22 вересня 2025 р. Справа № 120/9034/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
30.06.2025 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) до Липовецької міської ради (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 2163 від 23.12.2024 щодо розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1688 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту);
- зобов'язання відповідача виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 в частині обов'язковості врахування висновку суду щодо розгляду клопотання про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1688 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Ухвалою суду від 04.07.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачу встановлено 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме уточнення формулювання прохальної частини позовної заяви та чіткого визначення похідної вимоги, пов'язаної із зобов'язанням відповідача вчинити певні дії.
28.07.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просить суд:
- скасувати рішення Липовецької міської ради № 2163 від 23.12.2024 щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1688 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту);
- забезпечити належне виконання відповідачем рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022, ухваленого на користь ОСОБА_1 .
Вказані позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 у справі № 120/4021/22 Липовецьку міську раду було зобов'язано розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1688 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та прийняте відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.
Оскільки відповідач проявляв бездіяльність щодо розгляду цього питання, у серпні 2024 року позивач подав до органу державної виконавчої служби заяву про примусове виконання вищевказаного судового рішення.
Рішенням 79 сесії 8 скликання Липовецької міської ради від 23.12.2024 № 2163 у затвердженні відповідного проекту землеустрою було відмовлено. При цьому зі змісту рішення вбачається, що така відмова обґрунтована з посиланням на дію правового режиму воєнного стану положення пункт 27 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та встановлену законом заборону в умовах дії воєнного стану щодо безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у приватну власність.
Позивач із зазначеним рішенням не погоджується, вважає його протиправним і таким, що свідчить про невиконання рішення суду від 08.09.2022 у справі № 120/4021/22, яке набрало законної сили.
Ухвалою суду від 04.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду з відкриттям провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні).
18.09.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 у справі № 120/4021/22 про зобов'язання Липовецької міської ради розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1688 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), на 79 сесії 8 скликання, яка відбулася 23.12.2024, Липовецькою міською радою було прийнято рішення про надання позивачу відмови у затвердженні вказаного проекту землеустрою.
Відповідач наголошує на тому, що в силу заборони, встановленої підпунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, на час воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Відповідач вважає, що діяв правомірно та законних прав позивача не порушив, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті від сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, закон гарантує громадянам України право на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Згідно з пунктами "а", "б" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як визначено пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами другою статті 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт "в" частини третьої статті 116 ЗК України).
Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Правовий статус відповідних рад визначається Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Частинами першою та другою статті 59 Закону № 280/97-ВР установлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на його пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, аналізуючи в сукупності норми ч. 9 ст. 118 ЗК України та ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, суд зазначає, що при вирішенні клопотання громадянина про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місцевої ради виникає обов'язок розглянути таке клопотання у передбачений законом строк (протягом двох тижнів з дня отримання проєкту) і прийняти одне з наступних рішень: 1) про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; 2) про відмову у передачі земельної ділянки у власність; 3) про залишення відповідного клопотання без розгляду.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 у справі № 120/4021/22, з урахуванням ухвали від 10.01.2024 про виправлення описки, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною бездіяльність Липовецької міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою проекту щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1688 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов'язано Липовецьку міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1688 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог, зокрема в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити відповідний проект землеустрою, відмовлено.
Вказане судове рішення в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.
Водночас цим рішенням було встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькй області №2-17807/15-19-СГ від 04.10.2019 позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою проекту щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1689 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
На підставі вказаного наказу ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено відповідний проект.
В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з клопотанням про затвердження зазначеного проекту землеустрою. Це питання розглядалось на 24 чергової сесії 8 скликання від 18.11.2021, 25 чергової сесії 8 скликання від 10.12.2021 та 28 чергової сесії 8 скликання від 21.01.2022, за яким, зокрема, відповідачем за результатами відкритого поіменного голосування щодо затвердження проекту землеустрою позивача усього проголосувало 22 депутати, з них "за" - 8, "проти" - 0, "утрималось" - 14, "не голосувало" - 1, відтак рішення не прийнято.
Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивач наприкінці травня 2022 року звернувся до суду.
Отже, можливо констатувати, що спірні правовідносини між сторонами, пов'язані з бездіяльністю Липовецької міської ради щодо затвердження ОСОБА_1 проекту щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1689 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, виникли до введення в Україні воєнного стану внаслідок військової агресії російської федерації 24.02.2022.
Утім, Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, починаючи з 7 квітня 2022 року і до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
При цьому суд вважає, що в період дії воєнного стану зазначена заборона є самостійною правовою підставою для прийняття суб'єктом, уповноваженим на розгляд відповідного клопотання, рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яке неодмінно супроводжується передачею відповідної земельної ділянки у власність.
Суд наголошує на тому, що приписи підпункту 5 пункт 27 розділу X ЗК України мають імперативний характер і містять юридичний обов'язок компетентних органів влади та їх посадових осіб утриматися від вчинення певних дій (прийняття рішень), а якщо точніше - встановлюють пряму заборону на їх вчинення (прийняття) з відповідними юридичними наслідками за їх недотримання.
При цьому суд також бере до увагу правову позицію, викладену у постанові КАС ВС від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22.
У вказаному рішенні зазначено, що з огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Крім того, колегія суддів Верховного Суду констатувала, що чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X "Перехідних положень" ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, оскільки оскаржуване рішення відповідача ґрунтується саме на імперативних вимогах Закону України від 24.03.2022 № 2145-XI, суд доходить висновку, що таке рішення прийняте правомірно і з дотриманням вимог законодавства.
Водночас суд відхиляє доводи позивача про неможливість застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що рішення № 2163 від 23.12.2024 було прийняте Липовецькою міською радою в умовах дії воєнного стану та чинності заборони, встановленої Законом України від 04.03.2022 № 2145-IX та пп. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відтак суд погоджується з тим, що Липовецька міська рада, приймаючи щодо позивача спірне рішення № 2163 від 23.12.2024, діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу "Перехідні положення" ЗК України, оскільки не вправі була вчиняти інших альтернативних дій, зважаючи на встановлену законом заборону.
Крім того, помилковими суд вважає твердження позивача про неврахування відповідачем під час прийняття вказаного рішення висновків суду, наведених у рішенні від 08.09.2022 у справі № 120/4021/22.
Як видно зі змісту цього судового рішення, суд надав оцінку спірним правовідносинам з урахуванням їх виникнення до запровадження в Україні воєнного стану та дійшов висновку, що Липовецька міська рада допустила протиправну бездіяльність, не розглянувши клопотання позивача, які неодноразово подавалися на адресу відповідача 18.11.2021, 10.12.2021 та 21.01.2022, про затвердження проекту щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522280300:03:000:1689 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
Разом з тим при вирішенні справи суд не застосовував положення Закону № 2145-IX та пп. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК України, який на час дії воєнного стану встановлено заборону на безоплатну передачу у приватну власність земель державної або комунальної власності.
Також суд не відстрочував виконання вказаного рішення до закінчення (припинення) воєнного стану, тоді як, у свою чергу, позивач теж не звертався з відповідною заявою ані до суду, ані до відповідача, а навпаки, наполягав на розгляді його клопотання по суті, про що свідчить пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок виконати рішення суду, яке набрало законної сили та повторно розглянути заяву позивача з прийняттям відповідного рішення в межах своїх повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства.
На виконання вищезазначеного рішення суду Липовецька міська рада рішення від 23.12.2024 № 2163, яким позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, кадастровий номер 0522280300:03:000:1689.
Підставою для прийняття такого рішення стали норми Закону України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", якими до припинення (скасування) воєнного стану в Україні впроваджено заборону на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Водночас суд зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства, про що вже зазначено судом раніше, при вирішенні клопотання громадянина про затвердження проекту землеустрою у відповідача виник обов'язок прийняти одне з наступних рішень: 1) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; 2) про відмову у передачі земельної ділянки у власність; 3) про залишення відповідного клопотання без розгляду. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Вказаний обов'язок відповідача щодо прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача також підсилювався тягарем виконання рішення суду, за невиконання якого законом встановлена відповідальність, в тому числі кримінальна.
Таким чином, оскільки відповідач на виконання судового рішення повторно розглянув клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняв за наслідками його розгляду рішення про відмову у його затвердженні з урахуванням імперативних вимог Закону України від 24.03.2022 № 2145-XI, суд доходить висновку, що таке рішення прийняте правомірно і з дотриманням вимог законодавства.
Разом з тим, на думку суду, це не позбавляє можливості позивача повторно звернутися до відповідача з таким клопотанням, в якому, зокрема, самостійно запропонувати Липовецькій міській раді здійснити його розгляд після завершення воєнного стану, або ж подати відповідне клопотання вже після припинення режиму воєнного стану та відновлення повноважень відповідача на вирішення питань щодо передачі комунальних земель у приватну власність.
Щодо тверджень позивача про незабезпечення відповідачем належного виконання рішення суду від 08.09.2022 у справі № 120/4021/22, то такі суд визнає помилковими.
Вказаним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Липовецької міської ради щодо розгляду по суті клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та зобов'язано відповідача розглянути відповідне клопотання з прийняттям за наслідками його розгляду рішення. При цьому суд не покладав на відповідача обов'язку прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, так само як не зробив висновків щодо наявності підстав для його затвердження.
Суд зауважує, що суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 295/13613/16-а, від 26 травня 2020 року у справах № 522/5265/17, № 522/1828/17.
Відтак, якщо позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень-відповідач у справі № 120/4021/22 не виконує або неналежним чином виконує рішення суду від 08.09.2022, позивач вправі ініціювати заходи судового контролю за виконанням судового рішення в порядку, визначеному ст.ст. 381-383 КАС України, а не ініціювати вирішення нового публічного-правового спору з метою спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Згідно із ст.ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Отже, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач не має права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Липовецька міська рада (код ЄДРПОУ 04325957, місцезнаходження: вул. Василя Липківського, буд. 30, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500).
Повне судове рішення складено 22.09.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович