Справа № 525/561/25
Провадження № 2/525/353/2025
22.09.2025 селище Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Прасол Я.В.,
секретаря судових засідань Корж Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Малофєєв Артем Іванович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
20.05.2025 до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Малофєєвим А.І., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 18.09.2020 між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що причиною розпаду шлюбу стало повне відчуження, відсутність порозуміння та взаємної підтримки. Сторони тривалий час не проживають спільно, не ведуть спільного господарства, відносини фактично припинені. Вважає, що шлюб остаточно зруйнований. Відповідач не бере участі в утриманні дитини, яка постійно проживає з матір'ю. На підставі викладеного, позивач просить шлюб розірвати та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
23.05.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі та перше судове засідання призначено на 16.06.2025, роз'яснено сторонам порядок та строки подання заяв по суті справи (а.с. 17). Розгляд справи неодноразово відкладався з поважних причин.
07.08.2025 судом були витребувані додаткові докази по справі (а.с. 49). 15.08.2025 докази надійшли на адресу суду (а.с. 57-58).
У судове засідання 22.09.2025 усі учасники судового розгляду не з'явилися. Представник позивача подав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, просив задовольнити позовні вимоги (а.с. 29-30, 46, 57).
Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі не заперечує проти їх задоволення (а.с. 44).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що сторони перебувають в шлюбі з 18.09.2020, шлюб зареєстрований Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1423, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.10.2020 (а.с. 6).
Згідно акту фактичного проживання громадянки ОСОБА_1 №02-14-997 від 14.08.2025 складеного депутатами Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зареєстрована, але фактично проживає разом із своєю донько ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Комісією також з'ясовано, що ОСОБА_1 самостійно утримує свою доньку та забезпечує її всім необхідним для виховання та навчання (а.с. 58).
Статтею 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ст. 21 СК України шлюб є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
За нормою ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 08.11.2018 у справі №569/458/18, незгода будь-якого зі сторін подружжя продовжувати сімейні відносини є підставою для визнання права такої особи вимагати розірвання шлюбу.
Згідно частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів суд виходить із того, що відповідач має обов'язок за законом утримувати свою неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до вимог Закону розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до положень частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок утримувати неповнолітніх дітей є рівною мірою обов'язком, як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Із урахуванням установлених судом обставин, зважаючи на те, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинились, часу для примирення сторони не просили, сім'я сторін розпалась остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з подружжя, відповідач визнав позов, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до переконання, що шлюб між сторонами слід розірвати. Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання дитини, кошти на її утримання (аліменти) мають стягуватися за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу про розірвання шлюбу. У частині заявленої позовної вимоги про стягнення аліментів позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Таким чином, оскільки суд прийшов до переконання про задоволення заявленого позову, підлягає стягненню з відповідача 50% судового збору сплаченого позивачем про зверненні до суду, решта 50% підлягають поверненню позивачу з державного бюджету. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 21, 105, 110, 112, 113, 180, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282, 284 ЦПК України,
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований 18 вересня 2020 року Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1423, розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 залишити прізвище ОСОБА_6 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.05.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Головному управлінню Державної казначейської служби України в Полтавській області (36000 м. Полтава, вул. Шевченка, 1) повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову на підставі квитанції про сплату №1455-0418-5541-5920 від 16.05.2025 у АТ «ТАСКОМБАНК», що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
представник позивача: адвокат Малофєєв Артем Іванович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2700 від 09.04.2019 видане Радою адвокатів Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: вул. Європейська, 21, офіс 405, м. Полтава;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Я.В. Прасол