22 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5505/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 24.02.2025 №033050011431 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, починаючи з 23.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2025 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, однак рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 24.02.2025 №033050011431 їй відмовлено у призначенні такої пенсії з підстав відсутності у неї необхідного страхового стажу (не менше 28 років).
Із таким рішенням позивач не погоджується й зазначила, що відповідачем-2 протиправно не зараховано до трудового стажу періоди її навчання та роботи з 01.09.1985 по 17.07.1987, з 01.09.1988 по 02.03.1989, з 16.03.1989 по 09.08.1989, оскільки до заяви про призначення пенсії вона долучила свідоцтво про шлюб, яким підтверджено зміну її прізвища після укладення шлюбу з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». Також вважає безпідставним посилання відповідача-2 на порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників в частині не зазначення дати видачі свідоцтва про шлюб, так як, на її думку, така помилка не впливає на трудовий стаж та призначення пенсії, оскільки дані відомості внесені до її трудової книжки і всі інші роки трудового стажу, які зазначені саме в цій трудовій книжці зараховані, а тому вибірковість у зарахуванні трудового стражу з боку відповідача є надуманим. Крім того, період роботи з 02.01.1991 по 03.10.1994 чітко підтверджується записами у трудовій книжці, тому такий безпідставно не зарахований до її страхового стажу. Враховуючи вищенаведене позивач зазначила, що наявне у неї посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи надає їй право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. Так, зазначив, що на момент звернення позивач досягла віку 55 років, а її страховий стаж склав 22 років 01 місяці 05 днів. При цьому, долученою до заяви довідкою від 27.12.2024 № 1467, виданою Великоглушанським старостинським округом Камінь-Каширської міської ради Волинської області підтверджується, що позивач проживала та була зареєстрована з 14.10.1987 по 26.01.1995 в селі Велика Глуша Камінь-Каширського району Волинської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Відтак, оскільки позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення, в тому числі станом на 01.01.1993, лише 07 років 03 місяці 13 днів (при цьому початкова величина зниження пенсійного віку їй не встановлюється), а тому ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку на 3 роки. Однак, на час звернення позивач не досягла віку, з якого може бути їй призначено вказаний вид пенсії - 57 років, та у неї відсутній необхідний страховий стаж передбачений, статтею 26 Закону № 1058-IV, тому вважає рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 24.02.2025 №033050011431 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII правомірним.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ПФУ в Тернопільській області позовних вимог теж не визнав, посилаючись на те, що право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону №796-XII у ОСОБА_1 на даний час відсутнє. Так, зазначив, що з моменту аварії по 31.07.1986 позивач не проживала/не працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, тому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки не застосовується, а додаткове зниження величини пенсійного віку на 1 рік за повних 2 роки проживання або роботи складає 3 роки (період з 14.10.1987 по 26.01.1995 складає 07 років 03 місяці 13 днів). Право на дострокову пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 3 роки позивачка набуде при досягненні 57 років та при наявності необхідного страхового стажу 31 рік (оскільки право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років, то з урахуванням зменшення кількості років стажу позивачки на 3 роки, необхідний страховий стаж становить 31 (34-3) рік). З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 15).
23.01.2025 ОСОБА_1 у віці 54 роки звернулася із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Рішенням ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 30.01.2025 №033050011431 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, зазначивши, що вона матиме право на пенсійну виплату після досягнення 57 років за умови надання додаткових документів (а.с. 14).
17.02.2025 ОСОБА_1 повторно подала заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, додавши документи згідно з розпискою-повідомленням (а.с. 10).
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Тернопільській області, яким і прийнято рішення від 24.02.2025 №033050011431 про відмову в призначенні пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 22 роки 01 місяць 05 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1985 по 17.07.1987 в ПТУ-13 м. Нововолинська згідно довідки №642/2024 від 23.12.2024, виданою комунальним закладом професійної освіти «Нововолинський центр професійної освіти», оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних; період навчання з 01.09.1988 по 02.03.1989 в магазині-школі Любешівської райспоживспілки згідно довідки №14 від 07.02.2025, виданої Любешівською споживспілкою, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »; період роботи з 16.03.1989 по 09.08.1989 згідно довідки №1 від 10.02.2025, виданої Велико-Глушанським споживчим товариством, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »; період роботи з 02.01.1991 по 03.10.1994 згідно довідки №3 від 10.01.2025, оскільки відсутня інформація про перейменування організації; трудову книжку серії НОМЕР_2 , дата видачі 15.03.1989, оскільки запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » здійснено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, не зазначена дата видачі свідоцтва про шлюб, а свідоцтво про шлюб не надано; період догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки наказ про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відсутній. Оскільки з моменту аварії по 31.07.1986 позивач не проживала/не працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки не застосовується. Додаткове зниження величини пенсійного віку на 1 рік за повних 2 роки проживання або роботи (період з 14.10.1987 по 26.01.1995 складає 07 років 03 місяці 13 днів), право на дострокову пенсію за віком позивач набуває із зниженням пенсійного віку на 3 роки при досягненні 57 років та при наявності необхідного страхового стажу 31 рік. Таким чином, право ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-ХІІ на даний час відсутнє (а.с. 12).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.
За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23).
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2024 за №1/41346), які набрали чинності 15.02.2024, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Верховний Суд у постановах від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, від 18.03.2025 у справі №460/27065/23 зазначив, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема «якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років».
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачу Волинською обласною державною адміністрацією 06.12.1993 було видано посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3) як такій, що постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення.
Довідкою Великоглушанського старостинського округу Камінь-Каширської міської ради Волинської області від 27.12.2024 № 1467, яку було надано разом із заявою про призначення пенсії від 17.02.2025, підтверджено, що позивач ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 - з 28.11.1970 по 01.09.1985, з 14.10.1987 по 19.03.1992, та по АДРЕСА_2 - з 19.03.1992 по 26.01.1995. Довідка видана на підставі погосподарських книг села Велика Глуша, №3, №6.
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 село Велика Глуша Любешівського (на даний час Камінь-Каширського) району Волинської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Як зазначалось вище, у спірних правовідносинах для визначення права позивача на застосування положень статті 55 Закону №796-XII період проживання (праці) у зоні гарантованого добровільного відселення слід обраховувати, починаючи з 26.04.1986.
Відтак довідка органу місцевого самоврядування - Великоглушанського старостинського округу Камінь-Каширської міської ради Волинської області від 27.12.2024 № 1467 підтверджує факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення 7 років 03 місяці 13 днів (з 14.10.1987 по 26.01.1995).
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.03.1989 позивач з 01.11.1994 була прийнята в члени КСП «Дружба» Турійського району Волинської області на роботу доярки (а.с. 19). А згідно паспорту громадянина України (а.с. 7-8) ОСОБА_1 з 26.09.1997 має зареєстроване місце проживання у селі Купичів Турійського району Волинської області (а.с.16-18). При цьому варто зауважити, що населені пункти Турійського району Волинської області не віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд зазначає, що однією з обов'язкових умов для призначення пенсії на умовах статті 55 Закону №796 є досягнення особою відповідного віку.
Тобто, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка із заявою про призначення пенсії звернулася у віці 54 роки (17.02.2025), пенсія може бути призначена у разі наявності підстав для зниження віку на 6 років.
Позивач у період з 26.04.1986 (з моменту аварії на ЧАЕС) по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення не проживала та не працювала (у позовній заяві позивач підтвердила, що з 01.09.1985 по 17.07.1987 навчалася в ПТУ-13 м. Нововолинськ), а тому не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
За таких обставин у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 2 повних років проживання, роботи, тобто, у даному випадку на 3 роки за період постійного проживання протягом 7 років (кожних 2 роки зараховуються за рік зниження віку).
Отже, пенсійний вік (60 років) для ОСОБА_1 підлягає зменшенню на 3 роки, тобто 57 років.
Разом з тим, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії, їй виповнилося 54 роки, що вказує на передчасність звернення про призначення пенсії.
Таким чином, оскільки наданими позивачем доказами не підтверджено постійне проживання (роботи, навчання) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом необхідного часу для зниження пенсійного віку на 6 років, то відсутні підстави для висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 24.02.2025 №033050011431 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у віці 54 роки.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у справах такої категорії, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17.
Суд повторює, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ. Незарахування до страхового стажу окремих періодів роботи, навчання, відпустки (з 01.09.1985 по 17.07.1987, з 01.09.1988 по 02.03.1989, з 16.03.1989 по 09.08.1989, з 02.01.1991 по 03.10.1994, з 01.01.2004 по 31.12.2004) хоч і вплинуло на прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії, але першочерговою умовою для прийняття рішення є факт досягнення особою відповідного віку, яка у випадку позивача не виконується (не підтверджена документально). Питання зарахування періодів роботи до страхового стажу буде повторно розглядатись під час вирішення питання про призначення пенсії (у випадку повторного звернення позивача для вирішення питання про призначення пенсії за віком у разі надання документів, які підтверджують умови зниження пенсійного віку на необхідну кількість років на підставі Закону №796-XII).
З огляду на наведені положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, за встановлених у справі обставин, суд дійшов переконання про відмову у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 24.02.2025 №033050011431 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, починаючи з 23.01.2025.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідача відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769).
Суддя О. О. Андрусенко