22 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 643/3668/24
провадження № 22-ц/818/5000/25
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді - Пилипчук Н.П.,
суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 січня 2025 року, -
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 січня 2025 року задоволено позовні вимоги, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 21 квітня 2017 року Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області, запис № 299. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
На рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, поділу, обтяження чи зміни права власності на квартиру до ухвалення остаточного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з п.п. 1, 2, 3, 4, 10 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходятьсяу нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання ; інші заходи у випадках, передбачені законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Враховуючи вищезазначені положення закону судова колегія не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки між сторонами виник немайновий спір з приводу розірвання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбу.
Квартира АДРЕСА_1 не є предметом дійсного спору і навіть у разі задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволені позову питання щодо майнових прав позивача або відповідачки на зазначену квартиру вирішено не буде.
Враховуючи, що між сторонами виник немайновий спір - заявлене представником позивачки клопотання про забезпечення позову не є співмірним з заявленим позовом і тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 368 ЦПК України, суд -
Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова