Справа № 357/5744/25
Провадження № 2/357/3323/25
11 вересня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В. П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
за участю представника позивача - адвоката Пакало А.В., відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Ковбасюк-Бобрової А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист прав споживачів -
І. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2025 року ОСОБА_2 (далі - «Позивач»), в інтересах якої діє її представник, звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_1 (далі - «Відповідач») про захист прав споживачів.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на такі обставини.
29.01.2025 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір №13 про надання посередницьких послуг.
Відповідно до п. 1.2. Договору: Виконавець надає Замовнику наступні послуги:
- створення смм-стратегії просування;
- розробка контент-плану, сітка публікацій (9 постів);
- дизайн 3-5 публікацій (одна публікація = карусель з 3-6 слайдів);
- написання постів, копірайтинг (9 постів);
- створення сторітейлів, публікація сторіс (3-5 сторіс на день, + 80 сторіс на місяць + репости);
- 2-х годинна контент-зйомка - написання сценаріїв/зйомка/монтаж;
- кроспостинг на Facebook;
- звіт у кінці місяця.
Згідно з п. 3.1.9. Договору Замовник має право вносити корективи (правки) у момент затвердження матеріалів перед публікацією тричі, або ж усі наступні рази за додаткову плату.
Звертає увагу суду на кілька важливих, на її думку, моментів, які стосуються процесу зйомки контенту:
із самого початку з'ясувалося, що Виконавець працював з відеографом, про якого Замовника не попередили. Це викликало дискомфорт, оскільки Замовник не мав можливості підготуватися до цієї зустрічі;
формат відеозйомки та її процес не були обговорені, тому Замовник не був готовий до такого формату зйомки, і його побажання щодо того, як він хоче бути знятий не були враховані. Виконавець не став прислуховуватись до побажань Замовника;
під час зйомки Замовник відчував сильний дискомфорт, не зміг розслабитись і виглядав скутим, оскільки відеографи не надали нарізки відео на телефоні для погодження результату до монтажу, це призвело до того, що вже після зйомки, коли Замовник переглянув відео, йому не сподобалася його якість, оскільки відео не передавало справжніх емоцій і не показувало Замовника в найкращому ракурсі;
відео виглядає одноманітно, зняте в одному ракурсі, без будь-якої динаміки або креативних рішень. Крім того, відео не передає атмосферу майстерні, що є важливим аспектом для бренду. Виконавець не намагався виправити ці недоліки, не запропонував перезняти матеріал або внести корективи.
Враховуючи недоліки у роботі Виконавця під час зйомки контенту, на етапі затвердження матеріалів Замовник, відповідно до умов договору, просив Виконавця внести корективи у відеоматеріал, що є його правом згідно п. 3.1.9 Договору. Однак, замість того, щоб виконати ці зміни, як це передбачено умовами співпраці, Виконавець відмовився виконати правки без обґрунтованих причин.
При цьому, Виконавець виставив Замовнику рахунок, у якому зазначена 2-х годинна контент-зйомка та монтаж. Однак, незважаючи на те, що зазначена послуга була виконана, якість та виконання відеозапису не відповідають очікуванням і вимогам Замовника, а також не відповідають умовам договору щодо належного рівня послуг. Враховуючи, що Замовник не був задоволений результатом виконаної роботи, відсутність змін та корективів на етапі затвердження матеріалів ще більше посилює претензії до якості наданих послуг. Це підтверджує, що послуга була надана неналежним чином, що є підставою для перегляду рахунку та вимоги про перерахунок вартості послуг відповідно до реальної якості виконаної роботи.
Окрім того, відповідно до умов п. 3.1.9 Договору, правка матеріалів до їх публікації є правом Замовника, яке не може бути обмежене без законних підстав або додаткових домовленостей між сторонами. Відмова Виконавця внести корективи є безпідставною, що спричиняє не тільки невиконання умов договору, але й порушення принципів добросовісності та розумності, які повинні керувати виконанням будь-якої угоди, згідно з Цивільним кодексом України.
Безпідставна відмова щодо внесення правок не тільки порушує умови договору, але й свідчить про недотримання етичних стандартів у бізнес-відносинах. Виконавець мав би проявити добросовісність і відкритість, адже корективи є нормою в роботі з клієнтами і є частиною дотримання якості послуг.
Відповідно до Додатку №1 до Договору, замовнику надано пакет послуг «Medium», де зазначений перелік послуг, аналогічний до пунктів, зазначених у договорі (п.1.2.2, п. 1.2.3, п. 1.2.4, п. 1.2.5, п. 1.2.6, п. 1.2.7, п. 1.2.8., п. 1.2.9) та зазначено вартість за надані послуги 25000,00 гривень.
При цьому, в Додатку №1 не розписано, яка вартість кожної роботи окремо, яка кількість часу витрачена на кожну послугу та скільки коштує година роботи.
Також, згідно з умовами договору, Виконавець повинен був здійснити кроспостинг на Facebook, однак ця послуга не була виконана, що є порушенням умов договору та має бути враховано при розрахунку вартості послуг.
Відсутність деталізації вартості окремих етапів робіт у Додатку №1 є порушенням вимог до оформлення договірних відносин, що стосується прозорості та обґрунтованості ціноутворення. Це створює ситуацію, коли Замовник не має змоги оцінити доцільність витрачених коштів на конкретні послуги, що, в свою чергу, може привести до сумнівів щодо їх якості та кількості.
Замовник завжди був відкритий до конструктивного діалогу та готовий до співпраці, надаючи Виконавцю можливість для усунення будь-яких недоліків або неточностей в роботі. Проте, замість того, щоб дотримуватися умов договору та врахувати правомірні вимоги Замовника, Виконавець свідомо ігнорує ці вимоги, що є порушенням принципів добросовісності і відповідальності, передбачених чинним законодавством.
У зв'язку з викладеним, 18.03.2025 року Позивач звернулася з претензією на адресу Відповідача, у якій просила: зробити перерахунок розміру плати за неналежно надані послуги або надати компенсацію за неналежне виконання послуг, шляхом повернення грошових коштів, як альтернативне вирішення питання також пропонувала Відповідачу безоплатно усунути зазначені недоліки у виконаній роботі (наданій послузі), у строк 14 днів.
18.04.2025 року від Відповідача було отримано відповідь на претензію. Однак, Позивач категорично не погоджується з аргументами Відповідача та частковим визнанням відповідальності, оскільки вважає, що надані їй послуги були виконані з численними порушеннями умов Договору №13 і не відповідали очікуваному та погодженому результату.
Позивачу було заподіяно моральну шкоду, розмір якої вона оцінює у 5000,00 гривень. Така шкода полягає у тривалих душевних стражданнях, емоційному виснажені та моральному дискомфорті, спричинених неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, відсутністю реакції на правомірні вимоги Позивача усунути недоліки в роботі, а також безпідставною відмовою від внесення коректив відповідно до умов договору. Позивач, як замовник послуг, які безпосередньо стосуються її особистого іміджу, репутації, творчої присутності у публічному просторі (через соцмережі), мала обґрунтовані очікування щодо належної якості, естетики та відповідності результатів домовленостям. Внаслідок ігнорування її зауважень та побажань у процесі контент-зйомки, що мала безпосередній вплив на її публічний образ, Позивач зазнала емоційного напруження, почуття фрустрації та глибокого розчарування.
Непередбачене залучення сторонніх осіб до процесу зйомки без попередження, відсутність погодження формату роботи, небажання дослухатися до естетичних і технічних побажань Позивача, а також нав'язування результатів, які не відповідали її баченню і відображали її у неприйнятному вигляді - усе це спричинило втрату впевненості у результатах співпраці та викликало відчуття приниження, коли особа була поставлена у ситуацію без можливості впливати на кінцевий продукт, що напряму стосується її персонального бренду.
Крім того, через порушення зобов'язань зі сторони Виконавця, Позивач фактично втратила грошові кошти, не отримавши адекватного результату, що мало додатковий негативний вплив на її психоемоційний стан. Відсутність належного реагування на претензії, ігнорування спроб мирного врегулювання спору та пасивна поведінка Відповідача в ситуації, що потребувала співпраці, посилили моральні переживання, викликавши у Позивача почуття беззахисності перед зневажливим ставленням до її прав як замовника.
З огляду на викладене Позивач просив суд:
розірвати Договір №13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ;
стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень;
стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
Рух справи. Процесуальні рішення. Заяви по суті.
06.06.2025 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 77).
25.06.2025 року до канцелярії суду представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просила суд: у частині позовної вимоги щодо розірвання Договору №13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 - закрити провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України; у частині позовної вимоги щодо стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень та стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень - відмовити в повному обсязі. Зауважила, що станом на момент подання позовної заяви Договір №13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року припинив свою дію. З аналізу умов Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року вбачається, що Замовник мала б здійснювати щомісяця попередню оплату за обраний нею Пакет посередницьких послуг. Оплата в розмірі 25000,00 гривень була здійснена на перший (єдиний) місяць надання посередницьких послуг ФОП ОСОБА_1 , тобто за лютий 2025 року. Після звернення ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з запитом щодо подальшої співпраці, смс було надіслано за допомогою програмного забезпечення для обміну повідомленнями Telegram, відповіді від ОСОБА_2 не надійшло. Оскільки підтвердження про співпрацю було відсутнє, також не було досягнуто домовленості щодо узгоджених дій по наданню посередницьких послуг, тобто не відбулись надання посередницьких послуг і оплата по Договору, тому №13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року припинив свою дію з 01.03.2025 року. Зазначила, що Позивачем не надано до позовної заяви доказів, які б вказували на те, що вона зазнала душевні страждання у зв'язку із протиправною поведінкою Відповідача під час виконання Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року. Тому, Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують завдану їй моральну шкоду відповідного розміру, обґрунтовану моральну шкоду, відсутні також докази причинного зв'язку між шкодою і діями Відповідача (а.с. 95-102).
17.07.2025 року до суду представником Позивача було подано письмові пояснення, у яких той зазначив, що твердження Відповідача про припинення Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року не ґрунтується на жодних належних доказах, не відповідає умовам договору та суперечить положенням чинного законодавства. Між сторонами існує діючий спір, який стосується належності та якості виконаних послуг, відповідності фактичному обсягу робіт, обґрунтованості оплати та часткового визнання вимог. У свою чергу моральна шкода, заподіяна Позивачу, полягає у тривалих душевних стражданнях, емоційному виснаженні та моральному дискомфорті, спричинених неналежним виконанням Відповідачем узятих на себе договірних зобов'язань, відсутністю реакції на правомірні вимоги Позивача усунути недоліки в роботі, а також безпідставною відмовою від внесення коректив відповідно до умов договору (а.с. 85-92).
Позиції сторін в судовому засіданні. Показання свідків.
17.07.2025 року у судовому засіданні Позивач, що займається тафтингом - створенням килимів ручної роботи. У зв'язку з необхідністю створення сторінки у соціальній мережі Instagram для просування своїх товарів вона у січні 2025 року звернулася до Відповідача, яку їй порадили знайомі. Сама ж Позивач наразі у якості фізичної особи-підприємця не зареєстрована, здійснює оформлення відповідних документів. Сторони обговорили всі деталі співпраці, а 29.01.2025 року зустрілися в офісі Відповідача в місті Біла Церква. Там вони уклали договір, Позивач оплатила послуги Відповідача, яка разом із помічницею почали працювати. Спочатку Відповідач виконала деякі роботи, якість яких Позивача влаштувала: хайлайт та два пости в Instagram. Але після цього мали зробити відеозйомку - знайомство з користувачами цієї соціальної мережі. Утім, якість цієї відеозйомки Позивача не влаштувала, оскільки все було знято погано від початку до кінця. І коли вона попросила Відповідача і її помічницю перезняти - ті відмовилися. За весь перелік робіт по договору Позивач заплатила 25000,00 гривень готівкою, але ніякого документу про оплату не отримала.
Текст укладеного між сторонами договору було складено Відповідачем і його зміст Позивача влаштовував. Договір не передбачає обов'язку Відповідача повідомити про відеозйомку. Про сценарій відеозйомки Позивача було повідомлено заздалегідь, а саме за два дні шляхом листування за допомогою месенджеру Telegram. Договір №13 від 29.01.2025 року фактично не виконується, оскільки після вказаного випадку Позивач направила Відповідачу претензію. Позивач також не виконує своїх обов'язків по оплаті за договором. У чому полягає моральна шкода вона пояснить пізніше. Позивні вимоги просила задовольнити.
При цьому Позивач відмовилася надати згоду на її допит у якості свідка, клопотання про що було заявлено представником Відповідача, а в наступне судове засідання не з'явилася.
Представник Позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
У судових засіданнях Відповідач та її Представник проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву. Відповідач наполягала, що усі свої обов'язки відповідно до Договору №13 від 29.01.2025 року вона виконувала належним чином.
17.07.2025 року у судовому засіданні та клопотанням представника Відповідача було допитано у якості свідка самого Відповідача - ОСОБА_1 за її згодою, яка пояснила наступне. Вся комунікація із Позивачем здійснювалася у позитивному ключі. Листування між сторонами свідчить, що претензій у Позивача до Відповідача не було. Замість запланованих двох годин відеозйомки вони перебували разом із Позивачем у майстерні - місці роботи Позивача, приблизно п'ять годин, при цьому в перервах пили каву та добре спілкувалися. Позивач їй розповідала про свою справу. Усе пройшло у дружній атмосфері. Якщо би були зауваження - вони готові були перезняти. Після зйомки у цей день вони показали Позивачу матеріал, який її влаштував. Через декілька днів вони направили готовий матеріал Позивачу за допомогою месенджера Telegram, зауважень від неї не надходило. Але в березні 2025 року Відповідач отримала претензію, на яку надала відповідь про те, що майже всі послуги їй було надано. Сама відеозйомка відбувалася в лютому 2025 року. Відповідач отримала від Позивача оплату в розмірі 25000,00 гривень. Після зйомки через декілька днів під час зустрічі Позивач усно повідомила, що їй було некомфортно на відео і вона його не опублікувала. На це Відповідач запропонувала змінити формат з відеознайомства на статичну дизайн-публікацію в Instagram. Послуга відеозйомки передбачена п.1.2.7 Договору №13 від 29.01.2025 року, після її виконання Відповідач направила Позивачу акт виконаних робіт, але у якості відповіді на нього отримала претензію.
09.09.2025 року у судовому засіданні, за клопотанням представника Відповідача, було допитано у якості свідка ОСОБА_4 , яка пояснила наступне. Вона на волонтерських засадах допомагає Відповідачу у її роботі. Разом із Відповідачем вони надають послуги з просування бізнес реклами своїм клієнтам на підставі договорів про надання інформаційних послуг. Позивач орієнтовно наприкінці січня 2025 року в офісі Відповідача ознайомився з умовами Договору №13 від 29.01.2025 року та не виказала жодних претензій до його змісту. Тоді ж Позивач та Відповідач його підписали та розпочали співпрацю. Під час роботи від Позивача також не було зауважень, оскільки перед здійсненням публікації увесь матеріал надсилається замовнику, а також із ним узгоджуються всі дії. Під час зйомки була дружня атмосфера і замість запланованих двох годин зйомку проводили близько п'яти годин. Жодних претензій Позивачем не висловлювалося. На наступний день після редагування відзнятого матеріалу його було направлено замовнику для погодження. Позивач погодила матеріал, і потім, через декілька днів свідок та Відповідач за власною ініціативою запланували зустріч з Позивачем та іншим клієнтом для подальшого просування бізнесу. Під час зустрічі Позивач повідомила, що вона не задоволена своїм зовнішнім виглядом на відео, тоді свідок та Відповідач запропонували інший формат - карусель. Відповідні матеріали було надіслано Позивачу, яка зазначила, що їй матеріали сподобалися, після чого вони були опубліковані в Instagram. У Facebook матеріали опубліковано не було через збій у роботі соцмережі, про що було повідомлено Позивача. У середині березня свідок та Відповідач направили Позивачу звіт і запитали чи вони продовжують співпрацю. Відповідь на це вони не отримали, а вже потім, через декілька днів отримали претензію.
09.09.2025 року у судовому засіданні представник Позивача повідомив суд, що ОСОБА_2 вже зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця, однак відповідних письмових доказів ним суду надано не було.
ІІ. Мотивувальна частина.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
29.01.2025 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір №13 про надання посередницьких послуг (а.с. 20-27).
Відповідно до п. 1.2. Договору: Виконавець надає Замовнику наступні послуги:
- створення смм-стратегії просування;
- розробка контент-плану, сітка публікацій (9 постів);
- дизайн 3-5 публікацій (одна публікація = карусель з 3-6 слайдів);
- написання постів, копірайтинг (9 постів);
- створення сторітейлів, публікація сторіс (3-5 сторіс на день, +- 80 сторіс на місяць + репости);
- 2-х годинна контент-зйомка - написання сценаріїв/зйомка/монтаж;
- кроспостинг на Facebook;
- звіт у кінці місяця.
Пунктом 1.7. Розділу «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року передбачено: «Умови цього Договору стають обов?язковими для Виконавця виключно після отримання від Замовника повної вартості обраного Пакету посередницьких послуг за перший робочий місяць на умовах та в строки, встановлені цим Договором».
Пунктом 1.11. Розділу «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року передбачено: «Виконавець приступає до надання Пакету посередницьких послуг по даному Договору з дати його підписання Сторонами, але дата надання послуг по даному Договору не може бути раніше дати отримання Виконавцем підписаного Замовником примірника даного Договору та оплати згідно з даним Договором».
Пунктом 2.1.7. Розділу «ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ ВИКОНАВЦЯ» Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року передбачено: «Виконавець має право припинити надання Пакету посередницьких послуг Замовника у разі порушення Замовником термінів оплати або інших істотних умов даного Договору».
Пунктом 2.1.7. Розділу «ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ ВИКОНАВЦЯ» Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року передбачено: «Виконавець зобов'язаний приступити до надання послуг на умовах обраного Пакету послуг не пізніше наступного робочого дня за днем отримання від Замовника оплати у розмірі повної вартості обраного ним Пакету посередницьких послуг».
Згідно з п. 3.1.9. Договору Замовник має право вносити корективи (правки) у момент затвердження матеріалів перед публікацією тричі, або ж усі наступні рази за додаткову плату.
Пунктом 4.1.1. Розділу «ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ» Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року передбачено: «Замовник зобов'язаний вносити оплату вартості послуг за даним договором кожного календарного місяця до закінчення дії даного договору».
Пунктом 4.12. Розділу «ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ» Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року передбачено: «Замовник виконує 100% попередню оплату Послуг протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання рахунка-фактури. Допускається оплата послуг частинами за домовленістю сторін».
Пунктом 5.5. Розділу «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН» Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року передбачено: «За недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 4.12 цього Договору, Виконавець не зобов'язаний надавати послуги до моменту поновлення оплати Замовником обраного ним Пакету посередницьких послуг.».
Пунктом 7.1. Розділу «СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ» Договору № 13 про надання посередницьких послуг від 29.01.2025 року передбачено: «Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Цей Договір діє до останнього дня інформаційної підтримки, яка передбачена умовами обраного Замовником Пакету послуг».
Відповідно до Додатку №1 до Договору, замовнику надано пакет послуг «Medium», де зазначений перелік послуг, аналогічний до пунктів, зазначених у договорі (п.1.2.2, п. 1.2.3, п. 1.2.4, п. 1.2.5, п. 1.2.6, п. 1.2.7, п. 1.2.8., п. 1.2.9) та зазначено вартість за надані послуги 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень (а.с. 28).
28.02.2025 року Відповідачем було сформовано акт виконаних робіт (а.с. 29), згідно з яким виконавцем за період з 29.01.2025 року по 28.02.2025 року були проведені такі роботи:
створення смм-стратегії просування;
розробка контент-плану, сітка публікацій (9 постів);
дизайн 3-5 публікацій (одна публікація = карусель з 3-6 слайдів);
написання постів, копірайтинг (9 постів);
створення сторітейлів, публікація сторіс (3-5 сторіс на день, +- 80 сторісна місяць + репости);
2-х годинна контент-зйомка, написання сценаріїв/зйомка/монтаж;
- кросспостинг на Facebook;
- звіт у кінці місяця.
Також Відповідачем було надано Позивачу звіт за місяць (лютий місяць співпраці) (а.с.30-52).
18.03.2025 року Позивач звернулася до Відповідача з претензією, у якій просила: зробити перерахунок розміру плати за неналежно надані послуги або надати компенсацію за неналежне виконання послуг шляхом повернення грошових коштів як альтернативне вирішення питання також пропонувала Відповідачу безоплатно усунути зазначені недоліки у виконаній роботі (наданій послузі), у строк 14 днів (а.с. 53-56).
18.04.2025 року Відповідачем було надано Позивачу відповідь на претензію, у якій Відповідач зазначила, що вимоги, викладені у претензії нею визнаються частково на суму 500,00 гривень за відсутність кроспостингу на Facebook, рекомендовано направити Відповідачу довідку банку із зазначеними реквізитами карткового рахунку, відкритого на ОСОБА_2 для перерахування коштів (а.с. 57-60).
Норми процесуального і матеріального права, якими керується суд.
Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
За правилами ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст.80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У той же час Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторонами в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч.1, ч.2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до правил ч.1, ч.2 ст.901 глави 63 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Згідно з п.9 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 року по справі № 214/7462/20.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування.
Указаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.12.2022 року по справі № 214/7462/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц, указано, що моральна шкода - це страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточенням, до інших негативних наслідків морального характеру. Суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Висновки суду.
Даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як зазначалося вище, у справах про відшкодування моральної шкоди відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування.
Утім, ураховуючи, що позовну заяву було підписано не Позивачем, а її представником, на пропозицію головуючого в судовому засіданні 17.07.2025 року надати пояснення щодо характеру завданої моральної шкоди Позивач від надання відповідних пояснень фактично відмовилася.
Прі вирішенні в даному судовому засіданні клопотання представника Відповідача про допит Позивача у якості свідка, остання від такого допиту також відмовилася.
У судове засідання 09.09.2025 року Позивач не з'явилася, її представник просив розглянути справу без її участі.
Уважно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, суд виснує, що Позивач не довела ані наявності моральної шкоди, ані наявності причинного зв'язку. У свою чергу, Відповідач довів відсутність протиправності та вини при виконанні ним обов'язків по договору.
Правові підстави як для розірвання договору, так і для стягнення відшкодування моральної шкоди відсутні.
При цьому, суд не погоджується з позицією представника Відповідача про те, що у даній справі відсутній предмет спору і наявні підстави для закриття провадження щодо позовної вимоги про розірвання договору на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки між сторонами існує реальний спір, який стосується належності та якості наданих Відповідачем Позивачу послуг, що знайшло своє підтвердження і в судових засіданнях.
Також суд не погоджується з доводами представника Позивача про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки як убачається із тексту укладеного між сторонами договору, змісту відеоматеріалу, та пояснень сторін в судових засіданнях, послуги надавалися Відповідачем Позивачу не для задоволення особистих потреб останньої, а фактично задля популяризації в соціальних мережах результатів її підприємницької діяльності, яку вона виконувала без належної реєстрації у якості фізичної особи-підприємця.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами та витребуваних судом доказів.
ІІІ. Щодо судового збору.
Згідно з п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а при зверненні до суду Позивачем судовий збір сплачено не було, з Позивача на користь Держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі, передбаченому пп.5 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» - 3028,00 гривень (мінімальної ставки - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
ІV. Резолютивна частина.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 254, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист прав споживачів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в сумі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 18.09.2025 року.
Суддя В. П. Цукуров