної гвардії України від 29.04.2025 року № 146 о/с позивача перемістили для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військоовї частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 05.05.2025 року № 95 мтд позивача зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види грошвого забезпечення.
Суд зазначає, що оскаржуваний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.04.2025 №146 о/с та наказ 3102 від 05.05.2025 № 95 мтд є виконаним з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини.
Верховний Суд України в рішенні від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 роз'яснив, що призов військовозобов'язаного під час мобілізації є незворотною процедурою, тобто такою, що вже відбулася, і визнання її протиправною не призводить до поновлення попереднього становища особи. Таким чином, сам факт визнання процедури призову протиправною не звільняє від обов'язку проходити військову службу.
За змістом частини 3 статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 7 Положення № 1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Натомість, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби.
З аналізу вказаного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі слід дійти висновку, що підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів відповідачів відсутні.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності підстав для оформлення позивачу у встановленому чинним законодавством порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; позивач не належить до осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З огляду на встановлені обставини у справі та релевантні правові норми, підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваних наказів відповідачів відсутні.
Разом з тим, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити з військової служби ОСОБА_1 з підстав відсутності доказів звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За наведених обставин, суд не надає правової оцінки іншим доводам позивача, викладеним в письмових заявах, долучених до матеріалів справи, оскільки вони не стосуються змісту позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.
Керуючись ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України( АДРЕСА_3 , автодорога Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький, код ЄДРПОУ 45120935), Національна гвардія України (вул. С.Хороброго, буд. 9-А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправними висновку та наказу, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін