справа № 362/5731/25
провадження № 2/362/3223/25
22.09.25 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Поповича О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.
Суд установив:
Зміст і підстави позовних вимог
Позивач звернувся з указаним позовом, в якому просить суд визнати у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,7 м.кв, житловою площею 19,1 м.кв після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову зазначає, що не має можливості оформити спадщину оскільки спадкодавець за життя не встиг оформити правовстановлюючі документи на житловий будинок, а тому з метою захисту своїх прав на володіння спадковим майном позивач вимушена звернутися до суду.
Позиція відповідача
Відповідач подав заяву про визнання позову.
Процедура
Ухвалою від 28 липня 2025 року суд відкрив провадження у справі.
У підготовче судове засідання відповідач не з'явився. На адресу суду надійшла заява відповідача, в якій останній повідомив, що вимоги позивача не порушують його прав, а тому Васильківська міська рада щодо предмету позову не заперечує та просить розглядати справу без участі представника відповідача.
Від представника позивача також надійшла заява про можливість розгляду справи без участі позивача та її представника.
На підставі частини третьої статті 200 ЦПК України суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
Встановлені судом фактичні обставини справи
Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради депутатів трудящих від 12 листопада 1973 № 551 року батьку позивача - ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 600 кв.м під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 та зобов'язано його як забудовника в місячний термін отримати технічну документацію на будівництво індивідуального житлового будинку в архітектурному відділі району.
На виконання вказаного вище рішення батьком позивача замовлено та отримано технічну документацію на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 та укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти, що був нотаріально посвідчений.
Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради депутатів трудящих від 12 жовтня 1978 року № 247 затверджено подані Фастівським бюро технічної інвентаризації матеріали обміру земель забудованих кварталів, зокрема кварталу АДРЕСА_4 .
На підставі вказаного рішення за батьком позивача зареєстровано земельну ділянку площею 561 кв.м.
Викопіюванням з плану будівельного кварталу АДРЕСА_4 , виготовленого Фастівським бюро технічної інвентаризації стверджується, що станом на дату проведення обстеження 1978 року за адресою: АДРЕСА_3 побудовано житловий будинок.
Окрім того, згідно проекту газопостачання будинку у 1983 році до спірного будинку приєднано газопостачання.
У якості доказу родинних відносин між позивачем, ОСОБА_3 та спадкодавицею надано копію свідоцтва про народження позивача та копію свідоцтва про укладення шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки - ОСОБА_3 .
Спадщину після смерті чоловіка фактично прийняла дружина - ОСОБА_2 .
З метою оформлення речових прав на спірний будинок ОСОБА_2 у 1998 році замовила у Фастівському міжміському бюро технічної інвентаризації технічний паспорт на будинок.
Згідно з архівною довідкою КП Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 27 серпня 2021 року право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано. Разом із тим, за ОСОБА_2 заінвентаризовано незавершений будівництвом житловий будинок.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, спадкодавиця була зареєстрована та проживала у спірному будинку.
Як стверджується довідкою про показники на об'єкт нерухомого майна (домоволодіння) за адресою АДРЕСА_3 від 11 липня 2025 року № 2311/1, виготовленою ТОВ «Вектор Буд Лайф», «в ході проведення поточної технічної інвентаризації встановлено: на земельній ділянці розташований один житловий будинок, житловою площею 19,1 кв.м, загальною площею 34,7 кв.м, зазначений на плані літерою «А»-1978 рік побудови, прибудова «а» - 1978 року, № 1 - хвіртка, № 2 - огорожа. Самовільні перепланування та прибудови в будинку відсутні».
ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Василькові Київської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 .
У встановленому порядку та строки ОСОБА_1 , позивач по справі, як донька покійної спадкодавиці, звернулась до Васильківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої державним нотаріусом заведено спадкову справу.
Разом із тим, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину за законом, про що видано відповідну постанову.
Підставою видачі нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії визначена та обставина, що позивачем не надано правовстановлюючий документ з відповідною реєстрацією за спадкодавцем на спірний будинок.
Згідно з поясненнями позивача, її матір (спадкодавець) за життя не зареєструвала своє речове право на спірний будинок.
Відсутність правовстановлюючого документа на вказаний будинок позбавляє позивача права реалізувати спадкові права.
Нормативно-правове регулювання та мотиви, з яких виходить суд
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.
Згідно зі статтею 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
За приписами частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1296 ЦК України обумовлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За змістом положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник майна, згідно статті 392 ЦК України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Пунктом 9 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що Орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію, зокрема збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів.
Отже, прийняттю в експлуатацію підлягають індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року.
Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Листом Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1 з метою напрацювання єдиної практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, збудовані до 5 серпня 1992 року, доведено до відома органів державної реєстрації, утворених Міністерством юстиції України, та суб'єктів державної реєстрації, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наступну інформацію:
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об'єкти нерухомого майна, нерозривно пов'язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов'язковою умовою створення об'єкта містобудування як об'єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об'єкта в експлуатацію. Вказане безумовно направлено на реалізацію положень статті 331 Цивільного кодексу України.
Оскільки Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12 березня 2011 року, пунктом 9 Розділу V «Прикінцеві положення» передбачається певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження. Зокрема, до таких об'єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.
Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/1, від 15 січня 2021 року у справі № 1540/3952/18.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV, із подальшими змінами і доповненнями.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 18 названого Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703. Згідно з пунктом 42 цього Порядку для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Положеннями статті 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи той факт, що спірний житловий будинок збудований до 05 серпня 1992 року, спадкодавиця мала можливість за життя безперешкодно оформити право власності на будинок. Відповідно і позивач, як єдиний спадкоємець майна покійної спадкодавиці, може набути і в подальшому зареєструвати право власності на будинок без введення його в експлуатацію на підставі наявного технічного паспорту на такий об'єкт.
При цьому суд бере до уваги, що позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на оформлення спадщини в позасудовому порядку.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.
Вимог щодо розподілу судових витрат не заявлено.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити позов ОСОБА_1 .
2. Визнати у порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,7 м.кв, житловою площею 19,1 м.кв після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Повне судове рішення складено 22 вересня 2025 року.
Суддя О.В. Попович