Справа № 214/6522/25
1-кп/214/918/25
18 вересня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
власника майна - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041750000606 від 13.05.2025 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, -
В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження №12025041750000606 від 13.05.2025 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України.
Захисник обвинуваченого звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалами Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.05.2025 та 19.05.2025у вказаному кримінальному провадженні. Просив скасувати арешт на транспортний засіб марки Audi А4, в кузові сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане ТСЦ 1248, які належать ОСОБА_6 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що ухвалами Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.05.2025 та 19.05.2025на вказане вище майно був накладений арешт. На думку захисника, на теперішній час, в застосуванні зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, у зв'язку з тим, що в ході досудового розслідування всі необхідні слідчі дії з використанням вказаного автомобіля проведені, жодних доказів того, що цей транспортний засіб є знаряддям вчинення злочину, органом досудового розслідування не встановлено. Захисник зазначає, що автомобіль вже тривалий час перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення та зберігається у ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, в результаті чого, фактично, втрачає свій товарний вигляд та придатність до експлуатації. Подальше зберігання автомобіля в таких умовах призведе до його знищення внаслідок фізичного зносу. До того ж, захисник просить звернути увагу, що цей транспортний засіб необхідний ОСОБА_6 для його подальшого використання в інтересах сім'ї для поїздок до закладів охорони здоров'я, адже, вона та її чоловік мають хронічні захворювання, які потребують обстеження. Окрім того, захисник наголошує на тому, що у разу необхідності евакуації в зв'язку з постійними ворожими обстрілами міста, родина Левенець буде позбавлена можливості терміново покинути місце проживання через відсутність автомобіля. З огляду на зазначені обставини, захисник вважає, що мають місце підстави, за наявності яких встановлена необхідність у скасуванні арешту на зазначене майно.
В судовому засіданні обвинувачений захисник ОСОБА_5 та обвинувачений, кожен окремо, підтримали заявлене клопотання, просили його задовольнити та зняти арешт з майна.
Власник майна ОСОБА_7 , також, просила задовольнити клопотання захисника.
Прокурор просив відмовити в клопотанні обвинуваченого, оскільки вважав його передчасним.
Суд, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та клопотання про зняття арешту, вважає, що воно не підлягає задоволенню за таких підстав.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст.1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
В силу ст.41 Конституції України та ст.1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому, ч.6 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Окрім цього, згідно з ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.05.2025 накладено арешт, зокрема, на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене 13.05.2025 в ході огляду місця події на відкритій ділянці місцевості поблизу будинку №40 по мкрн. Гірницькому в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, а саме на: транспортний засіб марки «Audi» модель «А4», в кузові сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , користувачем якого є ОСОБА_4 , власником якого є ОСОБА_6 та ключі від вказаного транспортного засобу.
Окрім того, ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.05.2025 накладено арешт, зокрема, на тимчасово вилучене майно, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Audi» модель «А4», в кузові сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , видане ТСЦ 1248, власником якого є ОСОБА_6 .
Метою застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження зазначено - забезпечення збереження речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Окрім того, як слідує з матеріалів кримінального провадження, зазначене вище майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025041750000606 від 13.05.2025 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України.
Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Нормами ч.1 ст.100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.
Відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно з ст.ст.171-174 КПК України.
Так, суд звертає увагу, що на теперішній час вказане кримінальне провадження перебуває на початковому етапі судового розгляду, ще навіть, не визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, відповідно до положень ст.349 КПК України. Тобто, суду належить провести значний об'єм дій під час судового розгляду, передбачених кримінальним процесуальним законодавством для встановлення всіх обставин вчинення злочинів, що ставляться ОСОБА_4 у провину.
Суд зазначає, що на стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні була виправдана потреба в тимчасовому втручанні в права та інтереси власника майна, шляхом накладення арешту, тому негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт є розумним та співмірним із завданнями кримінального провадження.
На думку суду, доводи викладені в клопотанні захисника, стосовно того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, в порушення ст.174 КПК України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, арештоване майно визнано речовими доказами, які ще не були досліджені в судовому засіданні, а тому скасування арешту є передчасним. Доводи захисника ОСОБА_5 з приводу того, що вказаний автомобіль необхідне для використання його в інтересах родини, не є достатньою підставою для скасування накладеного арешт.
Також, судом не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно вказане в клопотанні, за яких би на цей час відпала потреба у застосуванні вказаного виду заходу забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано.
Окремо, суд наголошує, що за вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність на теперішній час підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, що був накладений ухвалами Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.05.2025 та 19.05.2025.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.170, 174, 372 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , що діє в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалами Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.05.2025 та 19.05.2025 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041750000606 від 13.05.2025 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 23.09.2025.
Суддя ОСОБА_1