ЄУН 193/1326/25
Провадження № 3/193/537/25
іменем України
17 вересня 2025 року сел. Софіївка
Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Томинець О. В., за участю секретаря судового засідання Оселедець О. І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий,
про притягнення до адміністративної відповідальності
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
06.09.2025 о 17 год 55 хв в сел.. Софіївка по вул.. Квітневій Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_1 повторно на протязі року, в порушення п. 2.1 «а» ПДР України, керував транспортним засобом "ВАЗ 2101", д/н НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, заяв та клопотань до суду не направляв, про поважність неявки суд не повідомляв.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 126 КУпАП з обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За даних обставин, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суддя дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 ..
Так, згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень передбачених частинами другою-четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП,передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Вивчивши наявні матеріали справи, суд не може погодитись із доведеністю факту керування ОСОБА_1 06.09.2025 транспортним засобом ВАЗ 2101 д/н НОМЕР_1 , виходячи з такого мотивування.
Так за постановою серії ЕНА № 5370596 від 01.08.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ст. 126 ч. 2 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (а.с.6).
Суд зауважує, що на підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
За п. 1.10 Правил дорожнього руху України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Таким чином, враховуючи положення наведених правових актів та наявні матеріали справи, в суді не було підтверджено факту керування ОСОБА_1 06.09.2025 транспортним засобом автомобілем, тобто виконання ним функцій водія в розумінні п. 1.10 ПДР, а сам протокол про адміністративне правопорушення у даному випадку не може бути визнаний допустимим доказом для підтвердження скоєння правопорушення особою за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №161/5372/17.
Водночас інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з ним, суду не надано.
При цьому слід вказати, що санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає досить суворий вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн. з додатковим стягненням у вигляді позбавлення права керування від п'яти до семи років, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, і тому у такій категорії справ на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення покладається відповідальне зобов'язання на якісне збирання доказів, які повинні між собою бути узгодженими і в їх сукупності зобов'язані довести наявність кожної обставини, які викладені у протоколі, таким матеріалам повинна бути характерні ознаки чіткості, об'єктивності та послідовності, і під час їх дослідженні у судовому засіданні не повинно виникнути взагалі будь-яких суперечностей щодо наявності тих обставин, які викладені у протоколі, і як наслідок доведення наявності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Натомість аналізуючи наявні матеріали справи, вбачається, що вони складені неякісно, їм притаманна формальність та спрощений підхід до доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..., а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 9 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), "Карелін проти Росії" (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання потрібно вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, докази наявні у справі у їх сукупності, враховуючи, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищенаведене, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП не встановлена і провадження по справі необхідно закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю події та складу цього адміністративного правопорушення.
Постанову суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. В. Томинець