Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/1805/25
Провадження № 2/552/1368/25
іменем україни
19.09.2025 Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Резніченко О.С.,
за участю
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Колотій С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про визнання неправомірними дій, -
Позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 11.09.2025 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачу надані послуги з постачання теплової енергії в квартиру АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2020 по 01.02.2025 існує заборгованість в розмірі 95825,02 грн.
Також вважає, що відповідач має сплатити індекс інфляції та 3 відсотки річних.
В своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за отримані послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в розмірі 108693,69 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.03.2025 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала.
07.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати неправомірними дії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» по нарахуванню споживачу ОСОБА_1 нарахованої оплати та відсутність обов'язку з ОСОБА_1 сплачувати заборгованість в розмірі 143690,32 грн.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , між позивачем та ОСОБА_2 , який був чоловіком ОСОБА_1 , в 2019 році був укладений договір про наданням послуг з теплопостачання терміном на 2 роки.
В 2020 році в будинку здійснено ремонт, після чого опалювальні труби та батареї перестали пропускати тепло в квартиру, але нарахування за послуги продовжували надходити.
Відповідач вказувала, що неодноразово зверталася до ЖЕО № 2 щодо вжиття заходів по забезпеченню необхідного температурного режиму в квартирі АДРЕСА_1 . Також зі зверненнями зверталася до Полтавської місцевої прокуратури, Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради, направляла акти-претензії.
Вважає, що термін договору від 10.06.2019 закінчився, про своє небажання продовжувати строк його дії подала позивачу заяву від 01.07.2021, також зверталася з заявами про необхідність від'єднання квартири АДРЕСА_1 . З жовтня 2021 року стала опалювати свою квартиру електроприладами.
В зустрічній позовній заяві просила визнати протиправними дії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» по нарахуванню споживачу ОСОБА_1 по об'єкту: квартира АДРЕСА_1 нарахованої як оплати отриманих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, і відсутність обов'язку у ОСОБА_1 сплачувати заборгованість в сумі 143690,32 грн, нараховану як оплату послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22.04.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» прийнято до спільного розгляду з позовними вимогами ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
28.04.2025 до суду надійшов відзив ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , який обґрунтований тим, що між сторонами по справі з 01.12.2021 вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Також позивач вказував, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлялося, що причиною зниження температури повітря у квартирі АДРЕСА_1 є самовільне зменшення витрати теплоносія на систему опалення житлового будинку мешканцями.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 за зустрічними позовом просив відмовити повністю.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24.06.2025 закрито підготовче провадження в даній справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.
Представник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просив проводити розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті відповідач та представник відповідача підтримали вимоги за зустрічною позовною заявою та просили відмовити в задоволенні позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Суд, заслухавши представника відповідача та відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в період з01.10.2020 по 01.02.2025 надавав послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , але плата за послуги за вказаний період, що є предметом судового розгляду, не вносилася, заборгованість за вказаний період існує в розмірі 95825,02 грн.
При цьому розрахунок вартості послуг відповідає затвердженим тарифам.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та у встановленому законом порядку зареєструвала своє постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 162 ЖК України передбачено обов'язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та має зареєстроване місце проживання за вказаною адресою, вона є споживачем послуг позивача в розумінні норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до відповідача про стягнення заборгованості заявлено обґрунтовано.
При вирішенні питання щодо стягнення 3 % річних та розрахованої суми інфляції суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.
З відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" заборгованість за отримані послуги за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.10.2020 по 01.02.2025 в розмірі 95825,02 грн, індекс інфляції 10339,83 грн, 3 % річних в сумі 2528,84 грн, а всього - 108693 грн 69 коп.
При вирішенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 судом встановлено наступне.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Верховний Суд неодноразово зауважував, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, така правова позиція суду не є новою, із цього питання існує стала і незмінна судова практика, у тому числі Верховного Суду України, від якої Велика Палата Верховного Суду не відступала.
Зокрема, розглядаючи справу у № 487/955/18, ВС нагадав, що у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 1706цс15 зазначено, що «відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг із постачання тепла. Оскільки відповідачі відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню».
Також ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 липня 2020 року в справі № 554/946/18 (провадження № 61-44416св18) зроблено висновок, що «єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено».
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1192цс15 зазначено, що «підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином КП «Ізмаїлтеплокомуненерго» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання». Установивши, що в справі, яка переглядається, позивач не дотримався встановленої процедури, здійснивши самовільне відключення від мережі централізованого опалення та не надавши акт міжвідомчої комісії про надання дозволу відключення житлового будинку в цілому від централізованого опалення, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для припинення нарахування позивачеві оплати за постачання теплової енергії.
Оскільки квартира АДРЕСА_1 відключена від системи централізованого теплопостачання самовільно, за відсутності дозволу на відключення житлового будинку в цілому від централізованого опалення, таке відключення не може бути підставою для звільнення від оплати за послуги.
З цих підстав зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про те, що в 2020 році було здійснено ремонт у будинку АДРЕСА_3 та опалювальні труби та батареї перестали пропускати тепло у квартиру ОСОБА_1 не спростовують обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Натомість, будь-які заходи з реконструкції системи опалення багатоквартирного житлового будинку, роботи щодо удосконалення обладнання та утеплення будинку, є заходами щодо майна, яке відноситься до спільного майна власників багатоквартирного будинку, вирішення питання про проведення таких заходів належить до компетенції зборів співвласників будинку, одним із яких є відповідач ОСОБА_1 , а не до компетенції позивача в даній справі.
Як встановлено судом, позивачем ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» послуги з теплопостачання до будинку по АДРЕСА_3 подаються, разом з тим, мешканцями будинку здійснено самовільне обмеження витрати теплоносія на будинок шляхом прикриття запірної арматури. Окрім того, запірна арматура заблокована встановленими мешканцями будинку замками.
У преамбулі Закону України "Про теплопостачання" визначено, що цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
За змістом статті 1 цього Закону "Визначення термінів" :
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Аналіз наведених вище визначень дає підставою дійти висновку про те, що обов'язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії у розумінні цього Закону може бути особа (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
Квартира АДРЕСА_4 , власником якої є відповідач, розташована в багатоквартирному будинку в АДРЕСА_3
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).
Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).
Згідно із Законом № 2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023.
Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем; фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону № 2189-VІІІ (у редакції змін внесених Законом № 1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон № 2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі.
Відповідні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20; від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі № 908/710/23.
В даній справі судом встановлено, що позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відповідач опублікував індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Натомість, співвласники багатоквартирного будинку в м. Полтава, вул. Івана Нечуй-Левицького, 3 не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного законодавством, відповідно має місце укладенні індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Має місце фактичне акцептування відповідачем умов Типового індивідуального договору, шляхом отримання таких послуг.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності.
За нормами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Як встановлено судом, позивач з даним позовом звернувся до суду 11.03.2025 та позовні вимоги пред'явлені за період з 01.10.2020.
Попередньо позивач 12.08.2024 звертався до суду з заявою про видачу судового наказу, яку було задоволено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», а саме 04.09.2025 року (через три місяці з дня, наступного за днем опублікування цього Закону), відновлено перебіг строків позовної давності, які діяли до введення воєнного стану.
Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при звернення до суду з позовом було сплачено суму судового збору в розмірі 3028 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Понесені відповідачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" суму заборгованості за послуги теплопостачання, отримані за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.10.2020 по 01.02.2025 в розмірі 95825,02 грн, індекс інфляції 10339,83 грн, 3 % річних в сумі 2528,84 грн, а всього - 108693 грн 69 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про визнання неправомірними дій відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" понесені судові витрати в розмірі 3028 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", місцезнаходження 36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код 03338030;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 23.09.2025.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко