Справа № 524/6313/25
Провадження №2/524/4518/25
23.09.2025 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
головуючого судді Ковальчук Т. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Воблікової І. О.,
представника позивача - Єрмоленка О. В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в окрему одиницю майна, що є у спільній частковій власності, та визнання права спільної часткової власності на частку земельної ділянки,
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить:
припинити її право спільної часткової власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з частки житлового будинку, право власності на яку виникло на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16 жовтня 2006 року державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори за № 1-1505, та частки житлового будинку, право власності на яку виникло на підставі Свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Першої Кременчуцької держаної нотаріальної контори 16 жовтня 2006 року за № 1-1503;
виділити їй в натурі частину житлового будинку з господарськими будівлями та визнати за нею право власності на окремий об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок літ. «А, а, а1» загальною площею 59,3 кв м, що складається з наступних приміщень: тамбур «2-1» площею 4,8 кв м; коридор «2-2» площею 4,8 кв м; передпокій «2-3» площею 11,8 кв м; кімната «2-4» площею 22,3 кв м; кімната «2-5» площею 7,8 кв м; кухня «2-6» площею 7,8 кв м.; надвірні споруди: сарай літ. «В»; вбиральня літ. «Г»; курник літ. «Ж»; сарай літ. «І»; хвіртка № 2; огорожа № 3; огорожа № 5;
визнати за нею право власності на частку земельної ділянки площею 611 кв м кадастровий номер 5310436100:07:003:0757, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта № 12/14-24 від 18 лютого 2025 року, Додаток № 2.
На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що вона та відповідач є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 611 кв м кадастровий номер 5310436100:07:003:0757, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Зазначає, що у неї виникла необхідність у виділенні своєї частки нерухомого майна; за висновком експерта ОСОБА_3 № 12/14-24 від 18 лютого 2025 року існує технічна можливість виділу в натурі її частки з об'єкта нерухомого майна; відповідно до запропонованого експертом варіанту поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами реальні частки співвласників становлять - 11/25 ( ОСОБА_1 ) та 14/25 ( ОСОБА_2 ); за такого варіанту поділу переобладнання проводити не потрібно; на кожну частину цього домоволодіння припадають обладнані самостійними системами інженерного забезпечення, придатні до подальшої експлуатації, кожна частина будинку облаштована окремим входом та розташована на відокремленій земельній ділянці площею 305,5 кв м, огородженій парканом з усіх боків. Отже, за доводами позивача, частки співвласників є об'єктами самостійного користування, кожен співвласник фактично окремо користується своєю частиною житлового будинку, господарськими будівлями та спорудами, між співвласниками також фактично склався порядок користування земельною ділянкою, ідеальні частки якої становлять по площею 305,5 кв м.
Ухвалою від 10 червня 2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду в загальному позовному провадженні та призначив підготовче судове засідання, яке ухвалою від 09 липня 2025 року закрив та призначив справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, на стягненні з відповідача судових витрат не наполягав.
Відповідач позовні вимоги ОСОБА_2 визнала в повному обсязі, повідомила про те, що юридичні наслідки висновків експерта Шлапак С. Л. № 12/14-24 від 18 лютого 2025 року їй зрозумілі, на стягненні компенсації за відхилення часток не наполягає.
Суд, заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190 цього Кодексу).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов'язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.
Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
За змістом частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об'єкт нерухомого майна.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 761/28358/15-ц (провадження № 61-6663св23), від 10 травня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21), від 09 серпня 2024 року у справі № 442/8542/19 (провадження № 61-6570св24).
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 363/3902/13 (провадження № 61-14632св23) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Ураховуючи викладене, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної вл асності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.
Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об'єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.
При цьому, визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Як роз'яснено у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Абзацом 1 пункту 21 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України також передбачено, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок.
Суд установив, що на підставі Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 16 жовтня 2006 року ОСОБА_2 отримала право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 ; право власності зареєстровано 23 листопада 2006 року, номер витягу 12616546.
Свідоцтвом про право власності від 16 жовтня 2006 року державний нотаріус засвідчив, що ОСОБА_2 (яка є дружиною померлого ОСОБА_4 ) належить право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
Згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22 січня 2014 року земельна ділянка 5310436100:07:003:0757 площею 611 кв м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільній сумісній власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу частини будинку від 23 квітня 2008 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , договір зареєстровано 10 червня 2008 року, номер витягу 19145840.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого від 18 грудня 2024 року майна:
земельна ділянка 5310436100:07:003:0757 площею 611 кв м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільній сумісній власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
щодо будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 107,3 кв м, житловою площею 56,5 кв м зазначено такі відомості про права власності: ОСОБА_2 - (свідоцтво про право на спадщину) та (свідоцтво про право власності); ОСОБА_1 - (договір купівлі-продажу).
Згідно з висновком експерта № 12/14-24, складеним 18 лютого 2025 року за результатами проведеної будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визначено варіант поділу в натурі цього об'єкта нерухомого майна та земельної ділянки між співвласниками.
З цього висновку вбачається, що з технічної точки зору можливо провести поділ в натурі об'єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться на АДРЕСА_1 , з виділенням в окремий об'єкт самостійного користування (окремий об'єкт нерухомості) належної ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності частини домоволодіння з відхиленням від ідеальної частки, відповідно до порядку користування будівлями та спорудами, що фактично склався, а саме виділити приміщення житлового будинку літ. А, а, а1 загальною площею 59,3 кв м, що складається з наступних приміщень: тамбур «2-1» площею 4,8 кв м; коридор «2-2» площею 4,8 кв м; передпокій «2-3» площею 11,8 кв м; кімната «2-4» площею 22,3 кв м; кімната «2-5» площею 7,8 кв м; кухня «2-6» площею 7,8 кв м.; надвірні споруди: сарай літ. «В»; вбиральня літ. «Г»; курник літ. «Ж»; сарай літ. «І»; хвіртка № 2; огорожа № 3; огорожа № 5.
Також за висновком експерта на належну співвласнику ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності частину домоволодіння припадють приміщення житлового будинку літ. А, 2, а1 загальною площею 49,4 кв м, що складаються з наступних приміщень: коридор «1-1» площею 5,5 кв м; санвузол «1-2» площею 6,1 кв м; кімната «1-3» площею 7,3 кв м; кімната «1-4» площею 20,3 кв м; кухня «1-5» площею 10,2 кв м; надвірні споруди: ганок літ. «аг»; сарай літ. «Б»; вбиральня літ. «М»; хвіртка № 1; огорожа № 4; яма вигрібна № 6.
Так, за цим експертним висновком на частину домоволодіння, належного на праві спільної часткової власності співвласнику ОСОБА_1 припадають приміщення житлового будинку загальною площею 49,4 кв м, обладнані самостійними системами інженерного забезпечення, придатні до подальшої експлуатації; ця частина домоволодіння має в складі господарські будівлі та споруди, облаштована окремим входом та виїздом, розміщена на відокремленій земельній ділянці площею 305,5 кв м, огородженій парканом з усіх боків, є об'єктом самостійного користування (окремим об'єктом нерухомості). На частину домоволодіння належного на праві спільної часткової власності співвласнику ОСОБА_2 припадають приміщення житлового будинку загальною площею 59,3 кв м, обладнані самостійними системами інженерного забезпечення, придатні до подальшої експлуатації; ця частина домоволодіння має в складі господарські будівлі та споруди, облаштована окремим входом, розміщена на відокремленій земельній ділянці площею 305,5 кв м, огородженій парканом з усіх боків, є об'єктом самостійного користування (окремим об'єктом нерухомості). Відповідно до запропонованого варіанту поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами реальні частки співвласників становлять: ОСОБА_1 - 11/25, ОСОБА_2 - 14/25. Для здійснення запропонованого варіанту поділу цього об'єкта нерухомості переобладнання проводити не потрібно. Варіант розподілу наведено в Додатку № 1.
Відповідно до ідеальних часток співвласників в спільній частковій власності на домоволодіння кожному співвласнику на ідеальної частки запропоновано земельна ділянка площею 305,5 кв м (1/2 від 611 кв м). У Додатку № 2 висновку експерта наведено варіант поділу присадибної земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:07:003:0757, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням часток співвласників (по ) за запропонованого варіанту поділу об'єкта нерухомого майна.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Запропонований позивачем варіант розподілу спільного майна в натурі, на переконання суду, відповідає найкращим інтересам сторін, здійснений з незначним відхиленням від ідеальних часток співвласників у домоволодінні, забезпечує можливість експлуатації цього приміщення як окремих об'єктів нерухомості, не передбачає проведення переобладнань, враховує фактичний порядок користування нерухомим майном, що склався між сторонами.
Відповідач щодо такого варіанту поділу заперечень до суду не подав, власного варіанту поділу домоволодіння не запропонував, на стягненні компенсації за відхилення часток не наполягає, вимоги позивача визнав у повному обсязі.
При цьому суд враховує, що позивач просить виділити йому в натурі 1/2 ідеальну частку в домоволодінні, яке перебуває у спільній частковій власності двох осіб, тому, за наведеними вище роз'ясненнями Верховного Суду, виділ 1/2 частки одному із співвласників автоматично передбачає виділ частки і для іншого співвласника, адже в даному випадку фактично мова йде про поділ майна.
Так, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 161/3260/20, зокрема зазначено, що:
«49. Ураховуючи, що власниками спірного нерухомого майна (житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1) є лише дві особи - сторони у справі, позивач просив суд виділити йому в натурі відокремлену частину майна, яка відповідає розміру його частки у праві власності, та припинити право часткової власності на спірне домоволодіння, суди попередніх інстанцій, дійшли загалом правильного висновку щодо можливості саме поділу спірного домоволодіння між двома співвласниками шляхом виділення кожному із співвласників його частки у натурі. Застосований спосіб захисту прав позивача відповідає зазначеним вище положенням ЦК України та є ефективним, оскільки співвласник майна, що перебуває у спільній часткові власності двох осіб, має право як на виділ своєї частки із майна, що є у спільній частковій власності (стаття 364 ЦК України), так і на її поділ (стаття 367 ЦК України). Кожен з цих способів передбачає виділення співвласнику в натурі відокремленої частини майна, яка відповідає розміру його частки у праві власності.
50. Правовий режим спільної власності має враховувати інтереси усіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Зазначення у судовому рішенні, яким позивачу виділено частину спірного будинку, також частини цього будинку, яка залишається (виділяється) відповідачці, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, таким, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
51. Такий підхід відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 462/1585/16-ц, від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17.
52. Колегія суддів зауважує, що суд самостійно здійснює кваліфікацію правової природи відносин між позивачем та відповідачем, вибір норми права, яка застосовується до спірних правовідносин. З'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
53. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц.
54. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 86)).
55. У постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 та від 29 червня 2022 року у справі № 466/3008/17 зазначено про необхідність забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об'єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі».
За наведених умов, суд вбачає наявність підстав для задоволення вимог позивача про припинення права спільної часткової власності на домоволодіння з поділом у натурі цього об'єкту нерухомості.
Окрім того, суд установив, що земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, перебуває у спільній сумісній власності позивача та відповідача. У той же час об'єкт нерухомого майна (домоволодіння) належить сторонам у рівних частках - по 1/2, що підтверджено правовстановлюючими документами.
Зважаючи на рівність часток у праві власності на домоволодіння (по 1/2), в силу вимог частини п'ятої статті 89 ЗК України земельна ділянка, яка обслуговує це домоволодіння, також може бути поділена між співвласниками на окремі рівні частини, з виділенням по 1/2 за кожним зі співвласників.
За заявою позивача судові витрати залишити за ним.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в окрему одиницю майна, що є у спільній частковій власності, та визнання права спільної часткової власності на частку земельної ділянки.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Провести реальний поділ домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , відповідно до висновку експерта № 12/14-24 від 18 лютого 2025 року за результатами проведеної будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.
Виділити в натурі у власність ОСОБА_2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок літ. «А, а, а1» загальною площею 59,3 кв м, що складається з наступних приміщень: тамбур «2-1» площею 4,8 кв м; коридор «2-2» площею 4,8 кв м; передпокій «2-3» площею 11,8 кв м; кімната «2-4» площею 22,3 кв м; кімната «2-5» площею 7,8 кв м; кухня «2-6» площею 7,8 кв м.; надвірні споруди: сарай літ. «В»; вбиральня літ. «Г»; курник літ. «Ж»; сарай літ. «І»; хвіртка № 2; огорожа № 3; огорожа № 5.
Виділити ОСОБА_1 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок літ. «А, а, а1» загальною площею 49,4 кв м, що складаються з наступних приміщень: коридор «1-1» площею 5,5 кв м; санвузол «1-2» площею 6,1 кв м; кімната «1-3» площею 7,3 кв м; кімната «1-4» площею 20,3 кв м; кухня «1-5» площею 10,2 кв м; надвірні споруди: ганок літ. «аг»; сарай літ. «Б»; вбиральня літ. «М»; хвіртка № 1; огорожа № 4; яма вигрібна № 6.
Поділити земельну ділянку площею 611 кв м, кадастровий номер 5310436100:07:003:0757, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта № 12/14-24 від 18 лютого 2025 року за результатами проведеної будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (Додаток № 2).
Виділити ОСОБА_2 частку земельної ділянки площею 611 кв м, що становить 305,5 кв.м, кадастровий номер 5310436100:07:003:0757, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділити ОСОБА_1 частку земельної ділянки площею 611 кв м, що становить 305,5 кв.м, кадастровий номер 5310436100:07:003:0757, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Т. М. Ковальчук