Справа № 362/4819/23
Провадження № 2/362/208/25
22 вересня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретарів Тельнової О.О., Маслюк О.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області в порядку цивільного судочинства з позовом в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди - 16 920,98 грн. та в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди за нанесення тілесних ушкоджень у розмірі 150 000,00 грн. завданих кримінальним правопорушенням.
Вказуючи на те, що 06.12.2018 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області від сторони обвинувачення надійшли матеріали кримінального провадження за №12018110140001986 від 03.11.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ласки, Народичського району, Житомирської області, громадянина України, освіта середня-технічна, пенсіонера, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Справа №362/7109/18 перебувала на розгляді у Васильківському міськрайонному суді Київської області. Досудовим розслідуванням було встановлено, що 02 листопада 2018 року близько 17:35 ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ГАЗ 2410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Васильківській, с. Безп'ятне, Київська обл. в напрямку м. Василькова Київської області навпроти домоволодіння №4 в порушення вимог п.2.36 ПДР України під час керування транспортним засобом , не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, п. 12.1 ПДР, відповідно до якого не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, п. 18.1 ПДР України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, де знаходився ОСОБА_1 , не зменшив швидкість під'їжджаючи до нього, та здійснив наїзд до останнього, котрий перетинав вул. Васильківську зліва направо - по напрямку руху транспортного засобу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 349 м/д від 23.11.2018, виходячи з наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_1 1985 р.н., у останнього мали місце : ЗЧМТ -струс головного мозку, ЗТГК - забій грудної клітин праворуч, перелом лонної та сідничної кісток праворуч, надгорбковий перелом правої великогомілкової кістки, перелом гомілки правої малогомілкової кістки, відкритий перелом 2 п'ясної кістки лівої кисті, множинні забої та садна кінцівок та обличчя, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості з критерієм 21 доби, та виникли внаслідок дій тупого тривалості розгляду здоров'я більше предмета (предметів) в вказані вище ділянки тіла потерпілого. Можливість утворення тілесних пошкоджень у ОСОБА_1 в строк та при обставинах, а саме в наслідок дорожньо-транспортної пригоди не виключається.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.01.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а цивільний позов залишено без розгляду. Роз'яснено цивільному позивачу, що залишення цивільного позову без розгляду не перешкоджає його права на звернення до суду із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою.
Отже невиконання водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками у виді спричинення матеріальної та моральної шкоди, тому саме ОСОБА_2 повинен відшкодовувати заподіяну Позивачу шкоду.
05.02.2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій остаточно просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь 16 920, 98 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди за нанесення тілесних ушкоджень у розмірі 291 200 грн. (а.с. 135-139).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання (а.с. 51).
10.10.2023 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву в якому просить позов задовольнити частково, а саме: стягнути з нього на користь позивача 100 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди, в решти вимог відмовити. Вказуючи на те, що не оспорюючи дорожньо-транспортної події 02.11.2018 року та вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, але звертає увагу на те, що під час ДТП та в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні було встановлено, що його цивільно-правова відповідальність в межах 200 000 грн. (страховий ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну здоров'ю, в даному випадку, позивача, була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес». Таким чином, всі матеріальні збитки, які покриті страховим полісом повинні бути відшкодовані не ним, а страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес». Оскільки його винними протиправними діями, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із шкідливими наслідками для позивача, що наступили, він заподіяв останньому крім матеріальної ще й моральну шкоду, все ж вважає, що її розмір 150 000 грн є завеликим та необґрунтованим. Зокрема, позивач зазначає у своєму позові, що він не вживав ніяких заходів для відшкодування заподіяних збитків та не цікавився його станом здоров'я. Але ці твердження не відповідають дійсності, оскільки позивач напевно забув, що буквально на наступний день після ДТП 04.11.2018 року він надав його батьку ОСОБА_3 1 000 грн у якості допомоги на лікування позивача, а 06.11.2018 року він оплатив послуги Васильківської ЦРЛ щодо спеціального медичного транспортування позивача з м. Василькова до м. Умань, Уманської ЦРЛ, на суму 6700 грн., тобто загальна сума його витрат склала 7 700 грн., що для нього, пенсіонера МО України, який тоді отримував пенсію 920 грн., була дуже значною сумою (а.с.63-64).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.01.2024 року призначено судово-психологічно експертизу у цивільній справ за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, провадження у справі зупинено (а.с. 81-84).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.01.2024 року призначено судово-психологічну експертизу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням (а.с. 81-84).
28.10.2024 року до суду повернуто матеріали цивільної справи із висновком експерта від 18.10.2024 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2024 року провадження по справі відновлено та призначено до підготовчого судового засідання (а.с. 100).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2025 року прийнято заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог (а.с.149-150).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2025 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» (а.с.151-152).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2025 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Заверухи Р.В. про долучення до матеріалів справи доказів, задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Заверухи Р.В. строк на подання доказів. Долучено до матеріалів справи копію характеристики видану депутатом Васильківської міської ради від 30.12.2024 року на ОСОБА_2 ; копію виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 від 01.01.2025 по 22.01.2025; копію консультативного висновку спеціаліста від 06.02.2025 року щодо стану здоров'я ОСОБА_2 (а.с.153-154).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2025 року закрито підготовче судове засідання у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.186-187).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Огородній А.Б. в судовому засіданні просив збільшенні позовні вимоги задовольнити та врахувати проведену експертизу.
Відповідач та його представник адвокат Заверуха Р.В., в судовому засіданні просили позов задовольнити частково, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди відмовити, оскільки цивільно-правова відповідальність в межах 200 000 грн. (страховий ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідача була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», які і повинні її відшкодовувати, а в частині моральної шкоди визнали частково на суму 10 000 грн. враховуючи, що відповідач є багатодітним батьком, є пенсіонером, у 2022 році померла його середня дочка, від неї залишилося п'ятеро дітей, які наразі проживають разом із відповідачем.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, дослідивши матеріали, заслухавши сторін та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши зібрані у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке грунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.01.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а цивільний позов залишено без розгляду. Роз'яснено цивільному позивачу, що залишення цивільного позову без розгляду не перешкоджає його права на звернення до суду із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою (а.с. 8-11).
Згідно ухвали встановлено, що 02 листопада 2018 року, близько 17 години 35 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ГАЗ 2410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Васильківській, с. Безп'ятне, Васильківського району, Київської області в напрямку м. Василькова, Київської області, навпроти домоволодіння № 4 в порушення вимог п. 2.3б) ПДР України, відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, п. 12.1 ПДР України, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, п. 18.1 ПДР України, згідно якого «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, де знаходився пішохід ОСОБА_1 , не зменшив швидкість під'їжджаючи до нього, та здійснив наїзд на останнього, котрий перетинав вул. Васильківську з ліва на право - по ходу руху транспортного засобу (а.с.8).
Як вбачається із копії обвинувального акту, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 349 м/д від 23.11.2018, виходячи з наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_1 1985 р.н., у останнього мали місце : ЗЧМТ -струс головного мозку, ЗТГК - забій грудної клітин праворуч, перелом лонної та сідничної кісток праворуч, надгорбковий перелом правої великогомілкової кістки, перелом гомілки правої малогомілкової кістки, відкритий перелом 2 п'ясної кістки лівої кисті, множинні забої та садна кінцівок та обличчя, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості з критерієм 21 доби, та виникли внаслідок дій тупого тривалості розгляду здоров'я більше предмета (предметів) в вказані вище ділянки тіла потерпілого. Можливість утворення тілесних пошкоджень у ОСОБА_1 в строк та при обставинах, а саме в наслідок дорожньо-транспортної пригоди не виключається (а.с.41-44).
Як вбачається із виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №647/8911 дата госпіталізації 02.11.2018 року, дата виписки 06.11.2018 року, Травма 02.11.2018 року , в наслідок ДТП, був збитий легковим автомобілем. При поступанні ознак алкогольного сп'яніння не виявлено. Діагноз: Поєднана травма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. ЗТГК, забій грудної клітини праворуч. Перелом лонної та сідничної кісток праворуч. Надгорбковий перелом правої великогомілкової кістки. Перелом голівки правої малогомілкової кістки. Вторинно відкритий перелом 2 п'ясної кістки лівої кисті. Множинні забої та садна кінцівок та обличчя (а.с.27).
06.11.2018 року ОСОБА_1 був переведений до Уманської ЦРЛ де лікувався на стаціонарі до 23.11.2018 року із тим же діагнозом, що зазначений у виписці №647/8911 (а.с.19-20).
Відповідно до виписки ГУ «Інститут урології НАМН України» №270, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні із 17.01.2019 по 26.02.2019 року із Діагнозом Стриктура уретри. Орхоєпидидимит з права. Єпицистостома (а.с.14).
Згідно з випискою ГУ «Інститут урології НАМН України» №1371, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні із 12.03.2019 по 27.03.2019 року із Діагнозом: посттравматична стриктура уретри (ДТП 02.11.2018). Уретральний катетер (а.с.15).
Відповідно до виписки ГУ «Інститут урології НАМН України» №2603, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні із 22.04.2019 по 28.05.2019 року із Діагнозом: посттравматична стриктура уретри (ДТП 02.11.2018) (а.с.16).
Згідно з випискою ГУ «Інститут урології НАМН України» №1371, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні із 22.07.2019 по 08.08.2019 року із Діагнозом: посттравматична стриктура уретри (ДТП 02.11.2018) (а.с.17).
Відповідно до виписки ГУ «Інститут урології НАМН України» №2603, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні із 13.08.2019 по 09.09.2019 року із Діагнозом: посттравматична стриктура уретри (ДТП 02.11.2018). Стан після букальної пластики (а.с.18).
Як вбачається із консультативного висновку спеціаліста від 07.06.2019 року наданий ОСОБА_1 , після травматична стриктура уретри, яка потребує постійного бужування. Хронічна затримка сечі. Хронічний цестит (а.с.21).
ОСОБА_1 була встановлена індивідуальна програма реабілітації інваліда №5171 від 21.08.2019 року та встановлена 2 група інвалідності до 21.08.2021 року (а.с.22-26, 28).
Як вбачається із копій касових чеков ним було витрачено на покупку ліків більше 25 621 грн. (а.с. 29-40).
Відповідно до копій Полісу №АМ/3921611 та №АМ/3914829 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 власника транспортного засобу «ГАЗ 2410», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» (а.с. 67, 68).
Відповідно до полісу ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілому, складає 100 000 грн, франшиза - 1000 грн. (а.с.68).
Відповідно до копії розписки від 04.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 взяв гроші у розмірі 1000 грн. у ОСОБА_2 на лікування сина ОСОБА_1 (а.с.65).
Згідно копії до прибуткового касового ордера №1646 Васильківської ЦРЛ від 06.11.2018 року ОСОБА_2 сплатив 6700 грн. за медичні послуги (за автотранспорт) (а.с.65).
Відповідно до висновку, експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 18.10.2024 року №2857/24-61, встановлено, що за результатами психологічного дослідження ОСОБА_1 спричинено страждання внаслідок вчинення ДТП 02.11.2018 року. Орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої ОСОБА_1 за спричинені моральні страждання в результаті ситуації, що розглядається в цьому дослідженні, становіть 182 мінімальні заробітні плати (а.с.89-95).
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 ЗУ «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про обов 'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, та/або майну потерпілого.
При цьому Розділом ІІІ ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення страхового відшкодування на території України.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (ст. 3 цього Закону).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
У постанові від 20 серпня 2024 року у справі №712/9328/21, Верховний Суд також акцентував, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що 02 листопада 2018 року, близько 17 год. 35 хв., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ГАЗ 2410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Васильківській, с. Безп'ятне, Васильківського району, Київської області в напрямку м. Василькова, Київської області, навпроти домоволодіння № 4 в порушення вимог п. 2.3б) ПДР України, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, п. 12.1 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, п. 18.1 ПДР України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, де знаходився пішохід ОСОБА_1 , не зменшив швидкість під'їжджаючи до нього, та здійснив наїзд на останнього, котрий перетинав вул. Васильківську з ліва на право - по ходу руху транспортного засобу.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.01.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а цивільний позов залишено без розгляду. Роз'яснено цивільному позивачу, що залишення цивільного позову без розгляду не перешкоджає його права на звернення до суду із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою (а.с. 8-11)
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 2410», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» відповідно до полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/3921611 та №АМ/3914829 від 24.04.2018. Ліміт відповідальності вказаним полісом визначено у розмірі 200 000 грн. завдану шкоду, заподіяну життю і здоров'ю та в розмірі 100 000 грн., завдану шкоду, заподіяну майну.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач звертався до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку, але як зазначив представник позивача, позивач не звертався до страхової компанії із заявою про відшкодування позивачу шкоди.
Виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес»позивачу не проводило.
Відповідно до позовної заяви та наданих до неї доказів вартість матеріальної шкоди заподіяної позивачу, яка мала вираження у витратах на лікування та придбання ліків складає 16 920 грн. 98 коп.
Встановлено, що ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» є діючої та відомості щодо її ліквідації або банкрутства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, а тому ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» зобов'язано виконати всі договірні зобов'язання з відшкодування шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Отже, не прийняття рішення страховиком відповідача та не виплата суми, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки розмір завданої відповідачем матеріальної шкоди не перевищує розмір страхового відшкодування.
З урахуванням наведеного, сума у розмірі 16 920 грн. 98 коп., підлягає відшкодуванню позивачу не за рахунок відповідача, а ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», оскільки ліміт відповідальності страхової компанії згідно полісом становить завдану шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 200 000 грн. та завдану шкоду, заподіяну майну 100 000 грн. за двома полісами (а.с.67-68), тобто цю суму позивач має право отримати від страхової компанії.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Клопотання про залучення у справу у якості співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» позивачем не заявлялось та матеріали справи не містять такого, судом у якості третьої особи було залучено вказану страхову компанію, хоча позивач заперечував на цьому, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки вказану суму позивач має право отримати від страхової компанії.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) викладено правовий висновок, згідно якого, по своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Як було встановлено судом, позивачу ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях, після потрапляння у вказане ДТП позивач відчуває душевні переживання та постійну тривогу, фізичні страждання. Ця ДТП суттєво відобразилася на особистому житті позивача, він змушений був повністю змінити свій спосіб життя. Позивач постійно звертається до лікарів травматолога, невропатолога і психіатра, вживає заспокійливі препарати, тощо.
Відповідно до висновку, експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 18.10.2024 року №2857/24-61, встановлено, що за результатами психологічного дослідження ОСОБА_1 спричинено страждання внаслідок вчинення ДТП 02.11.2018 року. Орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої ОСОБА_1 за спричинені моральні страждання в результаті ситуації, що розглядається в цьому дослідженні, становіть 182 мінімальні заробітні плати (а.с.89-95).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01,§ 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Зважаючи на глибину моральних і душевних страждань позивача, що полягають у порушенні звичайного способу життя, перебування в стресовому стані та погіршення психічного стану в зв'язку з порушенням ритму його життя після отримання середньої тяжкості тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, ступінь вини відповідача, враховуючи висновок експертизи, а також матеріальний стан відповідача, суд вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є обгрунтованою, при цьому з урахуванням принципу розумності і справедливості суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди складає 100 000 грн.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 100 000,00 грн.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат (ст. 264 ЦПК України).
Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено судом частково.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З огляду на викладене, суд вважає, що судовий збір у розмірі 1211,20 грн повинен бути стягнути із відповідача на користь держави.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 100 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3.
Текст рішення складено 22.09.2025 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко