23 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5087/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення завданих державі збитків,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь військової частини завданих державі збитків у розмірі 21 064,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача виник борг у сумі 21 0064,91 грн, який повинен бути стягнутий згідно вимог чинного законодавства.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, пред'явлені позовні вимоги не заперечив.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2024 № 353 солдата ОСОБА_1 призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.12.2024 № 158-РС, приступив з 06.12.2024 до виконання обов'язків водія відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.12.2024 № 5840 призначене службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 , який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 з утриманням в списках особового складу НОМЕР_2 механізованого батальйону.
В ході проведення службового розслідування, яке оформлене актом службового розслідування від 17.12.2024 було виявлено переплату грошового забезпечення ОСОБА_1 . Згідно з довідкою-розрахунком від 02.08.2024 сума переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 , за період 01.10.2024 - 04.12.2024 становить 21 064,91 грн.
Відповідачем був поданий рапорт від 24.12.2024 № 46662, згідно якого військовослужбовець не заперечував про стягнення з нього суми переплаченого грошового забезпечення у розмірі 21 064,91 грн.
Підпунктом 4.3 пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.01.2025 № 99 занесено до Книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 нестачу у розмірі 21 064,91 грн по фінансово-економічній службі. Відповідно до пп. 4.4, 4.5 п. 4 даного наказу, солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності та занесено до книги обліку грошових стягнень та нарахувань грошові стягнення з солдата ОСОБА_1 в сумі 21 064,91 грн. В пп. 4.6 п. 4 наказу зазначено, що стягнення з грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 проводити щомісяця у розмірі 20 відсотків від грошового забезпечення до повного погашення стягнення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.01.2025 №18 виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , водія відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.01.2025 № 7-РС у запас за підпунктом «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я - у зв'язку з наявністю інвалідності).
У зв'язку з виключенням відповідача зі списків військової частини НОМЕР_1 подальше стягнення неможливе, а залишок до утримання складає 21 064,91 грн.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно з частиною другою статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2232-ХІІ, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі Статут ВС ЗСУ) військовослужбовці Збройних Сил України мають і права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту ВС ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту ВС ЗСУ визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26, 27 Статуту ВС ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну» відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ (далі Закон № 160-ІХ).
Відповідно до пунктів 4, 5 статті 1 Закону №160-ІХ у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення кошти були отримані відповідачем та є його додатковою винагородою за період, протягом якого відповідач був відсутній на службі без поважних причин, у зв'язку із чим був притягнутий до повної матеріальної відповідальності.
Відтак, у зв'язку із звільненням зі служби відповідача, який притягнутий до матеріальної відповідальності, та його відмовою від добровільного відшкодування шкоди, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, оскільки у цій справі задоволено позов суб'єкта владних повноважень, тому судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 422,40 грн згідно із платіжною інструкцією від 28.05.2025 №25-2909 з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про матеріальну» відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», суд
Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення завданих державі збитків, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду державі в розмірі 21 064 (двадцять одна тисячі шістдесят чотири) гривні 92 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя А.Я. Ксензюк