Справа № 405/1805/25
Провадження №2/405/526/25
21 серпня 2025 року. Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого-судді - Іванової Л.А.
при секретарі - Нетесі С.М., Тарасенко Р.П.,
за участю учасників справи:
позивача ОСОБА_1 та в її інтересах представника - адвоката Воронцова В.Г.,
та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бірюкова А.М.,
які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу №405/1805/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дітей,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Воронцов В.Г. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН №1495551 від 01.04.2025 року) в інтересах позивача звернувся до Ленінського районного суду м.Кіровограда з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд» 01 квітня 2025 року, до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, зазначивши на обгрунтування позовних вимог, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 в офіційних шлюбних відносинах в період з 14.08.2010 року, від яких мають неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
01 серпня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва (справа № 489/3628/23), та після розірвання між сторонами шлюбу, протягом більше одного року позивач ОСОБА_1 разом з дітьми проживає окремо від відповідача ОСОБА_2 , та, при цьому, протягом періоду окремого проживання вона не отримує жодної допомоги від чоловіка на утримання дітей, самостійно піклується за їх спільними дітьми, одноосібно забезпечуючи задоволення їх фізичних та духовних потреб, разом з тим, їх спільні з відповідачем діти зростають, ними (позивачем та відповідачем) як батьками дітей усвідомлена неможливість подальшого спільного проживання, а тому нагальною є необхідність у забезпеченні спільних дітей необхідними засобами існування, крім того, з огляду на дорослішання дітей, нагальним є також забезпечення їх шкільною та позашкільною освітою.
Зазначив, що у зв'язку з великою кількістю витрат на утримання дітей, що пов'язано з об'єктивними потребами у забезпеченні дітей місцем проживання, одягом, харчуванням, потребами у духовному розвитку дітей, позивач не має можливості здійснювати їх одноосібно, а тому нагальною необхідністю є надання такої допомоги на утримання спільних дітей відповідачем ОСОБА_2 , яку він, в свою чергу, добровільно не надає, разом з тим діти мають серйозні проблеми зі здоров'ям, які для їх вирішення потребують залучення численної кількості спеціалістів, придбання великої кількості вартісних медичних препаратів та використання дорогих процедур. Необхідність в отриманні дітьми швидкої та кваліфікованої медичної допомоги з огляду на їх стан здоров'я є причиною частішого звернення позивача саме до приватних лікарів та клінік - що, у свою чергу, обґрунтовує наявність більших матеріальних витрат порівняно з тими, які позивач би понесла у випадку звернення до державних закладів охорони здоров'я.
Вказав, що неповнолітня донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами обстеження у дерматолога-трихолога має діагноз: «Гніздова алопеція, множинні вогнища», що є наслідком аутоімунного захворювання, яке провокується стресом або хронічним стресом, при цьому, методів для лікування захворювання, від якого страждає донька сторін вже було випробувано декілька, однак всі вони не дали жодного результату. За таких обставин, ОСОБА_3 призначено наступне лікування та процедури: ЗАК з формулою, ТТГ, Т3, Т4 вільн, АТПО, АТТГ, креатенин, сечова к-та, віт. Д, кальцій іонізований, цинк, В12, фолієва к-та, феритин, залізо сив крові; кловейт мазь 1 р в день під оклюзію 6 днів на тиждень, куріозин вечір, консультація психіатра онлайн; лазер ексімер 1-2 рази на тиждень (1 місяць) Віт Д 2000-3000 МО на добу. При цьому, постановлення таких висновків було опосередковане великою кількістю проведених лабораторних досліджень для виявлення захворювання у спільної доньки сторін. Крім того, для мети здійснення належного клінічного дослідження стану здоров'я дитини, позивач разом з донькою була вимушена виїжджати з м. Одеси до м. Києва для звернення до кваліфікованого лікаря.
В свою чергу, спільний неповнолітній син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також має серйозне захворювання опірно-рухового апарату за діагнозом: «М41.85 Інші форми сколіозу, попереково-грудний відділ» та йому показані заняття в басейні та лікування, а саме: нагляд ортопеда; рентгенографія грудо-поперекового відділу хребта; масаж курсами; ЛФК та плавання постійно; курс реабілітації після обстеження.
Вказав, що відповідач ОСОБА_2 обізнаний про проблеми зі здоров'ям дітей, однак не бажає добровільно надавати позивачеві допомогу на їх утримання.
Крім того, зазначив, що в середньому, позивач витрачає на потреби дітей, до яких входять витрати на їх харчування, придбання одягу, навчання, лікування, позашкільні заходи, оренду квартири, в якій позивач проживає разом з дітьми, суму коштів у розмірі приблизно 80000 грн. на місяць.
В свою чергу, відповідач інших дітей не має, також не має інших осіб на утриманні, є здоровим працездатним чоловіком, працює з зарубіжним роботодавцем над ІТ-проектами, для мети чого є зареєстрованим як фізична особа-підприємець, отримує постійний прибуток у розмірі, в середньому 6000,00 дол. США (приблизно 240000 грн. на місяць), який дозволяє йому сплачувати суму коштів на утримання їх спільних з позивачем неповнолітніх дітей солідарно з позивачем, який дорівнює 40 000 грн. на місяць.
З огляду на викладене вище, з посиланням на положення ст.ст.141, 150, 180, 181, 182, 184 СК України, та враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання спільних неповнолітніх дітей, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом про стягнення аліментів на утримання дітей в судовому порядку, та просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, 01.04.2025 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, 01.04.2025 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року прийнято до розгляду зазначену позовну заяву, відкрито позовне провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Надано учасникам справи процесуальний строк для подання заяв по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.
При цьому, у зв'язку з набранням 25 квітня 2025 року чинності Законом України від 26.02.2025 № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, зокрема, змінено найменування Ленінського районного суду міста Кіровограда на Подільський районний суд міста Кропивницького.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бірюковим А.М. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН №1511703 від 07 травня 2025 року) подано відзив на позовну заяву, зареєстрований судом 12 травня 2025 року за вх.№13912, за яким відповідач ОСОБА_2 вважає заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі 20 000 грн. на місяць на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в розмірі 20 000 грн. на місяць на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто загалом 40 000 грн. на двох дітей такими, що є значно завищеними, а самі вимоги такими, що направлені не на реальне задоволення потреб дітей, а на задоволення власних потреб колишньої дружини.
Одночасно з тим, відповідач вважає, що обгрунтування позивача щодо заявлених вимог про стягнення аліментів є таким, що, по-перше, не відповідає реальним обставинам, а по-друге, заявлені позивачем вимоги здебільшого відповідають іншим видам утримання дітей, а саме: покриттям додаткових витрат, що саме по собі має іншу правову природу.
Так, щодо відсутності добровільної допомоги, що нібито стало причиною звернення позивача з зазначеним позовом до суду зазначив, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки, за час шлюбу єдиним джерелом доходу сім'ї були кошти, зароблені ним (відповідачем), і після припинення шлюбних відносин він продовжив добровільно надавати кошти як матері дітей, так і безпосередньо дітям, що підтверджується інформацією банківської установи. Крім того, влітку 2024 року їх з позивачем спільні діти проживали у сестри відповідача в Італії за адресою Contrada Avarna - Poggio dei Ріпі lotto DSan Michele - Messina, Italy, а тому всі витрати ніс виключно відповідач, більш того, крім грошей на проживання, харчування та дозвілля, батько самостійно сплатив вартість авіа квитків, що лише саме по собі склало 30 702, 15 грн. та загальний час перебування дітей за кордоном склав з 10.04.2024 до 11.08.2024 та весь цей час усі витрати на дітей здійснював відповідач одноособово.
Також, крім регулярних зарахувань на банківську карту позивача та разових витрат на конкретні потреби, відповідач регулярно самостійно витрачав гроші на дітей, а також сплачував напряму кошти на прохання та за вказівкою позивача, зокрема, оплату дитячого одягу, оплату занять йогою для доньки та витрати на лікарів. Додатково протягом останнього року також регулярно напряму оплачує послуги мобільного зв'язку дітей, тим самим, забезпечує безперервний доступ дітей до мобільного зв'язку.
Зазначив, що з кінця, 2024 року відповідач дійсно змінив підхід до участі в утриманні дітей, оскільки мав сумніви цільового використання коштів його колишньою дружиною, на підставі чого продовжив оплачувати цільові витрати, про які просила позивач, а більшість витрат здійснював напряму разом з дітьми, купуючи їм все необхідне.
Таким чином, наведені вище факти повністю спростовують твердження позивача про самостійне забезпечення дітей і відсутність участі батька та його допомоги, який таку допомогу надає добровільно.
Щодо проблем із здоров'ям дітей, як обґрунтування заявлених вимог вказав,що відповідач в повній мірі обізнаний про стан здоров'я дітей, необхідність у певному лікуванні, в якому приймає участь, та орієнтовному рівні витрат на таке лікування, при цьому, позивач заявила вимоги про стягнення саме аліментів на утримання дітей.В свою чергу, у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 Верховний Суд зазначав про хворобу дитини як особливу обставину, що потребує додаткових витрат. У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховним Судом зроблено висновок, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно, тим самим, вважає, що заявлені позивачем витрати, пов'язані із захворюванням дітей, є додатковими витратами у розумінні Сімейного кодексу України, та мають окрему процедуру стягнення шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Щодо розміру суми аліментів, заявленою позивачем, вважає, що середня сума витрат в місяць в розмірі 80 000 грн. нічим не підтверджена, та, враховуючи при цьому, що відповідач багато років одноособово забезпечував потреби родини, він обізнаний, що постійні витрати, які необхідні на утримання належного рівня життя дітей становлять близько 8 000 грн. на місяць (без врахування додаткових витрат). Посилання на купівлю одягу є нерелевантними, оскільки купівля одягу для дітей не відбувається щомісяця, а з наданих позивачем чеків та квитанцій не можливо встановити кому купувався одяг, яка періодичність та реальна необхідність у такій купівлі, а сума вказаних чеків жодним чином не вказує на заявлену суму аліментів. Окрім того, позивачем не надано доказів понесених витрат на позашкільні заходи, доказів понесених витрат, пов'язаних з навчанням дітей. Вартість оренди квартири може враховуватись, як певний рівень витрат, однак позивач одноособово обирала житло та прийняла вартість, при цьому вказане житло використовується не лише дітьми, а й нею особисто та її співмешканцем. Таким чином, вважає, що позивач не довела ані необхідність стягнення аліментів у такій сумі, ані реальний обсяг постійних витрат, які можуть бути включені до складу аліментних платежів.
Окремо, відповідно до ч.1 ст.182 СК України, зокрема, щодо стану здоров'я платника аліментів; матеріального стану платника аліментів; щодо наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, зазначив, що багато років в нього спостерігається постійне зниження зору, у зв'язку із встановленим діагнозом: катаракта обох очей, про що достеменно обізнана позивач, та наразі йому показане хірургічне втручання обох очей та вказане захворювання, крім об'єктивного стану, впливає і на можливість працювати, оскільки його діяльність пов'язана з комп'ютерним програмуванням.
Крім того, з 20 січня 2015 року відповідач зареєстрований як ФОП, як платник єдиного податку за (КВЕД 62.01 Комп'ютерне програмування), проте дохід ФОП не є його чистим прибутком.
Окрім того, 29 жовтня 2024 року відповідач уклав шлюб з ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), та зазначена обставина підтверджує збільшення рівня витрат на дружину та падчерку, та, крім інших постійних витрат до складу його видатків також відноситься оренда квартири, вартість оренди якої на теперішній час становить 17 000 грн. на місяць та додатково витрати на комунальні послуги, - близько 40 000 грн. на місяць.
Крім того, зазначив, що мати відповідача є інвалідом другої групи з дитинства та пенсіонером, а тому у відповідача є обов'язок піклуватися та утримувати свою непрацездатну матір.
Також зазначив, що ним (відповідачем) не оспорюється, що він є власником квартири у м.Кропивницькому, а підставою набуття права власності, - є договір дарування, разом з тим, успадковане та отримане в дар майно не є доходом, який враховується при визначенні розміру аліментів, що кореспондується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 15 червня 2022 року у справі №682/1277/20. Щодо транспортних засобів, а саме: автомобіля Nissan Qushqai, 2017 року випуску та автомобільного причепу АМС 650 СТАРКОНЬ, то це майно було придбано у шлюбі із позивачем, тобто є спільним майном подружжя, а відповідач є лише титульним власником, тобто доля позивача у вказаному майні дорівнює долі відповідача, тобто цей факт є дублюючим для сторін, а отже не має доказового значення для справи.
З огляду на викладене вище, відповідач ОСОБА_2 заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей визнає частково в розмірі по 4 500 грн. на місяць на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та в розмірі 4 500 грн. на місяць на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загалом 9 000 грн. на двох дітей.
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Воронцовим В.Г. подано відповідь на відзив, яка сформована в системі «Електронний суд» 19 травня 2025 року та зареєстрована судом за вх.№15071, за змістом якої на спростування доводів відповідача у поданому відзиві на позов зазначено, що шлюб позивача та відповідача офіційно було розірвано з 01.08.2023 року, однак, до квітня, 2024 року сторони проживали разом як чоловік і дружина. Обставини поїздки спільних дітей позивача та відповідача до Італії не заперечується стороною позивача, при цьому, витрати на перебування дітей за кордоном в проміжок часу з квітня по серпень 2024 року здійснювалися обома сторонами, крім того, позивач також супроводжувала дітей до Італії, так і забирала їх звідти у серпні, 2024 року. поряд з цим, після повернення у квітні, 2024 року з Італії, позивач через відносини з відповідачем, які суттєво погіршилися, прийняла рішення про переїзд від відповідача та про окреме проживання. Тим самим, посилання відповідача на переведення коштів на картковий рахунокОСОБА_1 на потреби дітей у період з 07.08.2023 року - тобто, з моменту офіційного розлучення і до серпня 2024 року, на переконання сторони позивача, не можуть братися до уваги. Зазначене обґрунтовується тим, що сторони фактично проживали разом до квітня 2024 року, а з огляду на повернення їх спільних дітей з Італії у серпні 2024 року - остаточний уклад їх життя був сформований саме у серпні 2024 року. Поряд із цим, позивач дійсно не проживає з відповідачем протягом вже більш як рік, тим самим, період з серпня 2023 року по серпень 2024 року позивачем не береться до уваги взагалі, оскільки у цей час позивач та відповідач проживали разом та спільно несли витрати на утримання дітей.
При цьому, підставою для звернення до суду з зазначеним позовом є саме припинення будь-якої матеріальної допомоги з боку ОСОБА_2 на утримання дітей. Так, після повернення дітей до України, що мало місце 11.08.2024 року, позивач ОСОБА_1 повністю сама утримує їх спільних з відповідачем дітей, оплачує їх лікування, забезпечує здійснення витрат на їжу, одяг, освіту та житло. Окремим підтвердженням переїзду та самостійного проживання позивача з дітьми є укладення договору оренди квартири у приватної особи саме 15.11.2024 року. В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 не надає системної та постійної допомоги на утримання їх спільних з позивачем дітей у період з жовтня 2024 року і по теперішній час.
Окрім того, вважають хибними доводи відповідача про те, що він достатньою мірою забезпечує їх спільних з позивачем дітей з тих підстав, що, зокрема, під час переїзду ОСОБА_1 з дітьми у серпні 2024 року для окремого проживання від ОСОБА_2 , останній забрав усі речі, - починаючи з повсякденних речей та закінчуючи побутовою та кухонною технікою, у зв'язку з чим, позивач мала нести суттєві витрати для забезпечення такими речами дітей. Також наявним є факт того, що відповідач обізнаний про суттєві проблеми зі здоров'ям дітей, їх визнає, - проте жодним чином не пропонує участь в їх лікуванні; у цій частині зазначення варте також те, що відповідач особисто у процесі спілкування з позивачем опосередкуванням месенджера Telegramу відповідь на прохання про надання коштів на їх лікування, повідомляв про те, що «буде сплачувати тоді, коли вважатиме за потрібне, а буде закривати всі питання тоді, коли їх (дітей) забере». Факт недоговороспроможності відповідача у частині вирішення питань про утримання дітей між сторонами вбачається, у тому числі, з переписки сторін у месенджері Viber, зокрема, позивач мала необхідність звертатися по допомогу до відповідача опосередкуванням акаунту, який належить їх спільній доньці ОСОБА_7 , з повідомленням про те, що через заблокування її номера вона не може встановити зв'язок та вирішити питання, пов'язані з дітьми, при цьому, варто зазначити, що такі випадки є непоодинокими та свідчать про системне абстрагування відповідача від вирішення нагальних проблем зі здоров'ям та матеріальним благополуччям дітей, перекладанням цього обов'язку виключно на позивача, що суперечить принципу солідарного виконання обов'язків щодо утримання дітей обома батьками.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бірюковим А.М. подано заперечення на відповідь на відзив, які сформовані в системі «Електронний суд» 20 травня 2025 року та зареєстровані судом за вх.№15226, за якими зазначив, що подана позивачем відповідь на відзив не спростовує основних аргументів сторони відповідача, а саме: те, що позивач помилково змішує поняття аліментів та додаткових витрат; крім того, позивач жодним чином не підтвердила необхідність заявлених сум та не підтвердила витрат такого рівня на дітей; більш того, відповідь на відзив зводиться до негативної характеристики відповідача та до намагання порахувати, скільки відповідач витрачає коштів на власні побутові потреби, що взагалі ніяким чином не пов'язано з визначенням розміру аліментів.
Також зазначив, що з моменту припинення шлюбних відносин, що фактично настало ще до припинення офіційного розірвання шлюбу, сторони припинили ведення спільного господарства і інших підстав для переведення відповідачем коштів позивачу як сплата аліментів у добровільному порядку просто не існувало.
Відповідачем були надані суду докази сплати вартості авіаквитків, а проживання відбувалось у сестри відповідача, при цьому, позивач дійсно привезла та забрала дітей, проте під час перебування дітей за кордоном, - не приймала участі у їх забезпеченні та жодних доказів понесених нею витрат на утримання дітей у цей період часу не надала. Позивач в зазначений період життя не мала ані джерела доходів, ані накопичень чи заощаджень, тож не могла приймати участь у забезпеченні дітей, і тому, саме відсутність фінансової можливості була підставою їх спільного проживання, під час якого саме відповідач забезпечував дітей всім необхідним.
Окремо зазначив, що відповідач був та продовжує бути фізичною особою підприємцем, та йдеться не про відсутність доходу, а про його нестабільність та неможливість прогнозування, яка, крім іншого, зумовлена мінливим співвідношенням доходів та видатків на ведення підприємницької діяльності, крім того, відповідач надає послуги як ФОП дистанційно, тобто працює з дому, яке і є його робочим місцем, що й обумовлює необхідність у трьох кімнатах, і квартиру він орендує у спальному районі міста, що коштує дешевше ніж та, яку винаймає позивач у центральному престижному районі м.Одеси.
Крім того, під час судового розгляду справи ухвалою суду від 19 червня 2025 року було частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Головного управління ДПС у Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 43995486, (м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55) інформацію про отримані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , доходи за період з 01 вересня 2024 року по 19 червня 2025 року.
На виконання зазначеної ухвали суду ГУ ДПС у Кіровоградській області надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору по ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) за період з вересня 2024 року по червень 2025 року, що зареєстровано судом 06 серпня 2025 року за вх.№24283.
Позивач ОСОБА_1 та в її інтересах представник - адвокат Воронцов В.Г., які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, а також у відповіді на відзив, додаткових письмових поясненнях, та просили позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бірюков А.М., який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції зазначив, що про часткове визнання відповідачем заявлених позивачем позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, а саме: в розмірі по 4 500 грн. щомісячно на утримання доньки та сина відповідно, а всього 9 000 грн., посилаючись при цьому на обґрунтування позиції відповідача на поданий відзив на позов та запереченнях на відповідь на відзив.
Заслухавши позивача ОСОБА_1 та в її інтересах представника адвоката Воронцова В.Г., які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бірюкова А.М., який також приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, а також в поданих до суду сторонами по справі заявах по суті справи (відзиві на позов, відповіді на відзив на позов, запереченнях на відповідь на відзив), письмових поясненнях та запереченнях, дослідивши матеріали справи та докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, виходячи з положень ст. 12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, який регулює спірні сімейні правовідносини, та поряд з цим є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України).
За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, відповідно до ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
При цьому, враховуючи норми ч.3 ст.13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб'єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову, - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та обґрунтування необхідності його захисту.
Суд, вирішуючи спір, надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення з позовом до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 14 серпня 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано у Кіровському відділі реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис за №499, та який було розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 серпня 2023 року (справа №489/3628/23), яке набрало законної сили 01 вересня 2023 року.
Крім того, встановлено, що від шлюбу сторони мають двох спільних дітей: малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за №764, та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1582, де в зазначених свідоцтвах про народження зазначені в графі «Батько» - ОСОБА_2 , в графі «Мати» - ОСОБА_1 .
Зазначені обставини, встановлені судом, визнаються учасниками справи, та, крім того, зазначені обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, та, відповідно в силу вимог ч.4 ст.82 ЦПК України є такими, що не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.
Судом також встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що після розірвання між сторонами шлюбу, припинено спільне проживання сторін та малолітні діти сторін залишилися проживати з позивачем ОСОБА_1 .
В свою чергу, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з зазначеним позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, як на підстави позовних вимог зазначила, що у зв'язку з значною кількістю витрат на утримання дітей, що пов'язано з об'єктивними потребами у забезпеченні дітей місцем проживання, одягом, харчуванням, потребами у духовному розвитку дітей, навчанням та лікуванням, вона (позивач) не має можливості здійснювати їх одноосібно, а тому нагальною необхідністю є надання такої допомоги на утримання спільних дітей відповідачем ОСОБА_2 , яку він, в свою чергу, добровільно не надає, та, більш того, з серпня, 2024 року припинив надання будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей, хоча є працездатним, отримує дохід, який характеризується постійністю та достатністю, не має нікого на утриманні.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.150СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, причому відповідно до ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ч.2 ст.184 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч.2 ст.182 СК України).
Відповідно до ч.3 ст.182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Поряд з цим, відповідно до ст.180 СК України обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття є рівною мірою обов'язком як батька, так і матері.
Закон визначає аліменти саме як кошти на утримання дитини, тому, встановивши розмір доходу платника аліментів, який може вимірюватися значними сумами, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і виходячи з цього визначати розмір частки доходів, стягуваних з платника аліментів, яка, за певних обставин, може фактично бути незначною, проте в грошовому еквіваленті абсолютно достатньою (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року, справа №127/10659/17, провадження №61-7627св18).
Крім того, відповідно до ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Поряд з цим, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з батьків, з ким дитина проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів на утримання дитини та відповідно до ч.3 зазначеної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З огляду на зазначене, з наданих сторонами по справі письмових доказів, а також встановлених судом обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема, судом враховується наступне.
Відповідно до договору оренди квартири у приватної особи від 15 серпня 2024 року, ОСОБА_8 взяла у орендодавця у тимчасове користування квартиру, що є об'єктом оренди та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , для проживання в ній з двома неповнолітніми дітьми. Термін діїх даного Договору з 15.08.2024 року до 15.06.2025 року. Орендна плата за користування квартирою та майном складає 390 доларів США в місяць.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Дитяча міська поліклініка №4» Одеської міської ради від 26 лютого 2025 року у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено діагноз: М41.85 Інші форми сколіозу, попереково-грудний відділ. Спостерігається у ортопеда та потребує до обстеження та курсу лікування. Лікувальні і трудові рекомендації: нагляд ортопеда; рентгенографія грудо-поперекового відділу хребта; масаж курсами; ЛФК постійно; плавання постійно; курс реабілітації після дообстеження.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Дитяча міська поліклініка №4» Одеської міської ради від 26 лютого 2025 року у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено діагноз: L63.8 - Інша гніздова алопеція, R45.0 - Нервозність, L91.00 Гіпертрофічний рубець, атопічний дерматит, Н52.0 Гіперметропія. З 2023 року у дитини спостерігається вогнищева алопеція, проходила обстеження у дерматолога. З 2024 року стан погіршився, алопеція значно виражена, збільшилася площа ураження - волосиста частина голови та тулубу. Неодноразово консультувалась у дерматолога. В грудні 2024 року хворіла на пневмонію та знаходилась на стаціонарному лікуванні. В 2025 році пройшла лабораторне обстеження, консультація невролога, ортопеда, дерматолога. Проведено доплерографію судин голови та шиї. Лікування та трудові рекомендації: нагляд невролога, дерматолога, трихолога, консультація психолога; дієба збагачена амінокислотами, аргініном. Біотин, цинк; емоленти для шкіри щоденно; виворотка біоксим, шампунь D/S/HAIR для миття волосяної частини голови; курс вітамін Д3 4 000 по 1 т. 1р/д 3 міс., сорбіфер дурулес 320 мг/60 мг по 1т. раз в день 3 місяці; магнікум по 2 таб.раз в день місяць, цинк 15мг по 1т. 2 р. в день 2 міс.
Відповідно до консультативного заключення дерматолога-трихолога клініки Derm space від 06.03.2025 року (медкартка №6002) м. Київ, пацієнт ОСОБА_3 , встановлено діагноз6 гніздова алопеція, множинні вогнища. Рекомендовано лікування: ЗАК з формулою, ТТГ, Т3, Т4 вільн, АТПО, АТТГ, креатенин, сечова к-та, віт. Д, кальцій іонізований, цинк, В12, фолієва к-та, феритин, залізо сив крові; кловейт мазь 1 р в день під оклюзію 6 днів на тиждень, куріозин вечір, консультація психіатра онлайн; лазер ексімер 1-2 рази на тиждень (1 місяць), Віт Д 2000-3000 МО на добу.
Крім того, відповідно до довідок приватного закладу «Ліцей «Ерудит» від 20.08.2025 року за №43 та №44 відповідно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дійсно будуть навчатися у 4-му та 8-му класі відповідно Приватного закладу «Ліцей «Ерудит» (при наявності Особової справи).
Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру від 20 серпня 2025 року сплачено на рахунок ПП «Ліцей «Ерудит» за навчання ОСОБА_11 за вересень 2025, червень 2026 року, - 24 000 грн.; за навчання ОСОБА_12 за вересень, 2025, червень 2026 року, - 30 000 грн.
Крім того, з квитанцій, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивач ОСОБА_1 несе як щоденні, так і періодичні витрати на утримання дітей, які проживають разом з нею, придбаваючи дітям продукти харчування, різного роду ліки, засоби гігієни, іграшки та одяг, які, на переконання суду, відносяться до аліментних виплат того з батьків, хто не проживає з дітьми.
Окрім того, суд зауважує, що аліменти - це кошти на утримання дитини, які необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та ін..
Таким чином, витрати на утримання дітей, зокрема, на харчування, ліки, сезонний одяг та взуття, відносяться до тих матеріальних потреб дитини, які мають покриватися коштами на утримання дитини, а саме, аліментами, що мають винятково цільовий характер, спрямовані на утримання дитини, для забезпечення та створення належних умов для виховання та розвитку неповнолітньої дитини, які зобов'язані забезпечити неповнолітнім дітям їх батьки.
Крім того, судом також були досліджені письмові докази, надані відповідачем, зокрема, щодо стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявність у платника аліментів на утриманні інших осіб.
Так, відповідно до договору оренди квартири від 17 серпня 2024 року, відповідач ОСОБА_2 є Орендарем квартири в м.Одесі, склад сім'ї три особи, орендна плата в місяць становить 17 000 грн.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 , який зареєстровано 29 жовтня 2024 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис за №1459.
При цьому, доказів щодо перебування на його (відповідача) утриманні неповнолітньої дитини дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а так само матері відповідача - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , - суду не надано.
Відповідно до консультаційного висновку офтальмолога клініки сімейного лікаря Медея від 11.06.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , встановлено попередній діагноз: незріла катаракта, синдром сухого ока обидвох очей. Рекомендовано: дообстеження та консультація мікрохірурга стосовно операційного лікування катаракти лівого ока.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого амб.карта №323603 Одеського національного медичного університету ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , перебував на стаціонарному лікуванні в період з 30.09 по 10.10.2024 року з діагнозом: основний - Н25.1 - Стареча ядерна катаракта.
Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з вересня 2024 року по червень 2025 року, наданого на виконання ухвали суду від 19 червня 2025 року про витребування доказів, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вказаний період отримував дохід за ознакою доходу 101 «Заробітна плата», за ознакою доходу 102 «Дохід за цивільно-правовим договором» від ТОВ «КАПДЖЕМІНАЙ Україна» та сума нарахованого доходу за вказаний період становить 2 371 491 грн., що в середньому в місяць становить 237 149, 10 грн.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду ґрунтується на досліджених судом наявних у справі доказах.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов'язком сторін у справі.
Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, судом відзначається, що принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
При цьому, щодо інших доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрун товувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
На підставі вищевикладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оцінивши в сукупності наявні у справі докази на предмет їх належності і допустимості, а також враховуючи, що обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, крім того, припинення між батьками шлюбних відносин та проживання когось з батьків окремо від дітей не звільняє останніх від зазначеного обов'язку щодо їх утримання до досягнення дітьми повноліття, окрім того, судом під час розгляду справи, з урахуванням положень ч. 1 ст. 182 СК України та наявних у справі доказів, враховано стан здоров'я та матеріальне становище дітей, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, працевлаштований, має стабільні доходи, при цьому, судом не встановлено наявності на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх (малолітніх) дітей, непрацездатних батьків, виконавчих листів, за якими б проводилися стягнення, не можливості сплачувати аліменти на утримання дітей, на підставі чого, а також враховуючи якнайкраще забезпечення інтересів дітей та зважаючи на необхідність їх належного матеріального забезпечення, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, який регулює сімейні відносини, та є такими, що підлягають частковому задоволенню та стягненню з з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 12 000 грн. щомісячно, та на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі в розмірі 12 000 грн. щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 01 квітня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 та до ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно.
Крім того, відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, враховуючи, що позивач відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при поданні до суду позову про стягнення аліментів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн., щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 01 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн., щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 01 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова