22 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5932/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 11.04.2025 №907510147603 про відмову у проведенні перерахунку та виплати підвищення пенсії як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) із розрахунку 25 процентів мінімальної пенсії за віком; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплачувати підвищення пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ з 04.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком. Зазначає, що має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII, у зв'язку з чим звернулася до органу Пенсійного фонду із відповідною заявою, однак рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 11.04.2025 №907510147603 їй протиправно відмовлено у виплаті такого підвищення.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ПФУ в Харківській області позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. Зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області 04.04.2025 із заявою щодо призначення надбавки члена сім'ї репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано, однак надані до заяви документи свідчать про відсутність права на перерахунок, оскільки згідно з наданим висновком Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілою від репресій, заявниця визнана потерпілою від репресій як дитина репресованої особи, яка народилася на засланні під час перебування репресованої особи на засланні, тобто не була примусово виселена з місця проживання у зв'язку із засудженням її батька. Відтак, оскільки позивач не була виселена, а народилася на спецпоселенні, а пунктом «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ не передбачено встановлення підвищення до пенсії дітям, які народилися і знаходилися на спецпоселенні разом з батьками, тому відсутні підстави для встановлення їй підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-ХІ.
Відповідач ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву позовних вимог також не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на правомірність рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 11.04.2025 №907510147603, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступне.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.05.1972, ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище позивача) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Андрюшино Нижньотавдинського району Тюменської області та її батьком є ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.08.1977 позивач у зв'язку із укладенням шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
Висновком Національної комісією з реабілітації від 19.12.2024 про визнання особи потерпілою від репресій встановлено, що відповідно до копії довідки про реабілітацію від 16.12.1992, батько позивача ОСОБА_3 , 1931 р.н., як учасник УПА був засуджений до покарання у виправно-трудовому таборі. 10.07.1954 достроково звільнений та направлений на спецпоселення в Тюменську область, а звільнений зі спецпоселення 25.05.1958, реабілітований 16.12.1992. Згідно з копією свідоцтва про народження, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Тюменській області та дійсно є донькою ОСОБА_3 .
У зв'язку з вище викладеним, Національною комісією з реабілітації встановлено, що ОСОБА_5 , 1955 р.н., підлягає визнанню потерпілою від репресій відповідно до пункту 2 статті 1-3 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» як дитина репресованої особи, яка народилася на засланні під час перебування репресованої особи на засланні.
Згідно з посвідченням №4 від 24.03.2025 ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації встановлені Законом України Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
04.04.2025 позивач звернулася ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії та встановлення їй підвищення 25% мінімальної пенсії за віком, як члену сім'ї репресованої особи відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ.
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Харківській області та рішенням якого від 11.04.2025 №907510147603 ОСОБА_1 відмовлено у встановленні підвищення відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ. При цьому у вказаному рішенні зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не була примусово переселена разом із сім'єю, а є дитиною репресованих батьків, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 на засланні під час перебування батьків на засланні, а також відсутні відомості про факт застосування репресій саме до неї, тому право на встановлення підвищення до пенсії як члену сім'ї репресованої особи, яку було примусово переселено, репресовано, а згодом реабілітовано, відсутнє.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Нормою статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон № 962-XII, в редакції, чинній на час реабілітації батька позивача) визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:
- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";
- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;
- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою. Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2353-ХІІ).
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необгрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII (далі - Закон № 2235) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Так, серед іншого, змінено назву Закону на «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону № 962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».
Зміни набули чинності 05.05.2018.
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом № 962-ХІІ.
За визначеннями, наведеними у статті 1-1 цього Закону:
вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР;
заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення;
репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом;
члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю і були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 № 962-XII (зі змінами і доповненнями) реабілітованими визнаються особи: 1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; 2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; 3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; 4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; 5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Відповідно до статті 1-3 Закону № 962-XII (зі змінами і доповненнями) потерпілими від репресій визнаються:
1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою;
2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена;
3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов'язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.
Статтею 4 Закону № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Суд зазначає, що висновком Національної комісією з реабілітації від 19.12.2024 про визнання особи потерпілою від репресій встановлено, що відповідно до копії довідки про реабілітацію від 16.12.1992, батько позивача ОСОБА_3 , 1931 р.н., як учасник УПА був засуджений до покарання у виправно-трудовому таборі. 10.07.1954 достроково звільнений та направлений на спецпоселення в Тюменську область, а звільнений зі спецпоселення 25.05.1958, реабілітований 16.12.1992. Згідно з копією свідоцтва про народження, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Тюменській області та дійсно є донькою ОСОБА_3 .
У зв'язку з вище викладеним, Національною комісією з реабілітації встановлено, що ОСОБА_5 , 1955 р.н., підлягає визнанню потерпілою від репресій відповідно до пункту 2 статті 1-3 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» як дитина репресованої особи, яка народилася на засланні під час перебування репресованої особи на засланні.
Даний висновок та відомості про народження позивача вказують на те, що позивач ОСОБА_1 є членом сім'ї репресованої особи та є потерпілою від репресій відповідно до пункту 2 статті 1-3 Закону №962-XII.
У постанові від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23 Верховний Суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про належність до членів сімей, яких було примусово переселено, дітей, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю та наявність у таких дітей права на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII.
Підсумовуючи вище викладене, суд зазначає, що батько позивача ОСОБА_3 знаходився на спецпоселенні у період з 10.07.1954 по 25.05.1958 та у нього ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька, ОСОБА_1 , яка на час здійснення репресій проживала зі своїм батьком, репресованою особою однією сім'єю, в тому числі проживала у спецпоселенні, куди сім'ю було переселено примусово та відповідно до статті 1-3 Закону N 962-XII позивач є потерпілою від репресії, оскільки є дитиною репресованої особи, яка народилися на засланні.
Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", крім надбавок, передбачених пунктами "в"-"д" частини першої статті 21 зазначеного Закону. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із пунктом «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 відсотків, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 (далі - Постанова №654) визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі - 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Згідно зі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону №1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону №1058-IV, згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 23.07.2020 №446/1539/16-а, від 09.04.2020 у справі №446/1525/16-а, від 04.03.2020 у справі №446/1566/16-а, від 16.01.2020 у справі №446/1535/16-а, від 24.10.2019 у справі №446/1526/16-а, від 02.10.2019 у справі №446/1542/16-а та є незмінною і на даний час.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 25 відсотків мінімальної пенсії за віком як члену сім'ї репресованої особи.
За таких обставин рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 11.04.2025 №907510147603 про відмову ОСОБА_1 у встановленні підвищення відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі Порядок №22-1, зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Так у межах спірних правовідносин заява позивача про перерахунок пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 11.04.2025 №907510147603.
Необхідно зазначити, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
З огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у цій справі є саме ГУ ПФУ в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача та прийняв рішення від 11.04.2025 №907510147603 про відмову у перерахунку пенсії - встановленні підвищення відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-ХІІ.
Натомість ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку відповідати за цим позовом. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області буде здійснювати позивачу виплату пенсії після її перерахунку.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені передчасно.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки за перерахунком пенсійної виплати позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області 04.04.2025, то перерахунок її пенсії необхідно проводити з 01.04.2025.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, беручи до уваги повноваження суду, визначені у статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 11.04.2025 №907510147603 та зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2025 перерахунок пенсії, встановивши їй підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в Харківській області судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 807,46 грн., сплачений квитанцією від 13.06.2025 в розмірі968,96 грн.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.04.2025 №907510147603.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2025 перерахунок пенсії, встановивши підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 807,46 грн. (вісімсот сім грн. 46 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344).
Суддя О. О. Андрусенко